Пудинг в Чайна хатка
Аоба спостерігав за тим, як продавці готувалися додому з роботи.
Вийшовши з книжкового магазину, продавець не пішов прямо додому.
Для Аоби це було дещо несподіванкою.
Він не очікував побачити Ічираку в пам'яті робітниці.
— Один рамен.
Голос продавці був повний втоми, після довгого робочого дня її тіло вже не доспівало за духом, і зараз вона просто хотіла отримати хороший заряд енергії, а потім піти додому, щоб добре виспатися перед тим, як зустріти новий день.
Було вже пізно, ближче до закриття, коли робітниця увійшла в Ічіраку Рамен, і так сидів ще один чоловік
Просто...
Чоловік носив плащ з капюшоном, тому його не можна було побачити.
Це викликало її цікавість, і вона продовжувала дивитися на таємничого чоловіка, поки Теучі не приніс приготований рамен.
Аоба, побачивши таку картину.
Був упевнений.
Таємнича людина в капюшоні - вбивця тих двох, пам'ять кого він прочитав раніше.
Пам'ятаючи продавців, стало ясно, що чоловік був не дуже високий, виглядав відносно худим, у рестораннику вів себе тихо.
Робототниця помітила, що таємнича людина в капюшоні їв рамен, але зовсім не показував свого обличчя.
Це здалося їй дивним.
Через деякий час.
Теучі поставив миску рамена, від якого виходив пара.
- Дякую!
Робототниця відкинула всі сумніви, коли відчула сильний аромат, взяла палички і почала їсти.
Не зрозуміло чому.
Вона щось відчула.
І, пробуючи рамен, мимоволі подивилася в сторону чоловіка.
З капюшону випала біла волосина.
Прядка з’явилася лише на мить, після чого вже не подавалося.
- Дивний тип.
Пробурмотала робітниця самими губами, але більше нічого не сказала і, опустивши голову, почала їсти рамен, не думаючи вже про чоловіка.
Незабаром.
Вона закінчила їсти.
Але таємничий чоловік ще не доїв.
Але роботодавець не хотів більше турбуватися про цього чоловіка, вона оплатила рахунок і відразу поїхала додому. Все, чого вона хотіла зробити зараз, це опинитися вдома, добре виспатися, повністю розстелити своє втомлене тіло і довести роботу до успішного завершення.
Но...
Жінка не помітила.
Відразу після того, як вона покинула Рамну.
Таємничий чоловік також закінчив їсти і пішов оплачувати рахунок.
Жінка не звернула на це уваги.
Але саме через її пам'ять Аоба помітив це.
« Схоже, це було свідоме очікування, а не випадкова зустріч!» — мовчки прикинув у розумі Аоба. Спочатку він подумав, що жінка зустріла тут білосного вбивцю, а потім була вбита через те, чого не мала.
Тепер усе виглядає зовсім не так!
Біловолосий убивця вже давно з’ясував, де її робота була в книгарні, зробив приготування і чекав.
Жінка зовсім не підозрювала небезпеки, але спокійно продовжувала думати про те, що відбувалося в книжковому магазині цього дня перед входом додому.
Шш!
У цей момент.
Швидко промайнула фігура і щось вдарила її прямо по голові.
*Бум!
Слідом за гулким звуком удару.
Жінка втратила свідомість прямо на місці.
Коли вона прокинулася, то відчула гострий біль, якого неможливо було описати.
— А-а...
Продавниця різко відчинила рот, але перш ніж встигла закричати, вона відчула холод на мові і членська картка книжкового магазину просто відрізала його.
- М-м-гх...
Жінка не могла без мови кричати, але це стримувало її від сильного болю.
Вона хотіла втекти!
Вибратися з цього невідомого місця.
Но...
Вона виявила, що не може поворухнутися.
Тільки безпорадно дивитися на Місяць у нічному небі.
- Пам'ятаєш цю членську картку?
Роздався надзвичайно холодний голос, і разом з ним у полі зору робітниці виникла фігура.
Фігура в плащі з капюшоном була погано розрізнена, але це дійсно був той самий чоловік із Ічіраку Рамен, тільки на фоні місячного світла його обличчя здавалося настільки чорним, що не вдавалося розгледіти навіть білі волосся.
— А-хам...
Жінка хотіла щось сказати, але не змогла. Тепер вона відчувала сильний біль у тілі і не хотіла дивитися на жодні членські картки.
- Я впевнений, що ти не пам'ятаєш.
Знову почувся байдужий голос, потім невідомий присел і взяв картку.
— Ця членська картка в той час була для мене ганьбою!
Після того як цей таємничий чоловік закінчив говорити, він підняв праву руку і карткою завдав сильного удару в груди продавця.
*Хіраючись!*
Після пронизливого удару.
Третина членської картки увійшла в тіло робітниці.
— А-а...
Продавниця намагалася кричати, але виявила, що це марно. Вона спробувала боротися, але була повністю зневаджена, її очі стали наповнюватися страхом, усвідомлюючи неминучу небезпеку.
— Не смій чинити опір!
Знову пролунав голос, мабуть з усіх трьох жертв, з цією, вбивця був найрозмовливішим.
— Ти не можеш поворухнути ані руками, ні ногами.
— Знаєш чому?
- Це тому, що я перерізав твої підношені сухожилля і зв'язки!
- Тепер тобі доведеться просто лежати тут...
— Будьте агнцем на заколення!
Чоловік не сказав більше ні слова, просто продовжував піднімати членську картку і бити жінку, витягував її та знову бив.
Саме через такий підхід.
Рани були однакові, але різної глибини.
— Фух...
Аоба повільно відкрив очі зі подихом полегшення. Він наче переглянув спогад, але побачив не все.
Відчуття дуже своєрідні.
Вона була найближчою до білосніжного вбивцю, і він найбільше розмовляв з нею, але саме тут Аоба знайшов найменше інформації.
За винятком білосого...
Вона - єдина людина, яка коли-небудь брав членську картку!
Неправильно!
Навіть у цьому немає жодного сумніву!
Хто сказав, що...
Це її картка!
У результаті.
Скрізь розкриються загадкові аспекти, і коли здавалося, що щось розкривалося, але насправді їм відкривалось набагато менше ніж за попередні дві жертви.
- Що-небудь знайшов?
Я озвучу голос Фугаку, повний очікувань.
- Цього разу важко сказати...
Аоба похитав головою. Він вперше бачив такого вбивцю, де жодна жертва не бачила його обличчя.
Плюс до всього.
Цей вбивця, очевидно, прагне помсти.
Но...
Але це схоже на мстиву помсту, яка самовпевнена.
Схоже, що його навіть не турбувало, чи дізнаються жертви, хто він такий... Його більше турбувало, що вони повинні померти так, як йому того хочеться.
- Біле волосся.
— Був у книжковому магазині.
— Можливо, оформив членську картку
- Ходив в Ічіраку Рамен у день вбивства.
- Більше нічого...
Після того як Аба закінчив, він зрозумів, що тільки факт про Ічіраку Рамен можна вважати найбільшим винаходом.
Можна буде запитати, чи бачив Теучі, як виглядає ця людина.
- І це все?
Його обличчя стало дивним, і він витріщився на Аобу, раптом замахнувся й запитав: « Ти втомився?
- Ти сумніваєшся в моїх силах? — Без усмішки відповів Аоба.
— Ні, я просто думаю, чи не пропускаєш ти щось. Ця жінка, очевидно, стікала кров'ю, її довгий час лікували карткою. І це єдині зачіпки за такий тривалий період? — Питал у недоумстві Фугаку.
« Цей убивця підступніший, ніж ти думаєш, і він дуже добре приховував свою зовнішність та навіть підкрався до продавців. Як же мені побачити більше інформації? — безпомічно сказав Аоба. Він думав, що білий вбивця занадто обережний, з трьох жертв ніхто з них не бачив обличчя цього чоловіка.
- Залишився останній...
Фугаку безпорадно зітхнув, засунувши платформу з жінкою.
- Залишився лише господар чайної. Аоба, тобі доведеться працювати, якщо ми не знайдемо ніяких доказів, нам потрібно шукати з наявних ознак. Буде занадто багато роботи, і я не думаю, що ця людина зупиниться! Він продовжить вбивати, і якщо ми не зможемо зловити його вчасно, чим далі, тим пасивнішим ми будемо діяти - Фугаку говорив щиро. Зараз він дуже хотів зловити цього білоголового вбивцю, але не міг зрозуміти, хто цей чоловік, адже невідомий навіть зразковий вік.
- Я зроблю все, що в моїх силах!
Аоба кинув. Це все, що він міг сказати і чим допомогти. Він не міг повернутися і переглянути спогади робітниці від початку до кінця, шукаючи підлітка, який отримав карту в якийсь невідомий момент часу. Це просто неможливо.
Зараз пам'ять загиблих не розкривала нічого.
Аоба був безпорадний.
Насправді.
Прийшовши сюди.
Він думав, що може просто дізнатися вигляд вбивці і згадати про одну з жертв. Зовсім несподівано, все пішло по складному шляху.
— Я в тебе вірю!
Сильний ривком Фугаку висунув і ця скринька, де на платформі лежав товстий, пухлий чоловік.
Судячи з одягу товстунака.
Він був досить багатий.
Але на обличчя чоловіка неможливо дивитися.
Його ніс і рот забили білим пудингом, і від нього йшов неприємний запах. Аоба зрозумів, що смрад в кімнаті майже весь виходив від цього товстуняка.
У цей момент.
Аоба притиснув руки до його голови.
*Бз-за!*
Застосовуючи таємну техніку читання думок клана Яманака, він кинувся до розуму товстої людини.
Однак.
Аоба не встигла звернути увагу на те, що показує техніка.
Замість цього він легко побачив спогади з системою читання свідомості.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno