Повернення до Коноху
Тепер можна було сказати, що ніхто не знав теперішньої справи краще за Аоба.
Адже саме Аоба знав хід історії.
Він читав "Наруто" ще до приходу у світ ніндзя і знав, що відбувалося в наступних серіях.
Третя світова війна ніндзя.
Йому була ясна.
Тепер він став однією з рушійних сил цієї війни: від загострення конфлікту до поточної ситуації він, можна сказати, одноособливо підштовхнув її.
Адже якби не було його поштовху, то початок третьої світової війни шінобі був би відкладений на кілька років.
Окрім початку війни.
Було справжнє.
Не можна сказати, що він знав все про те що відбувалося навколо але саме він мав найбільш повну інформацію у світі ніндзя.
Навіть Каге з різних сіл.
Ніхто з них не мав стільки інформації, як Аоба.
Та ще й з такими розвіденими.
Аоба мав дуже великий інформаційний розрив з іншими, і це до деякої міри допомагали йому думати та виносити суд.
- Ми на місці!
Аоба глянув на ворота Конохі перед ним: цього разу його не було досить довго. Але він немов вийшов на вулицю пограти і повернувся, не було ніякого відчуття дива.
Зрештою, він йшов, але не повністю.
Його тіньовий слон залишився тут, влаштувавши потоп.
Інші клони стежили за кожним його кроком, готові застосувати різні стратегії для того, щоб впоратися з усім, що може статися.
— Ух...
Ітон глибоко вдихнув, і його думки сильно відрізнялися від думок Аоби. Він не був таким розслабленим і незнищенним, все ще боячись того, що відбувається.
Що стосується того, коли він побачив Коноху....
У нього з'явилося відчуття, що він був тут цілу вічність тому.
Ніби він подорожував дуже довго, до такої міри, що навіть не міг згадати, скільки часу пройшло. Але насправді минуло небагато часу, і той раптовий бій змусив емоції всередині нього повністю змінитись.
- Давай повернемося.
Аоба ще раз подивився на Ітона, а потім широком кроком попрямував до воріт села. На його обличчі не було видно жодного страху, ніби він зовсім не турбувався.
— Добре!
Ітон був у важкому настрої. Він механічно пішов за Аобою з злегка пригніченим видом. На душі у нього було щось, що він ще не випустив, і це призвело до поганого емоційного стану.
Йдіть один за одним.
Вони поступово йшли.
Невдовзі вони підійшли до воріт.
Ніндзя, які охороняли вхід, стояли на порозі і здалека побачили Егуда та Ітона.
- Пане Ітон!
Ніндзя не зупиняв їх і відразу ж шанобливо поклонилися Ітоні.
Це ж капітан відділу тортур!
Такої людини.
Вони не могли дозволити собі провокувати.
Що стосується Аби...
Вони проігнорували його.
— Да.
Ітон кивнув чоловікам, використовуючи так, як звикли, ставши дуже серйозним і несміливим.
— Ми збираємося зустрітися з паном Хокаґе.
Знову сказав Ітон. У його серці з’явилася дуже складна емоція, коли він говорив ці слова. Але він стримався, щоб нічого не видати.
- Так!
Ніндзя, що охороняли ворота, розступилися. Вони знали, що це ніндзя Конохі і ніхто не хотів переходити дорогу такій людині, як Ітон.
Негайно.
Аоба та Ітон пройшли ворота села і пішли в сторону резиденції Хокаґе.
***
У даний момент.
Офіс Хокаґе.
Можна сказати, що останні кілька днів Третій Хокаґе був дуже зайнятий, і все це вплинуло не тільки на його розумну свідомість, але й змусило його сумніватися у своїх діях.
Данзо все ще поправлявся.
У даний момент турбувати його не мало сенсу.
Але він уже відчував себе безпорадним.
— Цей Сацума Рентаро з Кірі не повинен бути ніндзя із клану Удзумаки. Але хто ж тоді потомок клана?
Хірузен повторював це питання у своїй голові останні кілька днів. Зрештою, Клана Удзумакі мала забагато речей і якщо буде допущена невелика недбалість, то це вплине на його становище.
Цього він не хотів.
- Так і знав, що не варто було відправляти Ітона принаймні, він міг зв'язатися з ніндзя із клану Удзумаки. Але тепер, якщо я захочу зв'язатися з ним, це буде складно...
Третій підняв руку і потер віскі, він відчував, що все стає складніше. Він не був упевнений, що ніндзя клана Удзумакі пішов за Ітоном на лінію фронту, через яку страждала його проникливість.
*Тук-тук...*
Тоді пролунав стук у двері.
— Уходи.
Третій забрав руку, яка потирала лоб. Він не хотів, щоб люди відчували, що він дуже втомився останнім часом. Це не відповідало образу Хокаґе, коли Наруто мав справу з речами, він повинен був бути спокійним і зібраним.
*Скрип!*
Двері до кабінету відчинилися.
Вошем був радник офісу Хокаґе, Нара Шикаку.
— Хокаге-сама.
Увійшовши в кабінет, Шікаку відразу ж поклонився і віддав честь. Після періоду адаптації він, як штабний офіцер, вже не так хвилювався.
- Щось сталося? — Нечемно запитав Хірузен.
— Так, — кивнув Шікаку на мить завмер і почав підбирати слова. - Ітон Моріно повернувся.
- Що? - У того, хто чув ці слова третього розширилися очі: він тільки що думав про Ітона, а тепер повернувся.
Це занадто великий збіг!
Як ніби хтось подав йому подушку, коли він захотів спати?
- Швидко впусти його!
Третій Хокаґе не поспішав думати про те, чому Ітон повернувся саме зараз. Але він хотів відразу побачити і запитати його, чи може він знову вийти на зв'язок з ніндзя-медіком.
А потім подивіться, чи відновився Данзо.
Чи можна продовжити лікування?
Зрештою...
Він зрозумів, що без Данзо йому некомфортно. Йому потрібна його допомога!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno