Краще просто слухати!
У Конохі лютували води.
Майже всі в селі знали, що Сацума Рентаро, ніндзя з Скритого Тумана, викликав воду.
Адже він зробив це на очах у всіх!
Тому, на їхню думку, більше нікого не було, це справа рук одного лише Сацуми Рентаро.
Таким чином.
З ніндзя Абу, які відправилися на передову, у тому числі й Аобу, підозри було знято.
Зараз.
Хоча вже пізно ввечері всі в селі купалися у яскравому місячному світлі, боротьба проти повені продовжувалася, бо ніхто не міг спати.
З іншого боку.
Третій Хокаґе стояв на даху будинку, руки його друкували за печаткою, швидко виконуючи дзюцу Віртії Землі, скеровуючи воду в напрямку лісу.
"Так цей Сацума Рентаро з Кірі - потомок клана Удзумакі чи ні?"
У Хірузена в голові з’явився виклик. Сьогодні він виключив таку можливість. Адже тільки що всі бачили Рентаро і його невимовну силу, густа чакру, як у хвостах тварин, та виверження потоку води, яка затопила всю Конохію. Але є багато незрозумілих місць, через що в Сацумі Рентаро було щось схоже на того потомка Удзумакі, який лікував Данзо.
***
Межа країни вогню.
В намете.
Аоба просто міцно спав.
Йому не про що було турбуватися, вся планування була підготовлена ще до того, як він покинув село.
Тепер треба було виконати крок за кроком.
Зрештою...
Окрім трьох різних режимів, є ще завдання, яке потрібно виконати.
Тепер Авібі залишалося тільки спокійно спати.
Ось і все.
Но.
На відміну від спокою Аби.
Анбу Хокаґе, які були в наметі, не так спокійно спостерігали за Аобою, боячись пропустити якусь деталь.
Цей хлопець занадто солодко спав.
Занадто дивно.
Навіть вони не могли зрозуміти, що відбувається.
Очевидно, Аба нічого не зробив.
Але це змусило їх відчувати, що щось не так.
Можливо...
Аоба надто спокійний і безтурботний!
У першу ніч після звичайного прибуття на поле бою мало хто може спати так міцно. Це просто трохи не вписується у їхні очікування.
***
Поступово.
Пройшла ніч.
— Ух...
Аоба потягнувся, як би кажучи іншим, що збирається прокинутися.
Негайно.
Його повіки злегка шевкли.
Ресици дрогнули.
В готовності відкрити очі.
Ті, хто спостерігав за Аобою, відразу ж прийняли пози і прокинулися.
- Доброго ранку!
Аоба сонно подивився на сусідів по наметі, вводячи себе дуже природно, наче не бачив у них нічого особливого.
Це просто удавання!
Ми всі брати!
Аоба потрапляв в категорію тих, хто знає, що ці хлопці граються, але прикидається, піддаючи їм. Він знаходиться на більш високому рівні.
Привіт, мене звати...
Ніндзя, який представився Аобі минулої ночі, збирався представитись ще раз, щоб зблизитися з Егудом. Це також причина, чому вони опинилися в одній наметі з ним.
Зараз вони в одній наметі.
І тут або ворожнеча, або життя разом.
Постійно видаючись.
Повільно.
З часом.
Вони обов’язково познайомляться.
Це можна розглядати як товариство, оскільки вони разом пройшли війну. Тому було б легше зблизитися і відкрити свої таємниці через різні деталі.
Просто...
Цей ніндзя почав говорити.
Але не встиг закінчити.
Його перервав Аоба!
- Мене не цікавить, як тебе звати.
Аоба байдужо піднявся, а потім пряміком попрямував до виходу з намету, його погляд змінився із сонливої на твердиню.
- Повторю ще раз.
- Я тут не для того, щоб заводити друзів.
- Я тут, щоб битися!
Тон Аби був дуже холодним. Закінчивши роботу, він вийшов з намету і залишив Анбу у мовчазному замішанні.
«...»
Вони здивовано переглянулися, побачивши один блиск в очах одне одного.
Цей юнак на ім’я Аоба занадто самовпевнений, чи не так?
Дивно, що він може відмовляти комусь стільки разів підряд!
Це занадто...
Однак вони не могли спростувати причини, які назвав Аоб. Адже на полі бою важливо зосередитися.
***
Коли Аоба вийшов з намету, було ще рано, не зовсім світло, і в повітрі витав вологий, прохолодний туман, здатний майже миттєво підняти настрій.
« Вода в Конохі з шумом прибуває!»
Кутки рота Аби злегка піднялися: його розбудив потік вхідної інформації, просто він не показував цього, і з боку здавалося, що він все ще спав.
Він вже знав про повінь в селі.
Той, хто зробив це, тобто подвійний Бахаги Бога, який став на вигляд Сацуми Рентаро, вже підняв свого тенневого двійника відразу після того, як полилася вода, і дистанційно відправив все, що бачив та чув, на бік Аоба.
"Боюсь, виклик не займе багато часу!"
« Пока не прийшов наказ...»
"Надо щось придумати."
"Недарма ми сюди прийшли!"
У серці Аби почав реалізовуватися запланований план, і вона почала дотримуватися встановленого порядку.
Звичайно.
Аоба проігнорував Анбу Хокаґе не тому, що вони спостерігали за ним або наближалися до нього з якоюсь метою. Як він і сказав...
Він не хотів заводити друзів!
Аоба вважав, що в нього їх достатньо.
Одним з них є Мінато.
Теучі.
Учителі Фугаку вважають його третім.
Більше нікого.
Під час іспитів на чууніна Аоба відкрив своє серце і спробував прийняти тих двох дівчат, сам того не помічаючи.
Но...
Боже упаси!
Те, що зробили ці дві молоді дівчини, дуже розчарувало його.
Тепер йому не хотілося згадувати минуле. На перший погляд, йому все одно, але в душі він не хотів, щоб фальшиво звинувачували, особливо його власні товариші по команді.
Навіть...
Не бажаючи слухати пояснення!
Після уроку, отриманого від цих двох дівчат, Аоба більше не збирався перетинатися з кимось із Конохи.
Поки вони знайомі.
Біда знайде дорогу до його голови.
Краще б такого не було.
І він був радий нічого не робити.
***
День ішов своїм ходом, і сонце поступово освітлювало землю на теплому повітрі.
Абу Конохі, які прибули до лінії фронту, прокинулися і тепер були в зібранні, визираючи так, ніби збиралися щось почати робити.
Аоба був також серед натовпу.
Тепер він ліпше розумів, чи вони були прислані на смерть.
Тому що.
Вони просто стояли тут.
І не робили нічого іншого.
Капітан Анбу Хокаґе, який привів їх сюди, досі не з'явився, здається, ведучи велику гру.
Минуло ще десять хвилин.
Збори вже втратили терпіння, але зрештою з’явився капітан у білому.
- Кхм-кхх...
Капітан негайно прочистив горло. Очі під його маскою виражали нетерпеливість, ніби він був незадоволений виразом обличчя людей, які чекають тут.
- Тепер, коли ми досягли лінії фронту, битва може початися в будь-який момент. Я сподіваюся, що всі будуть до неї готові! — Голосно сказав він.
«?»
У головах шінобі вилилася ціла купа маленьких запитанняв, вони не знали, що сказати.
Що це означає?
Ви жартуєте?
Як готові?
Що нам робити?
Який план?
Всі з запитаннями втупилися на капітана Абу Хокаґе, але той, здається, не хотів більше нічого говорити і просто стояв нерухомо.
Чого ви тут стоїте?
Капітан обвів очі натовпу, у нього закінчувалося терпіння.
- Готуйтеся!
- Неперевіреним тоном дав він наказ.
— До чого готуватися? — Раптом пролунав голос з натовпу. Це був Ітон Моріно в сонячних окулярах.
Ітон, як капітан Підрозділу тортур, повинен був відправитися на фронт. Він не скаржився, просто вважав це невідповідним - бути першопрохідцем, але він все одно прийшов.
Но.
Зараз.
Він раптом зрозумів, що все було не так, як здавалося.
У такий критичний момент.
Капітан Анбу нерозбірливо говорить про те, що треба донести.
— Хіба я не ясно висловився? — Прямо погляд капітана впав на Ітона, тон його голосу був глибоко незадоволений. Ніхто не знав, через що, але сьогодні він був явно не в дусі. - Готуйтеся до битви з ніндзя Іви!
Почувши ці слова, Егуд не стримався від того, щоб не дерти кутками рота.
Це дійсно...
Краще просто вислухати, не ставлячи запитань!
Забудь про це!
Начебто все було сказано, але на ділі - нічого. Але чоловік поводився і говорив так, ніби висловлював багато чого.
— Коли почнеться битва? — Зимно запитав Ітон.
— Це питання краще задати ніндзя з Деревні Скритого Камня! — Нервово сказал капитан.
- Які плани на битву? - Знову запитав Ітон, на цей раз його тон був ще холодніший, ніж хвилину тому. Він знову був на межі вибуху.
Ми повинні негайно відповісти, коли ніндзя з Іви атакують! - Так, капітан сказав.
— А що, коли Іва так і не почне атаку? Ітон ще більше нахмурився, що те, як відбувалося тут зараз, не трапляло ні на одну битву, в якій він коли-небудь брав участь. Він серйозно підозрював, що цей капітан Абу Хокаґе ніколи не був у бою.
- Звичайно, так буде краще. Якщо Івагакуре стримається від нападу і відступить, то це буде найкращий спосіб розв’язання цього питання! — відповів капітан. Він весь час слідував за Третім Хокаґе і дізнався багато чого з того, як Хірузен відноситься до світу.
— Хіба ми не можемо просто взяти на себе ініціативу? — лучче сказав Ітон. Йому здавалося, що такий спосіб ведення війни занадто пасивний: нічого не робити, просто чекати, поки противник нападе, а потім захищатися від нього.
— Я думаю, що ніхто з нас не хоче роздувати з мухи слона. Якщо ми не закінчимо з цим належним чином все стане ще проблематичною, зрештою, наша мета - світ. Якщо інша сторона утримається від початку війни, то це та ситуація, яку ми хочемо бачити найбільше, — сказав капітан.
«...»
Ітон втратив дар мови. Він думав, що вони скористаються прибуттям сюди, почати атаку на ніндзя Іви, отримати верх і заробити перевагу.
Але наміри були зовсім не такими.
Тоді йому більше нічого сказати.
Справа не в тому, хто правий, а хто винен.
Це питання переконань.
А вони нерозсудливі.
Після того як Ітон відступив і замовк, стало тихо, більше ніхто не говорив.
— Якщо ви більше нічого не хочете сказати, то ранковий збір можна припинити, - холодно сказав капітан, знову обвівши поглядом присутніх.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno