Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
10 років у підрозділі Питок Конохі (Завершено)

Розділ 3749. Збирання в ресторані I

0% of chapter read

А?

Що з цією дівчиною?

Кутики рота Фугаку мимовільно драгнули.

Він вперше бачив, як хтось пускав слину.

Цей прожорливий погляд.

Йому стало моторошно.

Схоже, що...

Для цієї молодої дівчини...

Він не є людиною.

Замість цього він шматок м'яса!

Шматок м’яса, який можна відразу з'їсти.

Негайно.

Шея Фугаку трохи потурбувала, коли він зрозумів, що сталося щось відносно тривожне...

Дівчина з роду Акімічі, яка стояла неподалік від нього, дуже прагнула його тіла. Вона пускала слину, ніби ось-ось готова вкусити.

У цей момент.

Кроки Фугаку дуже сповільнилися, він не наважувався швидко йти, і в його очах з'явилося ще трохи нерішучості.

- Брате Фугаку, йди сюди!

Сакі знову помахала рукою, побачивши, що його рух сповільнився, сподіваючись, ніби Фугаку швидко підійде до них, бо навіть вона трохи зголодніла, тільки не так сильно як Рей.

— Знаю, знаю...

Фугаку в заціпененні кивнув, зробивши глибокий вдих і зустрівшись поглядом з двома молодими дівчатами. Він швидко попрямував до них, тільки його погляд був зосереджений в основному на Сакі. Вони не наважувалися зустрітися очима з Рей Акімічі, вони дійсно його лякали.

Він ніколи не чув, що сім’я Акімічі має людей!

Це...

Що сталося з цією дівчиною?

Чому вона так виглядає?

Думки Фугаку були трохи сплутані, але заради Аби він підійшов до них з трошки напруженою посмішкою.

— Эй, Саки, який збіг, а...

З усмішкою він привітався з Рей Акімічі біля неї, але побачив у нього на обличчі дух жалю. Він почувався не дуже добре і неохоче.

Саме тому.

Він проковтнув свої слова.

Він думав, що це буде відносно просте завдання, врешті-решт, це всього лише дві дівчинки-підлітка.

Но...

Це вираз обличчя Рей...

Занадто голодне!

І він відчув страх!

— Брат Фугаку, це моя подруга Рей Акімічі, адже ти зараз патрулюєш, чи не так? — Я сказала Сакі, підморгуючи дівчині, в її очах з'явився блиск, ніби вона відтворювала якусь хитрість.

Рей, яка стояла поруч, зрозуміла її.

Вони довго працювали разом.

Просто побачивши вираз обличчя Сакі, вона зрозуміла, що та думає про щось підступне.

Схоже...

М'ясо скоро потрапить до них в рот!

Погляд Рей знову змінився, і вона подивилася на Фугаку ще більш прожорливим поглядом, ніби хотіла з'їсти його.

- Все гаразд... Не турбуйся... так ты Рей...

Фугаку зробив вигляд, що не дізнався Рей, і дійсно, він ніколи не зустрічався з нею, але запам'ятав всіх в Конохі по поліцейських записах.

Він відчував, що це його робота.

І це те, що він повинен був зробити.

Особливо після смерті Учиха Кая.

Тепер він розумів, наскільки важливо досліджувати мешканців села!

- Хе-хе-хе...

Неначе не помічаючи погляду Фугаку, Рей зосередила свій погляд на ньому. Вона так зголодніла, що у неї ось-ось полинуть слини.

— Рей, очнись, це старший брат Фугаку з поліції, привітайся с ним! — Сакі тут же потрепала подругою по плечу. Вона вже бачила її такою, це не вперше, така ситуація уже увійшла в її повсякденне життя і давно стала звичною. Кожного разу, коли їй потрапляли щось смачненьке, Рей просто пускала слині і забувала, що відбувається навколо.

— А?

Почувши Сакі, Рей на мить здригнулася і відразу подивилась у бік Фугаку.

- Привіт, брате Фугаку. Мене звати Рей, я просто...

Рей збиралася продовжити пояснювати щось, але її перервала Сакі, яка прийняла ці слова як сигнал до дії.

— Брат Фугаку вона просто голодна, бо нічого не їла весь день. Коли вона побачила ресторан, то трохи пожахнулася і була в трансі. Ось чому він з'явився у такому стані, не звертай на це уваги! — Вона сказала: « Коли жадала позу, то втратила свій живіт. Загалом я використовую мову тіла, щоб показати, що вона теж голодна, але не настільки.

— Ви не їли весь день?

Коли Фуґаку почув ці слова, він на мить з подивом подивився на двох дівчат і запитав: « Що сталося? »

— Нет д... - Рей тільки збиралася сказати, що у неї немає грошей, але перш ніж слово "деньги" встигло проголосити, її знову перервала Сакі.

- Брат Фуґаку, ти ж знаєш, що я стикнулася з нещасними випадками минулої ночі, а потім пішла до Рей. Ми вирішили дати собі останній шанс, якщо ми сьогодні не зможемо знайти товаришів по команді, то відведемося від найближчого екзамену на чуунина, — Сакі виглядала ображеною, майже плакала, визираючи дуже жалюгідно.

Вона навмисно показала це Фугаку!

І зробила це з двома цілями.

Перша, отримати яєчник!

Хоча Рей не так сильно, але вона зголодніла і хотіла м’яса.

Якщо б Фугаку не прийшов сюди, тоді гаразд.

Але він вже тут.

Не обман, це не брехня!

Як тільки Сакі глянула на Фугаку, в голові у неї вже було смажене м'ясо; навряд чи поліцейський бідний.

Друга - товариш з командою на іспит!

Хоча вони з Рей вирішили відмовитися від цього іспиту, після зустрічі з Фугаку вона раптом згадала про те, що він сказав минулої ночі. Незалежно від того, було це чи ні, вона торкнулася потрібної теми.

А що, коли чуда існують?

На даний момент обидві вже не прискіпувалися, це може бути хто завгодно, тільки б ця людина зміг з ними зареєструватися на іспитах.

— Сакі, хіба ми вже не вирішили здатися? — запитала Рей, моргаючи в замішанні. Вона відчувала глибоке недовір’я, оскільки голод викликав брак кровопостачання мозку, через що вона немов випала з розмови.

- Рей, поки нічого не кажи!

Сакі відразу повернула голову і подарувала Рей різким поглядом, причому під текстом був абсолютно ясний.

Якщо ти хочеш поїсти м'яса...

Не шуми!

— О~

Рей відразу опустила голову, а її рот злегка надувся, прийнявши ображений вигляд.

- Що відбувається?

Фуґаку дуже вразило те, що він почув цю заяву.

— Хіба ми не говорили про це вночі?

— Залиш питання про товариша по команді мені!

- Чому ти раптом здаєшся?

Його обличчя трохи змінилося, і він зрозумів, що коли ці дві дівчини не здаватимуть іспитів на чуунина, то й Аоба не матиме можливості скласти екзамен.

Це найпростіший спосіб здати екзамен на даному етапі.

Після.

Такого шансу не передбачається.

У майбутньому молода людина буде не так просто здати екзамен, і він зіткнеться з такою ж ситуацією, як у цих двох дівчат. Таке буває занадто часто.

Негайно.

Фугаку відчув поспіху.

Якщо він не зможе стримати цих двох дівчат, то несподіванка для Аби може провалитися.

— Це...

— Ну...

— Недобре...

- Давайте зробимо так...

Фугаку на мить засміявся, бормоча.

- Оскільки ви обидві голодні, давайте припинимо розмову і я пригощу вас яєчник, добре?

Судячи з отриманої інформації, дві дівчини вже відмовилися від ідеї здавати екзамени, тому він повинен утримати їх, інакше в Аби не буде жодних шансів.

Як вдало.

Ці дві молоді дівчата були голодні.

Отже, можна їх пригостити.

Щоб трохи зблизитися.

Зрештою, не варто тиснути.

Після запрошення на вечерю все сказане має більше шансів на успіх.

— Правда?

Очі Рей розширилися, і все її тіло засвітилося в очікуванні, І як тільки вона відкрила рот, щоб заговорити, потекли слині.

- Ти серйозно, брате Фугаку? — запитала Сакі, і її очі загорілися, бо вона зрозуміла, що досягла успіху! Але ще не прийшов час для повного щастя, і вона відразу ж повернулася до Фугаку: " Брате, чи це може перешкодити твоїй роботі, якщо запросиш нас на вечерю в такому вигляді?

- Це не має значення, підемо.

Фугаку зараз був всього лише патрульним, не більше того. Він кивнув напарника, жестом показавши, що той сам вирушає в патруль.

Після того як людина у відділі безпеки побачила очі Учіхи Фугаку, він відразу зрозумів, що хотів донести Учиха Фуґаку і потім не міг піти прямо, наче продовжуючи виконувати патрульну задачу, і проігнорував ситуацію тут.

Така картина.

Впала на очі Сакі.

По спалаху сумніву в його очах, вона туманно здогадалася, що Фугаку збирався поговорити про людину у масці з минулої ночі.

Но...

Яка особистість цієї людини?

Дивовижно, що Фуґаку з військової Поліції ставиться до нього настільки серйозно і навіть жертвує своїм робочим часом.

Це велика дружба!

Сакі зітхнула. Дівчина була не дурною, і в цілому розуміла, що було в голові Фугаку.

— Рей, ходімо, брат Фугаку люб’язно запросив нас і ми зневажилися.

— Да!

Коли Рей почула це, вона відчула таке полегшення, що підстрибнула від захоплення.

Негайно.

Дві молоді дівчата пішли за Фугаку

В ресторанчик.

Незабаром.

Потім Фуґаку відвів двох молодих дівчат до ресторану якініки, щоб допомогти Аобе з іспитом на чуунина.

Просто...

Через дорогу.

Дівчина, яка щойно пройшла повз, застигла на місці, її очі розширилися від подиву, і в них з'явився блиск.

Вона була приблизно одного віку з Сакі, одягнена в світло-червоне плаття, а її чорне волосся недбало ніспадали по спині.

Юшино Нара, ім'я цієї дівчини

Це була мама Шікамару Нари!

Однак...

У цей момент.

Йошино ще офіційно не одружений на Шікаку і час для народження Шикараму ще не прийшов.

- Що відбувається?

Ешіна нахмурилась, спостерігаючи за тим, що відбувається, і її погляд тремтів, ніби вона бачила щось неймовірне.

— Не можу!

— Чому Сакі гуляє зі старшим братом Фугаку?

- Це недобре!

Сам Нара Йошіно була надзвичайно хорошою людиною, більш того, неймовірно суворо дивилася на свою другу половинку.

Але через це.

Шікамару називав свою маму бідою!

Крім того, Шікамару дуже тривожно вразила поведінка жінок!

Йошіно навіть не здогадувалась, що одного разу зіткнеться з Фугаку в такій ситуації і чим більше вона думала про це, тим сильніше відчувала, як можна було б так робити.

— Нет!

— Я повинна піти і сказати Мікото!

- Я не можу дозволити Фугаку обдурити її!

- І не дозволю Фугаку обдурити Сакі!

— Ми повинні знайти Мікото! Дівчата, і відразу ж вирушили в дорогу до Клана Учиха. Вони думали, що це не може приховуватися від Мікото, яка на її думку повинна бути з Фугаку.

https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno

Previous chapterNext chapter