Залишився лише один шлях
Від Аоби походила могутня вбивча аура, яка накрила всіх ніндзя Скритого Тумана.
Зараз.
Майже всі опинилися під цим тиском.
У поєднанні зі смертю Генджі...
Ніндзя Скритого Тумана були в люті, але не сміли висловити її вголос. Усі погляди були прикуті до Аоби, ніхто не наважувався рухатися.
— Я даю вам три дні.
— За цей час добре подумайте.
— Краще б вам відступити за три дні.
- Інакше...
— Не вините мене за те, що я не пробачу Скрий Туман!
Аоба розумів, що момент розігрів до краю. Пора закінчувати. Сказавши це, він в мить ока зник.
Звичайно.
Він зовсім не мав на увазі сказане буквально.
Він хотів, щоб ситуація погіршувалась.
Він пробуджував у них гнів і бойовий дух.
Чим більше їх змушували здатися і паща ниць, тим сильніше запалав гнів.
Шш!
Аоба зник у мить ока, наче спалах.
Жоден ніндзя Скритого Тумана не намагався зупинити його. Не тому що не хотіли, а тому, що вони не сміли.
Врешті-решт, Генджі вже мертвий.
До того ж, третій Мізукаґе ще не сказав ні слова.
Вони не наважувалися діяти без наказу.
Після того як Егуд пішов, усі погляди ніндзя Скритого Тумана попрямували на третього Мізукаґе. У їхніх очах запалав гнів і сумніви. Їм потрібно було почути його наказ, щоб зрозуміти, як діяти далі.
— Мизукаге-сама... — У голоси ніндзя Скритого Тумана було дуже збентежено. Вони не знали, чи варто віддати всі сили на запеклу битву або смиренно просити миру у Деревні Скритого Хмарака.
— Друзья.
Третій Мізукаґе плавно розсунув губи і заговорив. Його очі залишалися закритими, а обличчя знову придбало спокійний вираз. У його голосі звучала м'якість, наче теплий весняний бриз, який обкутує розум.
— Я знаю, що у вас є сумніви щодо рішення села.
— Але зараз я з усією відповідальністю заявляю.
- У цій війні...
- Ми не відкличемо наших ніндзя.
- Ми відправимо ще більше!
- Ми повинні перемогти!
- І перемогти красиво!
Голос третього Мізукаґе гучно задзвонив, а мова стала чіткою і розмірною. Кожен ніндзя Скритого Тумана чув кожне його слово.
— Во-о-ох!
Ніндзя Скритого Тумана збудили від захоплення. Їхні обличчя осяяли полегшенням. Після всього, що сталося з Ракаґе, вони втратили лише ненависть, але не повагу.
Вони були ніндзя.
Ніндзя вміють терпіти заради блага села.
Але в них кипіла гаряча кров.
Тепер, коли Мізукаґе чітко пояснив їм, що не треба стримуватись, вони більше не боялися смерті. На полі бою вони б'ються зі Схованою хмарою до кінця.
Мізукаґе-сама, може варто ще раз все обміркувати? Якщо Райкаґе наважувався прийти сюди особисто, значить він упевнений у своїй перемозі. Може, нам варто уникнути лобового зіткнення? — запитав один з ніндзя.
Після його питання...
Настала тиша.
Його слова виражали сумніви всіх людей. Ніхто не хотів, щоб їхнє село постраждала через один поспішний рішення.
- Це моє зважене рішення.
Третій Мізукаґе не відхилився від відповіді. Він спокійно вимовив ці слова, не відкривши очей. Його впевненість, наче зачаровує і заспокоює всіх людей та спонукує їх думати тверезо.
- Зараз Івагакуре бореться з Конохою.
- У світі ніндзя дуже складна і хаотична.
— Ми не можемо просто слухати Райкаґе, ми повинні на власні очі побачити нинішню ситуацію.
— Ми повинні самі судити, чи це дійсно так.
- Тоді...
- Перше, про що ми повинні подумати...
— Чому Райкаґе так поводиться?
Третій Мізукаґе говорив одну пропозицію за іншою. Таким чином він повністю звернув увагу кожного, хто був присутній і заохочував усіх дотримуватися його логічної аргументації.
— Да!
- Чому?
— Райкаге прийшов тільки заради цих слів?
— Справді дивно!
— Цього разу поведінка Райкаґе була дуже унікальною!
«...»
Усі присутні усвідомили дивність, злегка нахмурили брови і поринули в роздуми. Їхні голови були переповнені запитаннями, які підняв Третій Мізукаґе. Якби це був хтось інший, він би не зміг розбудити їх цікавість таким чином.
У той же момент.
Всі вже зрозуміли, в чому полягає проблема.
- Генджі-сама справді мертвий!
Третій Мізукаґе продовжував говорити. Він прямо торкнувся точки кипіння всіх присутніх — Генджі.
Генджі був шанованим в країні Води.
Йому не було рівних і ніхто не міг його замінити.
Но...
Насправді, в його серці було трохи непомітної радості.
Смерть Генджі.
Для нього.
Не зовсім погана річ.
Це справді позбавляє країни Води важливої опори, залишаючи село Тумана без ключової фігури, яка могла б прийняти остаточне рішення щодо багатьох питань.
Но.
У той же час.
Півтоми третього Мізукаґе були дуже розширені.
Тепер його рішення більше не обмежуються Генджі, і ніхто з них не може втрутитися.
І при цьому цей чоловік міг одним легким словом скасувати всі його накази.
Хіба можна дозволити комусь міцно спати на власній холоні*? * Примітка: ор. важно.: нікого не пускати у свою сферу впливу.
Третій Мізукаґе поважав Генджі, але також довго терпів його. Навіть часто роблячи вигляд, що не цікавиться політикою тільки тому, ніби його погляд був важливим — багато рішень уже були прийняті Генджі.
Чим більше так тривало.
Тим більше втрачалася воля до боротьби.
Після смерті Генджі він помітив, як ніндзя з села Тумана почали дивитися на нього знову і сподіватися його рішення.
Це відчуття було приголомшливим!
Третій Мізукаґе насолоджувався цим, йому це дуже подобалося, і якби він знову міг зробити вибір, то не хотів би повернутися до життя.
Тюрман з села Тумана був дуже уважним, але сам він став ніби набагато яскравішим.
— Смерть Генджі справді пов’язана з Райкаґе!
— Райкаґе вже довів це прямо на наших очах!
— Свиток, який вивчав Генджі, був подарований Райкаґе, але його переробили, що привело до зворотного потоку енергії в ТВЕНджІ та його смерті.
- Але скажу ось що...
— Я думаю, що Райкаґе прийшов сюди не вбити Генджі!
— Смерть Генджі, мабуть, стала просто випадковістю, яку не можна назвати Райкаґе.
- Якщо я не помиляюся...
— Райкаґе використовував Вірші Води перед Генджі не для того, щоб вбити його, а щоб показати свою силу і довести, що покладатися на сувій водяних технік вже немає сенсу.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno