Золота луска вже не істоти, що живе в ставку
Ітон був шокований, і хоча той не розповів йому всього, але цих слів було достатньо для здивування!
Непомітний!
Верно!
Просто тримається в тіні!
Раніше він відчував, що сила Аоба велика, але як же йому очікувати такого?
Це не відповідало його сподіванням!
Влаштовувати медичних ніндзюцу і знати технології друку, подібні до членів клана Удзумакі - тільки цих двох пунктів без необхідності додавати щось ще достатньо, щоб стати дуже могутнім ніндзя.
Важливіше...
Ітон повірив у слова Аби. Він вважав, що хлопець дійсно тримався непомітним. Можливо, є ще багато можливостей, про які він не знає, але він був не настільки хоробрим, щоб думати про це. З цією силою Аби це було б вже занадто.
Звичайно.
Є деякі припущення.
Аоба не зовсім точно висловився.
Інакше...
Якби він сказав правду, що захопив Вірш Пілі, Магнетизм, Вірстія Води по секретній книзі і Режим Чакри Вірші Молії...
Тоді Ітон дізнався би.
Що сила одного Аби майже дорівнює силі П'яті Каге світу шінобі!
Врешті-решт, можливості Чехих Каге Аоба вже мали, а вміння третього Хокаґе незначні.
- Старший брат Ітон, я не обмежуватиму тебе ні в чому. Крім того, що стосується мене і цієї посади командира підрозділу тортур, то я насправді не дуже хочу її займати. Якщо є інші варіанти, то допоможи мені з ними, — негромко пояснив Аоба. Тепер він міг говорити з Ітоном трохи розслабленішим.
— Зрозумів, — кивнув Ітон, і в цей момент він поступово зрозумів, наскільки страшними створіннями був його тимчасовий підлеглий.
- До речі...
Аоба, ніби раптово згадавши про щось, підняв погляд на Ітона, і вираз його обличчя змінилося з серйозності на розслаблену посмішку.
- Мені потрібно сказати тобі ще дещо.
- Мало не забув.
— Вот~
- Це для тебе!
Аоба дістав з кишені нову, товсту, книгу. Було видно, що її вже багато разів переливали.
— Це... — Серце Ітона сильно забилося від хвилювання, він не розумів, що відбувається.
- Це остання частина. Зазвичай я спершу показую книгу тобі. Після того як закінчиш читати, просто домовись про публікації, підпис все ще Фугаку, байдуже сказав Аоба, закінчить говорити і простягнув книгу Ітону.
— Ух...
Ітон не втримався від глибокого зітхання, почувши слова Аоби. Він був занадто на емоціях, щоб сказати щось.
Дрозжаними руками.
Він перевернув сторінку.
Погляд сфокусувався на рядку тексту, який знаходився у титульній сторінці.
"Золота луска не живе в ставку".
Ітон не зовсім розумів значення цих слів, але навіть так, він все одно відчув себе владним, коли прочитав їх, і це його дуже шокувало.
Негайно.
Він швидко перегорнув сторінку.
Знайомий початок.
Той самий чернетку, який він бачив раніше.
Початок, який переплюнуло навіть історію про вчителя Широ.
Но...
Ітон вкинув голову, його погляд сфокусувався на Аобі, у очах мілинув спантеличений блиск.
що відмовився від екзамену на чуунина через проблеми з натхненням. Чи це дійсно причина?
Зараз.
Ітон знову задумався над цим питанням.
Було багато речей, які зараз здаються трохи іншими.
Зрештою...
З силою Аби.
Проходження екзамену — це марнування часу і досвіду.
Це зовсім не перешкоджає розумовому процесу.
Через це.
Ітону здалося, що Аоба просто виправдовується і насправді все було не так.
— Ха-ха-Ха-хо...
Аоба відкинув голову назад і розсміявся. Він майже забув про це питання, але тепер раптом знайшов його досить забавним.
- Давай не будемо про це. Тобі просто потрібно знати, що я не планував здавати іспити, а тільки сходити на нього.
Аоба махав рукою і не хотів багато говорити про той час, бо він намагався подружитися з людьми.
Думаючи про це зараз.
Він відчував трохи дискомфорту.
— Якщо питання більше немає, можеш повернутися до читання.
Аоба безпосередньо віддав наказ.
Зовсім ніякої ввічливості.
У минулому він був би уважним у розмові з Ітоном, бо тоді ще не розкрив своєї особистості і йому все ж треба було зважати на думку Йони.
Більше ні.
Зараз інший час.
Не те щоб Аоба змінився.
Натомість ситуація Аби в свідомості Ітона змінилася.
У світі ніндзя сильні люди поважають будь - яку подорож.
— Да.
Ітон кивнув, питання було поставлене просто так, він не хотів знати відповідь.
Що зараз займало його серце ...
Так це книга в його руках.
Коли він прочитав початок, йому захотілося більшого, але тоді книга ще не була закінчена, і він не міг би прочитати навіть якщо б захотів.
Тепер вона доступна!
Тоді він повинен це побачити!
Тут же.
Взявши книжку, Ітон повернувся до свого кабінету і не знеохочився тим, що Аоба позначив його друком Ліквідації Проклятого Мова.
Тепер він знає.
Аоба був не таким невдахою, як говорили зовні, а швидше генієм, який був настільки малозамітний, що це лякало!
У кімнаті гуртожитку залишився тільки Аоба.
Він дивився в той бік, куди пішов Ітон, і камінь, який висів на його серце, повільно впав.
Весь цей час.
Він думав.
Що робити з Ітоном?
У глибині душі він добре знав, що будь - яка мета Моріно Ітон справді багато робив для нього.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno