- Доброго ранку!
Аоба кивнув парочці, вираз його обличчя майже не змінилося, очевидно, він не дуже здивувався їх появи.
« Брат Теучі приготував для нас трохи їжі, тож після екзаменів ми могли б піти на іспит », — повільно сказав Аоба.
Оскільки Теучі вже приготував рамен, не було причини його їсти.
— Тут є їжа?
Очі Рей на мить розширилися, вона не очікувала, що зможе поїсти рамена так рано вранці. Зовсім недавно вона думала прийняти дві військові Пілюлі, щоб втамувати голод.
— Звичайно, є!
Тіуч повернув голову, і кивнув Сакі та Рей: « На сьогодні достатньо локшини, поїжте перед тим, як піти на іспит, Аоба пригощає!
— Да!
закричали одночасно молоді дівчата, які виглядали схвильованими.
Однак обидві раділи.
Але їхні причини не однакові.
Сакі почула, що цього разу раменом вгощав Аоба, і раптово вона відчула, як хлопець став набагато більш людяним. Спілкуючись з ним, вона завжди відчувала, що він трохи віддалився від них і не здавався справжнім товаришем по команді.
А Рей раділа, тому що їжа!
Поки є що поїсти.
Вона була б щаслива з кожним із них.
- Рамен готовий!
Тівчі відразу приніс на стіл тютюнові тарілки рамена.
— Швидше їжте!
— Отримайте енергію для здачі іспиту на чуунина!
— Успіху вам!
Теучі говорив по одному реченню за раз, і кивнув Аобе.
— Добре! Я починаю! — Рей при першій же нагоді кинулась до гарячого рамена, бо його аромат прив'язав її погляд і наповнив рот слиною. Після двох попередніх спроб від Ітона і Фугаку вона вже звикла до цього й не відчувала тривоги.
- Я теж! — Сакі, яка теж нічого не їла з ранку, також хотіла їсти військові Пілюлі, коли голодна. І вона не очікувала, що зможе поїсти в Ічираку рамен. Що може бути зручніше?
«...»
Аоба подивився на них з похмурим виглядом.
Ось це так!
Яка ж невміння!
- Я теж почну!
Аоба пильно подивився на Теучі. У нього було туманне відчуття, що Теучі встав так рано тільки для того, щоб заробити, врешті-решт, не лише він їв локшину, тут були ще дві молоді дівчата, Сакі і Рей.
Але ці дві дівчини не прості!
Ладно Саки...
Але Рей їсть неймовірно багато!
І ось.
Аоба теж взяв палички і є. Цей Рамон, звичайно ж, добре втамував голод і ти отримував задоволення від їжі.
— Аоба, через кілька хвилин ми будемо в класі 301 у Академії ніндзя, там ми здамося першим етапом. Шікаку сказав мені, що це буде письмовий іспит, я намагалася повідомити тобі, але не знала, чи варто йти до тебе. Постарайся сидіти зі мною, я допоможу тобі, чим зможу, — сказала Сакі.
« Звичайно, письмовий тест — це невимушено кивнув Аоба, не подаючи значення цьому. Потім повернув голову, щоб подивитися на Сакі і повільно сказав: - Ніяких проблем з цим, якщо у вас двох закінчуться ідеї, не хвилюйтеся, є ще я.
— Ах? — Сакі завмерла через дивне явище. Вона прийшла допомогти Абе, але тільки сказала слово. Через це вона згадала слова Фугаку, раптово зрозумівши, що у Аоби була сильна гордість. Зрештою, він повинен показати себе, так що дівчина сказала: — Зрозуміло, ми не читали багато в ці дні і тим більше не знали, що читати. Довіряймо тобі!
— Ви не будете знищені в перших двох етапах, — рішуче сказав Егуду Рамен. Уперше Сакі бачила Аобу таким.
— Добре... Добре...
Її кутки рота злегка смикали, у Аоби дійсно дуже сильне почуття власної гідності, тому вона брала відчуття Егуда при розмові, але Фугаку не згадував про таку реакцію на похвалу!
Ось це нерозуміння ситуації!
Проведе їх через перші два етапи!
На обличчі Сакі був прихований натяк на безпорадність. Вона ухвалила Аобу, як їхнього товариша по команді. Він не вагався через слова старшого брата Шікаку, але це не означало, що вони схвалювали його силу.
Доки він не буде стримуватись ...
Цього досить!
***
Через півгодини.
Досита наїлась.
— Ходімо в академію, уже пора! — сказала Сакі, відклавши палички для їжі. Вона, мабуть, більше всіх хотіла стати чууніном, і тепер, коли їй дали можливість здати іспит, вона, напевно, була найзахопливішою з Трійці.
— Ну, підемо.
Аоба кивнув, не було необхідності нічого говорити Рей, все було дуже просто, що б не робила Сакі, Рай слідувала за нею.
— Пойдёмте!
Сакі встала, готовий вийти з Ічираку Рамен, і саме тоді, коли вона збиралася йти, її вразила думка про Теучі.
Негайно.
Вона різко обернулася.
І подивилася в його сторону.
— Дякую за гостинність, брате Теучі! — сказала Сакі, низько вклонившись на знак вдячності.
— Не за що! — Сказав Теучі з легкою посмішкою і прищурившись.
— Дякую за гостинність! - Вона сказала Рей, вклонившись. Тільки вона з'їла занадто багато, щоб сильно схилитися томуклон виглядав досить дивно.
- Будь ласка! — Сказав Теучи, махнувши рукою. — Ідіть і здайте екзамен!
— Я піду, брат Теучи, побачимося через кілька днів, — Аоба кивнув і не подякував, як це зробили Сакі та Рей, в основному тому, що вони з Тіву добре знайомі один з одним, і це виглядало б недоречно.
— Иди! — Махнув Теучи, немов відганяюче молоде.
У цей момент.
На чолі з Сакі попрямували академії.
Десять хвилин потому.
Вони прибули до її воріт.
У цей час.
Учні в академії отримали вихідний.
На шляху не було жодних перешкод, навіть інших ніндзя.
Тріо попрямувало до входу.
Два ніндзя охороняли приміщення. Вони привертали свої очі до Аоби і дівчат, коли ті народилися.
- Ви тут, щоб здати іспит? — Один з них холодно запитав тоном.
На їхню думку, майже всі люди, які приходили сюди, здавали іспити, хіба що ці троє виглядали трохи старшими за інших.
— Правда, ми шінобі здаємо екзамен на чуунина, — кивнула Сакі. Її ставлення до двох охоронців було дуже хорошим. Вона виглядала обережною, врешті-решт, зараз почнеться перший етап екзамену, до підготовки якого вона зробила багато зусиль.
- Як вас звати? Я перевірю, — сказав інший ніндзя, додаючи стопку листів для реєстрації.
— Нара Саки! — відразу ж сказала дівчина.
— Рей Акимичи! — сказала Рей, стояла позади.
— Аоба Яманака! — Після чого й Аоба назвав своє ім’я.
— Зачекайте секундочку...
Охоронець швидко перекопав купу бланків заявок, його очі пробігали по папках.
- Знайшов!
Він витягнув з трьох аркушів, які були основними інформацією і фотографіями.
Негайно.
Охоронець перевірив з черги.
І я переконався, що немає проблем.
- Ось ваші анкети для участі!
Ніндзя передав бланки по черзі Аобі і дівчатам.
— Берете реєстраційні форми і йдіть в триста перший клас у академії, - проінструктував їх охоронець, а потім повернувся на своє місце.
- Дякую!
Подякувавши двом шенобі Сакі зробила перший крок і попрямувала до академії ніндзя попереду Аби та Рей.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno