Коли ти вивчив техніку друку клану Удзумаки?
— Ніхто не прийде тобі на допомогу, навіть якщо ти будеш кричати у весь голос!
— Я думаю, що ти міг би бути трохи голосніше!
- Ось воно! Так! Бурше, занадто тихо!
— Кайф!
- Ніхто не винен, що ти тут!
«...»
Клони Аби вимовляли одну пропозицію за іншою. Всі говорили про одне, але різними словами, оскільки їх було занадто багато.
Тільки ось...
Чи Шікі зможе зрозуміти, що тут відбувається - це проблема Шики.
- Допоможіть...
Шика був на межі істерики, його рот продовжував кричати, але слова були заглушені хвилями звуків від натовпу Аоб.
Клони говорили по кілька слів або речень.
Але через їх велику кількість.
Гуркіт народу просто розчавлював Шіку!
...
Невдовзі після цього.
Шіка майже дістався дверей першого поверху додзьо.
За цими дверима.
Був ліс.
У цей момент.
У очах Шикі двері вже були не просто дверима, а шляхом до втечі.
Всередині - пекло, де є тільки Аоби.
Ззовні широке море дає можливість рибам стрибати, а вічне небо — птахам літати. Це свобода.
Однак.
Коли Шікі майже дістався дверей.
Перед ним одразу з’являється Аоба і голий усміх на обличчі.
— А!
Очі Шики округли, наливаючись кров'ю. Він ще не оправився від несподіваності, дуже боячись того що відбувається. Він одразу ж витягнув з підмочка шинобі зв'язку сюрікенів і кинув їх прямо в Аобу.
- Це все, що у тебе є?
- В якому віці вчаться метати сурікені?
— Нецікаво так грати!
— Більше не граємо! Більше не граємо!
«...»
Голос Аби пролунав у вухах Шикі, від чого тіло його раптово затряслося і рух вперед зупиняється. Він відчув, що кілька рук тягнуть його вниз, і сила кожної була величезною.
Відразу ж після.
Шики видерли назад, як іграшку.
Його сюрікена все ще носилася до клона Аби в дверному промені, але не потрапила у ціль.
Динь! Динь! Динь! Динь! Динь!*
Один за одним ці сурикені врізалися у дверній пром, але ці звуки не могли змінити положення Шикі.
— Відпустіть мене!
Шики голосно заричав, намагаючись вирватися з цього стану, але в той момент, коли він напружився, на його тілі з'явився чорний візерунок.
Лише за мить.
Ліні поширилися по всьому тілу Шіки, ніби відрізуючи нервовий зв'язок з тілом. Він не тільки не міг рухатися, але й виявив, що його чакра заблокована, і він зовсім не може її використовувати.
Ця ситуація значно перевищувала знання Шікі.
«...»
Він хотів закричати від тривоги, але виявив, що не може видати ні найменшого звуку, як би не намагався.
Це...
Що це за штука?
Що відбувається?
Він навіть не може закричати?
Що це за сила?
Серце Шікі тремтіло. Він ніколи не думав, що одного дня побачить у Аоби таку силу. Словами не передати його стан.
- Хе-хе-хе...
Нескінченна кількість Аоб оточила Шикі...
Кожен клон видавав злісний сміх, що призвело до того, щоб Шікі стало моторошно, але він не міг задрижати навіть тоді, коли захотів.
...
*Тук-тук...*
Не пройшло і трьох хвилин, як Аоба послав Шікі геть, щоб знову постукати у двері його кімнати.
— Иду!
У голові Аби з'явився ще більший знак питання.
Хто там?
Чому ви приходите до мого гуртожитку?
Раніше такого не було!
Коли це гуртожитку Анбу стало таким жвавим?
Егуд відразу пішов до дверей, не боячись страху. Хто б не був зовні, це не мало великого значення.
*Скрип...*
Двері до кімнати відчинилися зі звуком струменьої дверної коробки.
На порозі стояв високий спокійний чоловік, одягнений у все чорне, на обличчі якого були сонячні окуляри.
— Брат Итон!
Аоба відразу впізнав у чорному капітані тортури Морозе Ітона.
- Що привело тебе сюди? — недовірливо запитав хлопця. Що сьогодні таке?
Але в порівнянні з Шикою.
Поява Моріно Ітона цілком зрозуміла.
Цілком вірогідно, що він прийшов, дізнавшись про повернення Аоба з екзамену.
— Перейдемо до справи.
Обличчя Ітона було серйозним, він швидко озирнувся, щоб переконатися, що ніхто не бачив, як він увійшов до Абе, і тільки тоді крокнув всередину, а потім швидко закрив за собою двері.
«?»
В голові Аби з’явилося безліч маленьких запитань, і можна було сказати, що старший брат Ітон не мусив так напружуватися й нервуватись. Схоже, що сталося щось дуже важливе.
- Брате Ітон, що сталося? — обережно запитав Аоба.
- Щось дуже важливе! — Ітон кивнув і сів на стілець, зняв сонце захисні окуляри та відклав їх в сторону, дивлячись на Аобу важким поглядом.
- Що ж? — Нерозумно запитав юнак.
— Коли ти навчився машинного друку Клану Удзумакі? — Ітон присоромився і з підозрою втупився на Аобу. Якби Хірузен не розповів йому про це, він би не дізнався, що хлопець вивчив. Не дивно, що Хокаґе ставився до нього з підозрою.
- Що ти маєш на увазі? - Аоба застиг, вираз його обличчя не змінився, але в глибині душі він таємно роздумував, розуміючи, що щось тут не так. Просто він ще не зрозумів, в якій частині процесу виникла проблема.
— До мене щойно приходив третій Хокаґе. Він сказав про підозру, що ти людина з клану Удзумаки. Мені просто цікаво, як ти навчився технікою клану Удзумакі? Така важлива подія, і ти мені навіть не сказав! — тон Ітона був наповнений якоюсь безпорадністю. Він не хотів винуватити Аобу, але коли ці слова промовився, то в них було більш - менш приховане нарікання.
- Ти говориш про той друк утримання душі, якого я використовував коли лікував пана Данзо! - Аоба показав "непереможна свідомість", тому що миттєво проаналізував проблему в інформації, отриманій від Ітона.
- Я не знаю, що це за друк. Чому б тобі не пояснити мені, що відбувається? — Досить безпорадно сказав Моріно Ітон. Зараз він був запалений посередині і відчував себе дуже засмучений. З одного боку був Аоба, який представляв майбутнє села, а з другого — третій Хокаґе. Якби він не відчував, що Хірузен не зможе довго сидіти на місці Хокаґе, то все б йому розповів цього разу.
— Друкування душі — це друк клану Удзумаки, я дізнався про неї з книжки їх клан, яку мені дав Мінато. Ця пісня може стримувати душу протягом певного часу, навіть якщо людина помре, душа не відверне на те світло відразу. Я непокоївся про нещасні випадки під час лікування ран Данзо, тому поставив цю печатку для того, щоб заспокоїтися — Аоба відповів лише правду, бо він був нерозсудливим.
— Зрозуміло! - Ітон зрозумів слова Аби і завмер, а потім в його голові з'явився ще один запитання. - Аоба, ти сказав, що Мінато дав тобі книгу як він її отримав?
- Старший брат Ітон, ти дурний? Дівчина Мінато, Кушина, якраз з клана Удзумаки. Хіба дивно, що у нього є книга з технологіями клана Удзумакі? — З усмішкою сказав Аоба.
— Не дивно! Зовсім не дивно! Так от що сталося! Я так і знав, що з тобою все гаразд! — Ітон зітхнув з полегшенням. Хоча він прийшов сюди просто з питанням, що відбувається, було б брехнею сказати, ніби в його серці не було ні краплі занепокоєння. Коли Хірузен побачив у такому стані, йому було важко відчувати глибокий шок і зрештою заспокоїтись.
- Старший брат Ітон, ти прийшов не тільки через це питання, вірно? — Аоба втупився на Ітона. Він вже зрозумів, що Ітон був голим у його особистості. Він нічого не сказав сьогодні, але хто знає, що буде в майбутньому? Якщо Ітона спіймають, тортури не страшні, але ось читання пам'яті може стати проблемою.
— Ну... не... Не зовсім... Є ще дещо...
Ітон на мить засміявся, також відчуваючи, що не може залишити все як є, інакше це буде виглядати так, ніби він не занадто довіряє Аобе
У цей момент.
Він відразу зібрався.
Вираз його обличчя з безпорадного знову перетворився на серйозне.
- Я чув, що ти відмовився від подальшої участі в екзамені. — Ітон увійшов у стан командира відділу тортур за секунду. Всього одна пропозиція, було таке відчуття, що його збираються катувати.
— Ха-ха-хо...
Аоба голосно розсміявся. Він знав, що Ітон задасть це питання і він також знає: Фугаку теж прийде поставити його.
Таким чином...
У нього вже давно був готовий відповідь.
Він просто чекав Ітона.
— Брате Ітон, дозволь мені пояснити. Є причина, яку я не сказав і не скажу нікому в майбутньому. Ти єдиний, хто дізнається.
Перед тим як сказати, Егуд підлещувався до нього: « Зрештою не поспішайте ».
Звичайно.
Морщини на обличчі Ітона значно пом’якшилися.
Аоба знав це!
Моріно Ітон — той, хто дуже цікавиться першим враженням!
Крім того, вона наголошує на почуттях.
Заклавши основу, Егуд був готовий приступити до справи. Він відразу ж дістав з підмочка книгу і простягнув її Ітону.
— Старший брат Ітон, по правді кажучи, за ті кілька днів я провів у Лесі смерті, очікуючи закінчення другого етапу іспитів. Я стояв біля входу до вежі і спостерігав за станом кожного кандидата, який брав участь в залі. Моє серце розривалося від натхнення, і я подумав, що готовий приступити до написання нової книги! — Серйозно сказав Аоба.
— Нової книги? — Ітон сильно випучив очі. Він завзятий читач, і останнім часом прочитав історію про вчителя. Йому хотілося побачити більш свіжу розповідь, але він не міг з'явитися так просто. Авторам потрібне натхнення.
— Итон, старший брат. Це початок нової книги, в цей раз моє натхнення було настільки сильним, що я написав її відразу після повернення. Я думаю, що якби я продовжив здавати екзамени, то міг би пропустити його, серйозно сказав Аоба. Саме таке пояснення може спрацювати з Ітоном, який дуже любить книжки.
— Це... це... не так уже... Аоба, заради написання книги ти відмовився від екзамену на чуунина! — Ітон раптом заморився носом і відчув хвилювання, яке не передувало його серцю. Книга в його руці відразу стала важкою.
— Екзамен приходять кожного року, а прощене натхнення вже не повернути. Це не та історія про академію ніндзя, яку ти читав раніше. Ця історія про майбутній світ, яким я його бачу. Таку книгу можна буде писати довго. — Аоба посміхнувся і втупився на Ітона. Він знав, що коли ця книга вийде, вона буде вбивствою, достатньою для того, щоб Моріно Ітон віддав життя за неї. Звичайно, це не означало, що Егуд не зробить жодних кроків заздалегідь.
- Я подивлюся!
Моріно Ітон глибоко зітхнув і раптом зрозумів, що кілька недооцінив рішучість Аоби написати книжку. Відмова від іспиту, безперечно, безпрецедентний випадок.
І ось.
Ітон обережно перекинув книжку і подивився на великий рядок на титульному аркуші.
— Це назва книги?
- Так довго?
— Золота луска вже не створіння, що живе в ставку?
*Примітка: поки назва така, може бути потім щось змінилося. Фраза « живе в ставку» - це людина з вузькою кругозір, звичайна людина. Є хентай манхва або маньхуа з такою назвою. Правда, воно скорочується до просто Golden Scale (Золота Чешуя). Судячи з назви, мова йде про завуальованого хлопця, в якому є щось незвичайне.
Також є книжка з такою назвою, можливо маньхуа по ній.
- Що це означає?
Ітон подивився на назву книги, відчуваючи щось глибоке і невідоме, але він не міг зрозуміти, про що йде мова.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno