Це ти чи ні?
Голос Сакі був гучним, в його тоні лунало нарікання. Її слова чітко дійшли до вух всіх присутніх, чому їх вираз обличчя ставало складним.
У цей момент.
Всі зрозуміли, що сталося щось дуже цікаве.
Схоже, що...
Це ще не кінець.
Тут є несподіваний поворот?
Просто.
Тепер ці слова, що виспівували з уст Сакі, викликали зовсім інші відчуття, ніж ті, які вимовив Шікаку.
Від цього питання тону.
Відчувалося щось незвичайне.
Шш!
Погляди майже всіх присутніх впали на Аобу, очікуючи подальшого розвитку подій.
- Я мовчала весь цей час тільки для того, щоб зберегти твоє обличчя, але ти гризаєшся, ха-ха!
- Невже ти думаєш, що я не знаю таємних технік твого клана Яманака?
— Контролюй ніндзя за допомогою Техніки перенесення свідомості Тіла, потім прочитати через нього спогади і нарешті передати відповіді нам завдяки технік Передачі Сознання Телу...
- Ти в це віриш?
— Я не хотіла нічого говорити про те, що ви зі старшим братом Шікаку граєте на публіку, але ваша поведінка подібна до того, як ви сприймаєте це за правду!
- Ти мене так засмучуєш!
Сакі вимовляла фрази, її тон став неймовірно холодним. Всі присутні в кімнаті раптом зупинилися на неї у замішанні, ніби відкрили для себе щось ще.
— Вау...
Натовп миттєво вибухнув, як вибух, в очах генінов замілювали спалахи різних кольорів.
- Грають на публіку?
- Що це за ситуація?
- Пан іспитатор грає?
- Так сказав товариш Аби!
— О Боже!
- Що тут відбувається?
— Я тупий!
«...»
Роздався рок - дійсно, все було настільки шокуючим, що не залишало можливості заспокоїтись.
Такі події були дуже вражені.
Усі відчули, що ситуація докорінно змінилася.
Зрештою...
Ця дівчина і Аоба - товариші по команді!
Сакі холодно подивилася на Аобу, і коли побачила, що той не відповідає на її слова, вираз обличчя став ще страшнішим.
Вона з дитинства вважала себе розумною.
Я багато вчилася дуже швидко.
Вона все зрозуміла, але через старшого брата Шікаку не говорила. Але тепер Сакі дуже розізлилася і просто проговорилась.
Однак.
Вона не відчула жалю навіть після того, як сказала це.
Те, що відбувається.
Шікаку вже пішов.
Зараз вона просто хотіла змусити Аобу сказати хоча б трохи правди, стимулюючи його цими словами. Але зараз їй спало на думку, що чим більше вона буде так робити, тим менше правди скаже Аоба
Тож...
Це все одно доведеться заперечувати.
Або нічого не казати.
Справа з підозрами, але без доказів поступово зникає.
Сакі відчувала, що багато бачить наскрізь і розуміла: якщо вона не попросить пояснення, то питання може просто канути в льоту.
— Ти справді розумна, — негрубко сказав Аоба, піднявши очі на Сакі і в цей момент він пошкодував, що не послухав Шікаку.
Якби він прийняв пропозицію.
Обман на першому етапі і витинання цих двох молодих дівчат з екзамену.
У ліпшому випадку це викликало б лише їхнє незадоволення, і те, на Шікаку.
Але тепер...
Ясно, що він довів їх до третього етапу.
Але його звинувачують.
Коли Данзо дізнається про це, він проллє скупу сльозу!
Замість цього.
З таким же успіхом можна завалити їх від самого початку.
- Не думай про мене, а ти не віриш. То навіщо мені ще щось пояснювати?
Аоба повільно встав і тихо зітхнув.
Зрештою, він не дуже добре знав світ шінобі.
Тепер, після цього досвіду.
Це також можна вважати навчанням на помилках.
І ось.
Аоба зрозумів, що відтепер у цьому світі він не буде зв'язувати себе жодними ковами.
Це буде дуже важко.
Наприклад, прямо зараз.
Не пояснить, і його репутація буде зіпсута, поясніть — і сила розкриються.
Краще пустити цю нецікаву репутацію за вітром.
- Думай що хочеш, для мене це не має значення, просто залиш мене в спокої.
Аоба пішов до входу на першому поверсі. Він ішов прямо, не оглядаючись і все одно, про що говорять присутні.
Він пояснився.
Шікаку теж.
Якщо вже на те пішло.
Вірять у це чи ні — неважливо.
Аоба, не озираючись, вийшов назовні, а коли дійшов до входу в високу вежу, то побачив двох ніндзя-спостерігальників.
— Аоба?
Після того як ці два ніндзя побачили Аобу, вони відразу подивилися в його сторону: за останні дні найбільше їх вразив цей підліток.
- Чому ти йдеш? — Замірявши на мить, вони зупинили його.
- За наказом екзаменатора ніхто не повинен виходити до кінця іспиту.
- Аоба, ти не можеш вийти!
Це їхня місія, і не має ніякого відношення до того, Аоба це чи ні. Незалежно від того, хто тут з'явиться, він повинен зупинитися.
- Зрозумів.
Аоба кивнув і встав біля двох ніндзя, які охороняли ворота, не кажучи ні слова, мовчки очікуючи закінчення другого етапу.
Він не хотів повертатися в додзьо.
Дуже дратує.
***
Через кілька годин.
Роздався шум голосів.
Відразу після цього, під керівництвом ніндзя, які не здали другого етапу кандидати разом спустилися сходами.
— За наказом екзаменатора я виведу цих кандидатів до виходу з Леза Смерті! — Він сказав двом ніндзя, які охороняли двері, і вони негайно відступили в сторону, кивнувши.
Топ-топ...*
Створені звуком кроків, кандидати йшли в напрямку до внутрішньої частини Леза смерті.
— Аоба, якщо ти справді вирішив утриматися, то можеш піти за ними! — Один з охоронців сказав, і подивився на хлопця, відчуваючи, що це невдале рішення. Але вибір за Абою.
— Да.
Аоба кивнув і зробив крок за ним. Його зовсім не цікавив іспит і звання чуунина. Тепер, коли він міг покинути це місце, яке виклика́ло лише нудьгу, то відчував задоволення.
— Ох...
Ніндзя, які охороняли ворота, дивилися на спину Аби, коли він йшов, і не могли зітхнути. Вони дуже сумували, не знали чому. Підліток, який втратив рекорд другого етапу, пішов таким чином.
***
Башта, другий поверх.
Іноїчі прибрав руку і повільно видихнув. На той час його лоб покрилася маленькими бісеринками піта, а все тіло було в стані крайнього виснаження.
Читання спогадів.
Це як фізична робота.
Не рутинна, але жорстока, стомлива і важка.
Навіть він не знав, як давно не користувався технікою читання думок.
- З яким результатом?
Коли Хірузен побачив, що Іноїчі відкрив очі, то запитав себе: « Що ж сталося? »
— Я бачив частину картини, — повільно сказав Іноїчі, притискаючи пальці до скринь. Його голова була виснажена.
— Я бачив, як ніндзя Скритого Тумана напав на цих трьох і перш ніж вбити їх, він застосував техніку Водна Тюрма!
- Той ніндзя сказав щось ще...
- Можливо, точки пам'яті, які я рахував, трохи розмиті, і через воду я не дуже розчулював.
- Але щось на зразок цього.
Іноічі говорив неоднозначно. Це було пов'язано з тим, що він надто довго не використовував секретарної Техніка святкування мислими, тому багато чого в спогадах було незрозумілим. Він міг лише незрозуміло дати загальне уявлення.
- Це дійсно ніндзя Тумана? — Третій нахмурився, бо це було небагато не те, що він очікував. Він думав, що там буде ніндзя з клану Удзумаки! Але навіть так, він відчував, що це пов'язано з ним.
- Я впевнений, що це ніндзя з Скритого Тумана, але для детальної розшифровки конкретних спогадів доведеться чекати прибуття загону ніндзя-сенсорів. Я не можу зрозуміти, що слова ніндзя Кірі дуже важливі, але я їх не розчую - безпорадно опустив руки Іноїчі. Його голова кружляла, і він не міг використовувати ні краплі сил. Читання спогадів трьох трупів, які були мертві вже кілька днів, сильно виснажувало його.
— Я зрозумів.
Третій кивнув, але в його голові вже з’явилася думка про те, що справа стосується ніндзя з Кірі.
- Шикаку, через який час можна буде зібрати весь загін ніндзя-сенсорів? — запитав Хірузен.
— Не менше ніж через півгодини, — негайно відповів Шікаку.
- Як тільки вони прибудуть, організуй, щоб вони читали спогади! — Повелїв Хірузен і пішов до дверей.
— Добре!
Шикаку кивнув, зрозумівши всю серйозність ситуації за виразом Хірузена.
Третій Хокаґе вийшов з приміщення.
Пройшовши коридором до сходів, він піднявся і підійшов до оглядового майданчика третього поверху, дивлячись на Ліс смерті.
У той же час.
Так вийшло, що переможені кандидати Стром попрямували до виходу.
— Ниндзя з Киригакуре...
- Зв'язане з ніндзя клана Удзумакі?
— Учиха Кеде сказав, що на нього напав ніндзя Кірі.
— Ці троє з Іви також зазнали нападу Скритого Тумана.
- Чому з Кеде все гаразд?
— Не тільки постраждав, але також був запечатаний для того, щоб влаштувати пастку...
- Друк призначено для того, щоб я її побачив?
- Це ти чи ні?
Хірузен дивився на дерева вдалеку, і його голова перетворилася у кашу. Це відрізнявся від безладних думок Сакі, він просто не міг більше нічого придумати, відчуваючи, що все навколо повно загадок по відношенню до великої невидимої руки, яка атакувала його.
Зараз...
Данзо все ще поранений.
Він повинен один утримати все це!
— Ниндзя з клана Удзумаки...
- Де ти зараз?
- Під кого ти маскуєшся в селі?
Хірузен задумався, його очі раптом розширилися, він підняв руку і люто вдарив себе по обличчю.
- Чому я такий дурний!
- Я можу запитати Моріно Ітона!
- Якщо хтось у селі і повинен знати, хто це такий...
- То це Моріно Ітон!
Розійшовшись, Хірузен підійшов до сходів і швидко спустився на перший поверх.
Шах-шух ...*
Третій рухався надзвичайно швидко, пробираючись між деревами і залишаючи остаткову тінь. Він помітив, що його думки не сходили з конкретного устрою і просто піти запитати Ітона навіть не прийшла в голову. Може і не було необхідності будувати так багато здогадок.
Він знав, що Ітон так просто йому нічого не скаже.
Але він був Хокаґе, врешті-решт.
Завжди є спосіб знайти лазівку.
І ось.
Подібно як Хірузен знайшов відповідь на це запитання, він більше не дбав про свою особистість. Тепер він просто хотів дізнатися, хто ж насправді цей нащадок клана Удзумакі.
У випадку з кланом Вудзумакі вони з Данзо просто не зможуть виплутатися, а противник прийшов помститися!
Кінець кінцем.
Якщо цей нащадок клана Удзумакі нічого не знав про свій клан, то не було необхідності приховувати і ховати свою особистість.
Хіба ж це не те, щоб залишатися в тіні?
Навіть для того, щоб врятувати Данзо, може бути збережена людина, яка знає правду про те, що сталося в той час!
У цей момент.
Третій Хокаґе покрилася холодним потім.
Він почав нервувати.
И закрогал скоре.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno