— Тисяча три за тарілку пудинга? Чому б вам просто не пограбувати нас? У мене немає грошей, будь ласка. — Він зрозумів, що людина не є хорошою людиною, а з господарем чайної. Це пастка, яку вони об'єднали.
- Не варто щось казати, або розрахуйся, інакше ти не вийдеш з нашої чайної цілий і неушкодженим!
Сказавши це, товстий помахнув рукою, і один за одним вийшли люди, які миттєво оточили хлопця.
Однак.
Перший номер, завдяки якому все це сталося.
Неначе нічого не трапилось.
Вона розвернулась і пішла.
«...»
Побачивши цю сцену, Аоба раптово розплющила очі і відійшла з спогадів. Він почувався трохи приголомшеним. Виявляється, у світі ніндзя також є підставні обличчя. Який реальний світ!
- Знайшов що-небудь на цей раз? — Відразу запитав Фугаку. Він відчував, що на цей раз Аобе знадобилося багато часу, щоб прочитати спогади, можливо, тому що він був більш занурений, і знайшов якусь особливу інформацію, яка могла б розкрити справу.
Насправді, дещо не конкретна особистість білосного вбивці, але є деякі нові відкриття - кивнув Аоба. У його серці ще жила злость на те, що зробив цей власник чайної. Раз у селі відбуваються подібні речі, очевидно, наскільки Третій Хокаґе був слабким і неактивним.
— Давай! — Раптом засяяли очі Фугаку. Йому подобалося чути, що є підказка, інакше він відчував себе некомфортно.
— Власник цього чайного також був убитий білоснічним убивцею. Хоча цього разу я не бачив його сивої волосини, але можу сказати, що це одна й та ж людина! — Першим висказав Егуда про білосного вбивцю.
— Я відчув це! — кивнув Фугаку. Він вже помітив це, але це не означає, що слова Аби марні, вони остаточно підтвердили його підозри.
— Прочитавши спогади, я побачив, що власник їв пудинг, коли вдирався цей білоснічний вбивця!
Аоба розпочав розповідь.
— Вбивця спочатку вирубував власника ліками, а потім, коли він прийшов в себе, продовжував пудинг у рот, через що товстий задихнувся, - сказав Аоба глибоким голосом.
— Так само сказав і шановний Кен Ямагірі, — знову кивнув Фугаку.
— Під час цього процесу сивоволасний убивця зізнався, що одного разу купив пудинг у чайній кімнаті і став жертвою. Можливо, це було давно, і господар чайної вже забув про нього, бо обманув надто багато людей, — повільно сказав Егуда. Він вже не просто описував спогади, а додав своє власне міркування.
— Чи можна купити пудинг у чайному будиночку? — підозріло запитав Фугаку, інстинктивна реакція на слова Аби.
— Спочатку я нічого не розумів, але потім глибоко в пам’яті власника чайної виявилось щось дуже незвичайне.
- І що ж сталося? — Задивлялась Фугаку. Він нетерпляче втупився на Абу розширеними очима, очікуючи відповіді.
- Цей господар чаю не байдужий до пудингу, він придумав метод, коли вино... Подається на підносі з пудингом, потім клієнти вже самі замовляють Пудінг. Потім він шантажом вимагав по тисячі за порцію пудинга, — Аоба коротко і чітко розповів про те, що робив господар чайного будинку.
- Що?
— Тисяча ры?
— Чому б йому не взяти і не пограбувати його?
— Нет!
- Хіба це вже не грабеж?
- І ніхто не опирався?
Фугаку був ошараний. Він ніколи не чув про такі обурливі речі за всі роки роботи в поліції Конохі. Просту порцію пудинга, для якої навіть сто реве дорого продавали за ціну в тисячу трій!
- Якщо ти не сплачуєш, тебе оточували охоронці. Прості люди не наважувалися зв’язуватися з власником, так що врешті-решт їм довелося залагодити справу заплату — це робилось не тільки у світі ніндзя, але й в реальному. Багато з тих, хто стикався з такими торговцями, зрештою зазнали гірких наслідків.
- Отже, ти хочеш сказати, що білий вбивця це той, кого колись обдурив господар чайної? — Фугаку відчув, що це вже не так складно. Нарешті знайшлися деякі заціпки, адже до цього він не міг знайти навіть маленького мотиву, щоб дізнатися напрям помсти білоголового вбивці.
- Саме так! Він сам зізнався, убиваючи товстака! - Сказав Аоба, кивнувши.
— Тоді можна сказати, що білосний вбивця просто намагається зосередитися на ліквідації тих, хто має образу, одного за іншим!
Фугаку вщипнув себе за підборіддя правою рукою, занурившись у глибоку задумливість. Його розум почав швидко бігати і робити швидкі висновки про все те, що трапилося.
— Цей білий убивця так довго стримувався і не мстив, а тепер він раптом почав. Це означає, що його мирне й спокійне життя могло змінитися!
— Дай вгадаю...
— Можливо, він намагається дезертирувати і потім буде дуже мало шансів помститися!
— Можливо, він також збирається на полі бою і боїться, що не повернеться живим, аби погасити всі образи перед тим, як піти.
— І на додачу...
Фугаку аналізував, його розум працював дуже швидко, все, про що він міг думати, це чому білийлосий вбивця раптом вибухнув, якщо придушив себе стільки років.
Однак.
— Одна я знаю точно.
- Є ймовірність того, що цей білий вбивця зробить це знову.
« Зрештою, жертви — це ті люди, які колись мали з ним конфлікт. Тому він і далі завдаватиме нових ударів доти, доки вони не зникнуть! »
— Біловолосий убивця вже не може контролюватися!
« Він ніколи не піде на ризик і не припинить працю, поки не знищить ціль! »
- Найважливіше...
— Він уже вбив чотирьох людей підряд, і мав випробувати кайф від вбивства ворогів! Він точно продовжить далі!
Фугкаку кинув. Його думки швидко бігли, розгадуючи білосного вбивцю, але те, що змушувало його відчувати себе погано ...
Він поняття не мав, хто цей чоловік.
— Брат Фугаку, я розповів тобі все, що знаю. Я не буду брати участь у аналізі та міркуваннях, бо вважаю, що поліція здатна впоратися з таким невеликим завданням — байдуже сказав Аоба.
- Я відведу тебе назад.
Фугаку негайно кивнув, потім штовхнув тіло власника чайної назад у холодну камеру і попрямував до входу.
— Брате, я можу повернутися сам, а ти йди до поліцейського управління і поспіш з цим розібратися. Якщо цього чоловіка зловлять раніше, то й село стане безпечнішим.
— Нет... Аоба... Ти впевнений, що все гаразд? — запитав Фугаку, застигши на мить.
- Що зі мною може статися? Я ж не знаю цього білосного вбивцю, але якщо зможу виманити його, хіба це не добре для тебе? — Легко сказав Аоба.
але ти знаєш силу білосного вбивцю! Навіть Ямато не впорався з ним, а якщо він дізнається, що ти прийшов допомогти прочитати спогади жертв, є велика ймовірність що він змусить тебе замовкнути! Тому я краще відведу тебе назад! — Настоял Фугаку.
— Добре, якщо ти дійсно хочеш, то ніяких проблем. Але я все одно виведу свою думку! Я вже повідомив тобі інформацію, вбивство мене нічого не вирішить крім того, є й інші шінобі клана Яманака, які зможуть прочитати спогади без мене, таке занепокоєння просто надмірно, — сказав Аоба, хитаючи головою.
- Ха-ха-Хай, гадаю, що я просто турбуюся за тебе і не хочу наражати себе на небезпеку! — Дзвонив Фугаку, продовжуючи наполягати.
— Я думаю, тобі варто повернутися і розібратися з цією справою, а якщо у тебе є вільний час, можеш зайвий раз відпочити! - Знову висловив свою думку Аоба. Тому що він тільки - но відправився, то міг використати техніку Гріма, який летів Богом і швидко повернутися в гуртожиток.
— Навіть якщо я зайнятий, мені не буде важко відвести тебе назад! Раз почала справу, краще його закінчити! — Не відступати Фугаку
— Тоді підемо! - безпорадно сказав Аоба, тому що доведеться повертатися на своїх двох.
Фугаку слідував за ним, мовчки обдумавши інформацію.
Негайно.
Вони вийшли з лікарні і пішли до дому Абу.
Всього через десять хвилин після:
- Аоба, як гадаєш сьогодні ввечері буде ще одна подія? — Фугаку нічого не міг зрозуміти, просто дивився на місяць у небі і не зміг стримати бормоту.
— Ш-ш-ши!
Очі Аби раптово розширилися, його погляд перейняв темряву і зупинився на чоловікові в плащі. Невідомий тримав дівчину років п'ятнадцяти-шестнадцяті на руках, як принцесу.
Його поведінка шокувала його, і він подивився вперед.
- Він же...
Обличчя Фуґаку стало незрівнянно серйозним, а в очах кольору крові закокотився сильний гнів.
- Біловолосий вбивця!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno