— Це... — Аоба прикидався, що нічого не розуміє, як завжди, робив незалежно від того, чим він є. Все, щоб не показати себе занадто проникливим і задовольнити марнославство Ітона.
- Це історія про Широ. Я вже мав справу з видавцями країни Огня. Вони вважають, що публікація — це зовсім не проблема. Вони навіть намалювали мені концепт обкладинки, як тобі? - Обличчя Ітона було повно очікування. Він чекав, коли Аоба скаже своє « добре» і ставитиме все на свої місця. Коли справа доходить до цієї книжки, Ітон дуже турбувався про публікації.
— Подобається, я дуже задоволений! - Негайно кивнув юнак. Насправді, на його думку, картинка була просто середньою, але з поточної оточення світу ніндзя було важко знайти потрібного художника, і це максимум в даний момент.
- Я знав, що ти зрадієш!
Ітон з добре обізнаним виразом обличчя дивився на Аобу, а потім, наче зачарований, перевернув погляд на фотографію на обкладинці, із видимою поглядом ніжності.
— Брате Ітон, дякую тобі за допомогу, якщо б ти не допоміг мені, можливо, у цієї книжки взагалі не було би шансу бути опублікованою, — сказав Аоба з серйозною особою. Один з його навиків у сучасному суспільстві — це похвала і компліменти, бо кожен чує хороші слова.
- Я теж не хочу, щоб ця велика книга була похована і я роблю все можливе, аби допомогти не тільки тобі, але й собі! — Ітон прийняв комплімент Аби без вагання. Власне так він і думав, якби не він, книга ніколи б не була опублікована.
- Дуже дякую, брате Ітон!
Аоба знову подякував йому.
Коли він промовляв ці слова.
Мисливо зітхнув.
Така сила любителів книг?
Коли він жив у реальному світі, він чув про книголюбів, які щедро малювали твір, тому що воно їм сподобалося. Якби Ітон жив у наш час, боюся, він був би з тих великих шишок, які викидаються грошима!
Топ-топ...*
Поки Аоба і Ітон розмовляли, за дверима кімнати почулися кроки.
Негайно.
Офіціант зупинився біля дверей.
— Чи можна приготувати страви, які ви замовили? — Голос офіціанта був м’який і ввічливий. Такий голос обов’язково заспокоював.
— Несите! - Сказав Ітон у напрямку дверей. Тепер, коли він поділився з Аобою найбільш захоплюючою частиною, про решту можна поговорити повільно під час їжі.
- Так!
Офіціант негайно відкрив двері в окрему кімнату і штовхнув візок, повну сирих скибків м’яса — тої ж страви, яку замовив Ітон.
Негайно.
Страва по порядку були розставлені на столі.
А іншого працівника послали додати вугілля.
У цей момент.
Температура в кімнаті надзвичайно зросла.
Як тільки офіціант про все подбав, він вийшов, залишивши решту на них двох.
***
Загалом за рестораном якініку.
Він пильно дивився на Сакі і чекав відповіді.
Дівчина мовчала, визираючи так, ніби вагається.
Ясно.
Вона не була настільки нерішучою, як себе показувала.
Потрібно було діяти так, щоб взяти ініціативу в розмові з Фугаку.
Вона теж не якась довірлива дитина.
Якщо говорять щось для вашого ж добра, легко можна в це повірити, але не варто вірити на все сто.
Це, безперечно, не зовсім для них.
Кілька хвилин потому.
Сакі зітхнула, визирнувши злегка спантеличеною і втупилася на Фугаку.
- Насправді...
— Спробувати не складно!
— Проте.
— У мене є питання.
— Брате Фугаку, ти повинен відповісти мені, інакше я не можу нічого обіцяти тобі!
Сакі просто дивилася на Фугаку з рішучістю як би кажучи, якщо ти не відповіси на моє питання, то все, що ти зробив, буде марно.
Як тільки були сказані ці слова.
Пойняв посил.
Фугаку відразу кивнув.
— Продовжуй, я відповім на будь - яке питання!
Обличчя Фугаку стало серйозним. Він знав, що ситуація досягла критичного моменту і все може скластися вдало, якщо він зараз вирішить проблему з Сакі.
— Фух...
Фугаку зробив глибокий вдих, випрямився, і видихнув, налаштовуючись на потрібний лад.
Аоба.
Якщо тільки це щось, що я можу пояснити.
Я відповім.
Цього разу я дам тобі можливість здати екзамен на чуунина.
Ти можеш бути впевнений у успіху!
Фугаку знав, що від цього залежить все. У його розумінні Аоба дуже хотів піти на іспит, але був просто обмежений у своїх можливостях.
Особливо коли хлопець пішов у гніві напередодні ввечері.
Тоді Фугаку розсміявся.
Але він не в перемозі над Аобою, а допомагав полегшити його збентеження; на його думку вони просто зачепили гордість Егуда.
Можливо...
Аоба думає, що ніхто не захоче стати його товаришем по команді?
Фугаку знав Аобу вже деякий час, або принаймні вважав його другом. У нього не так багато друзів, тільки Кай Учиха, врешті-решт, навіть з Мінато він не дуже добре знайомий. Через Мікото він часто бачився з Кушиною, яка до речі, часто зустрічається з Мінато. Але Фугаку і він лише кивають один одному, їхні стосунки далеко не такі глибокі.
Спочатку він думав.
Що Аоба не має кваліфікації здавати іспит.
Но.
З того часу, як юнак поїхав з ним у пригоду, він заглибився в таємниці і відкрив великий секрет, що Орочимару був Цзяші, його ставлення до Аба повністю змінилося.
Він вважав цього чоловіка, який готовий піти на небезпеку заради нього, своїм другом.
І тому.
Фугаку хотів дізнатися більше про компанію Аби.
Він знайшов багато інформації в поліцейському управління і, об'єднавши її з тим, як Аоба поводився, виявив щось дуже дивне.
Аоба не такий слабкий, як здається.
Просто присутність Ісуса настільки незначна, що люди навіть не помічають його. Зрозуміло, що хлопець сильніший за нього, але його враження про Абу залишилися незмінними.
Мало-помалю.
Фугаку зрозумів, що Аоба просто дуже недооцінений.
Врешті-решт, не так просто читати спогади людей, постійно виконуючи таємну техніку читання думок. Для цього потрібно досить багато чакри.
Нарешті.
Фугаку дійшов висновку.
Аобе бракує впевненості!
На його думку.
Аоба поводився так стримано не тому, що він стримувався, а через те що бракує розуміння.
Саме тому.
Аоба одягав маску на будь-які справи.
Через це, тільки більше причин боротися за цю посаду на іспиті.
Він добре знав.
Спочатку треба подбати про Сакі і Рей.
Це додасть йому впевненості.
Інакше...
Якби Аоба це все почув, він би точно сказав, що не хоче здавати іспит.
Як по-людськи!
Притворатися, що ти не хочеш цього, тому що не можеш отримати!
Фугаку відчував, що він повністю проаналізував мислення Аби і все, чого йому тепер потрібно зробити, це допомогти юнакові та витягнути його з цієї петлі непевності.
Сакі раптом захотів трохи посміятися, дивлячись на неймовірно серйозний вираз обличчя Фугаку, але їй вдалося стриматися.
Зараз не час сміятися.
Якщо вона це зробить
Це покаже, що ми не такі безжалісні.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno