Коли другий Хокаґе пішов уперед, щоб відірватися і битися з військом Кінкаку, група із шести чоловіків, очолюваних Хірузеном, швидко покинула країну Молнія та повернулася на територію країни Огня.
Увесь цей час Данзо перебував у стані внутрішнього замішання, ревнощів і розчарування.
Но...
Було ще дещо.
Данзо постійно дивився на Хірузена.
Він відчував, що помелив з реакцією і не зміг сказати, ніби хоче бути приманкою, раніше нього.
За винятком Данзо, весь загін відчував глибоке почуття каяття і жалю.
Переважна більшість з них тужила.
Вони все розуміли.
Після такої події.
Другий Хокаґе, у якого закінчилася чакра, не зможе повернутися живим.
Аоба слідував за Данзо і не зводив очей з Хірузен, який біг попереду та очолював групу.
Це допомогло йому ліпше зрозуміти, що відбувається.
Хірузен не виглядав таким сумним, як інші. Рідкісна « загальне картина» - він швидко вів своїх супутників геть, роблячи відчуття бігу за своїм життям дуже захоплюючим.
— Зараз не час горіти, ми повинні повернутися до Коноху. Ми не можемо дозволити вчителю померти марно!
Хірузен щиро звернувся до інших своїх товаришів, спонукуючи їх вийти з становища суму і зосередитися на поверненні в Коноху. Він не хотів, щоб якісь нещасні випадки сталися по дорозі.
- Так! — Всі відповіли, крім Данзо, але слова розпалили його думки про Тобірама.
Коли Егуд побачив це.
Несподівано він зрозумів проблему, яка ніколи раніше не приходила йому в голову.
Він завжди знав про лицемірство третього, і його лицемірність полягала в тому, що він просто дозволяв Данзо все, чого не міг зробити сам.
Але чи це справді так?
Коли Аоба подивився на те, що відбувається через призму Данзо.
Майже весь час, що минув з того моменту, коли Тобірама помер.
Данзо здавався нормальною людиною.
Просто більш рішучим у своєму стилі дій, скоріше як Тбірама, але все ж відкритий і чесний, не використовує жодних інтриг, ніж такий, яким він став пізніше.
Але цього разу Хірузен...
Ні!
Це був вже третій Хокаґе.
З іншого боку, він показував поведінку тих типових бездушних лордів з темними серцем, які часто виникають в історії.
Те, що зробив третій.
На перший погляд, легковажно.
Але насправді, тут повно розрахунків.
Чим більше Аоба відчував це, тим яснішим ставало те, що відбувається, тільки він не знав, як думають його люди, і вже тим більш, ніж думає Данзо.
Не дивно, що...
Не дивно, що збереглися ті старі з часів...
Іно-Шіка-Чоу в той час за визначенням повинні були бути за клан Сарутобі.
Якщо тільки.
Їхні серця слідували за ним.
Але не слідували за Хірузеном!
Аба пам’ятав: відколи Хірузен повернувся до Коноху, він почав готуватися до місця третього Хокаґе.
Но.
Все пройшло не так гладко.
Хоча Хірузен тимчасово переїхав до офісу Хокаґе і деякий час обіймав посаду Гокаге, координуючи та керуючи селом, у нього не було підтримки більшості людей, в результаті чого він ще якийсь час офіційно не носив титул Гоке.
Це був бурхливий період.
Коли Егуд пішов за Данзо, то виявив, що протягом першого місяця після повернення Хірузена в село ціле селище пробуджувалося хаосом.
Були внутрішні і зовнішні проблеми.
Клан Сенджу хотів перезбирати члена клана як наступника Хокаґе, і отримав велике схвалення.
Клан Учиха також висунув свого члена як кандидата на посаду третього Хокаґе.
Що стосується Іно-Шіка-Чоу, які спочатку могли стояти за третім поколінням, то були ще два клани, котрі не заявили чітко про своє ставлення.
У той час Коноха перебувала в стані замішання.
Коли Данзо повернувся до села, він бачив усе, але нічого про це не думав. Він страждав від втрати позиції Хокаґе і щодня лежав удома, не виходячи з дому по кілька днів.
І майже місяць потому.
У дверях з'явився сам Хірузен.
Аоба миттєво зосередив свою увагу. У нього було туманне відчуття, що тут може ось-ось народиться поворотний момент.
Того дня.
З неба йшов сніг.
Той, що покрив Коноху серебристо-білим покривалом.
Почувши стук у двері, Данзо відкрив її, побачивши Хірузена, який стояв в дверному промемі у формі шінобі.
- Хірузен, ні пан Третій Хокаґе, що привело вас до мого скромного помешкання? — Дэнзо! Його ревність до Хірузена ще не пройшла, навіть уві сні він повторював сцену того дня, коли він не зробив крок вперед, щоб стати приманкою і в кінцевому підсумку втратив місце Хокаґе, яке могло належати йому.
- Не запросиш мене поговорити? - Третій витріщився на Данзо. Його вираз обличчя був байдужим і не змінився, він був схожий на беземоційну машину.
— Входи.
Данзо повернувся і зайшов у будинок, переступаючи по наваленому білому снігу, що скрипає під ногами.
Хірузен пішов за Данзо.
Разом вони вирушили до вітальні.
— Я не буду готувати тобі чай, і ти не потребуєш гостинності, тому влаштуйся зручніше! — Данзо сів на футон, зовсім не збираючись базікати з Третім, якого він як і раніше вважав занозою. Він не міг вимовити жодного слова благословення, що декілька нагадувало змішані емоції, які Обіто відчував тоді, коли побачив, як Какаші став кращим ніндзя.
— Я зроблю чай!
Ніч не ображаючись на такі прямі слова Данзо, Хірузен взявся за справу.
Спосохнув чайник і чашки.
Вкип'яв воду.
Приготовив чай.
Весь процес зайняв десять хвилин.
Зрештою, Хірузен підійшов до Данзо з вже завареним чаєм.
— Чай готов.
Хірузен поставила чайник і чашку на стіл, потім сів на футон з іншого боку і налив чаю Данзо.
Потім він налив чашку і для себе.
У таку холодну погоду.
Від них піднімався пару.
Крім того, аромат чаю проник у ніздрі.
- Ти ж прийшов до мене не тільки для того, щоб зробити мені чай? — Данзо не збирався так легко прощати Хірузена.
- Данзо, я тут не для цього, а щоб побачити тебе у важливій справі! - погляд Хірузена раптово став дуже серйозним, як і вираз обличчя, ніби він зіткнувся з чимось надзвичайно важливим.
— Я не можу тобі допомогти, — відкидав Данзо, навіть ще до того. Ви жартуєте? Як він міг допомогти Третьому?
— Данзо, мені потрібна твоя допомога, село знаходиться в такому скрутному становищі, що тільки ти можеш мені допомогти! - Третій Хокаґе вклонився, у ньому відчувалася ввічливість і чеснота.
- Як ти хочеш, щоб я тобі допоміг? — Данзо завмер на мить. Він вперше бачив, як Гірузен так позіхає, і його серце стискалося від болю.
— Я хочу, щоб ти став помічником Хокаґе! — Хірузен відразу заявив про свою мету.
- Забудь про це, я не зацікавлений в тому, щоб допомогти тобі, і якщо чесно, через нашого товариства мені не дає спокою те, що ти став Хокаґе, — Данзо відразу ж махнув рукою, він не був зацікавлений у допомозі Третьому.
— Данзо, тільки ти можеш зайняти цю посаду тепер, коли вчитель пішов, людина, якій я довіряю найбільше в Конохі - це ти. Якщо ти не допоможеш мені, ця посада Хокаґе не буде для мене безпечною, то тон Хірузен був дуже рішучим і його погляд прикутий до Данзо. я сподіваюся ти допоможеш мені.
— Гирузен, ти занадто високої думки про мене, у мене навіть не вистачило сміливості бути приманкою, так чим я допоможу тобі? — Друк Данзо скривився в самоунізованої посміховисько.
- Я хочу, щоб ти став Тьмою Конохі!
Очі Хірузена широко розкрилися, зіниці помагали, і він вимовив щось таке, що потрясло навіть Данзо до глибини душі.
- Я хочу стати третім Хокаґе, але в селі занадто багато опору і якщо я буду використовувати будь-яку грубу тактику, то це зробить мене ще уразливим до мого й без того слабкого стану.
— Моє вчення - це милосердя, я не можу завдати шкоди занадто багатьом і є багато речей, яких я зовсім не в змозі робити!
— Но...
— Де є світло, там повинна бути й темрява!
— Чи брак світла або відсутність темряви, це зробить неможливим нормальне функціонування світу!
— Данзо.
- Ти друга половина мене!
Голос Хірузена чітко пролунав у вухах Данзо, що призвело до його оніміння і на мить втратив здатність вимовити хоч слово.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno