Цзяші насправді Орочимару! IV
- Це гарна маска! - Не міг не вигукнути Аоба. Ця маска виглядала більш загрозливою, ніж його маску котячої морди, а вночі вона лякала навіть його самого.
Аоба негайно надів чорну маску, потім накинув плащ і застібнув каптур, закривши все тіло.
— Аоба, ти занадто обережний, чи не так? — куточок рота Фугаку не міг не дертися, коли він побачив з'явлення Аоби. Це було занадто, не кажучи вже про Орочимара, який ніколи раніше не бачив Аобу, навіть він сам не міг дізнатися його.
- Хе-хе-хе ...
Аоба лише злегка усміхнувся, не сказавши нічого зайвого. Він лише почав перевіряти, чи є на його тілі що-небудь, що могло б хоч трохи розкрити його сутність.
- Ти жартуєш, потрібно трохи приховати особу...
Фугаку спочатку не мав звички приховувати свою особистість, і коли він одягав на обличчя маску, він не переховувався, а сподівався, що його противник не дізнається, з якого він клану, так він ніколи не зможе вгадати його точну траєкторію атаки.
Фугаку за все своє життя не бачив такої обережної людини, як Аоба.
Це було занадто!
— Фух... - Він не міг зітхнути з полегшенням при цій думці, потім підійшов до шафи, витягнув з нього ще один плащ і накинув його на себе.
— Хм-м...
Фугаку знову задумався і, нарешті, вирішив накинути капюшон плаща.
— Поїхали.
А потім він подивився на Егуда.
З місця Аби.
Було видно тільки частину обличчя Фугаку нижче носа.
Лише дуже близька людина могла б пізнати його!
— Хм.
Аоба кивнув, і вони удвох відразу вийшли з дому Фугаку та попрямували в бік офісу Хокаґе.
— Спочатку ми щасливо дістанемося до офісу, а потім я попереджу тебе знайти місце розташування секретного проходу.
Фугаку повів Абу по дорозі в сторону офісу Хокаґе.
За своїм маршрутом.
Аоба мовчки кивнув на знак схвалення.
Він був елітним співробітником поліції Конохі.
Він був знайомий з усіма закоуликами села, великими і маленькими, і завдяки досвіду під час багаторічного патрулювання він точно знав, на яких перехрестях в цей час багатолюдно, а на які порожній.
Всі ці цифри добре відомі.
Весь процес.
Хоча довелося трохи погуляти.
Але він не відібрав багато часу.
І вони залишились непоміченими.
Все пройшло дуже гладко.
І ось Аоба і Фугаку стояли за офісом Хокаґе, далеко від офіційного входу.
— Брат Фугаку, як нам пробратися всередину? — запитав Аоба. Якби він сам був, то мав безліч способів проникнути всередину, але тепер, коли поряд з ним був Фугаку, це дало йому.
— Дайте це мені!
Фугаку кивнув, чудово розуміючи, що саме він попросив Аобу прийти і допомогти, і що Авіба відповідає тільки за читання спогадів, так що йому доведеться подбати про все по дорозі.
— Чекай мене тут.
Фугаку злегка пригнув голову, натягнув капюшон плаща правою рукою, щоб приховати обличчя, а потім пішов прямо в напрямку офісу Хокаґе.
— Стоп!
— Хто ти?
Два ніндзя-охоронця біля входу з підозрою дивилися на Фугаку в плащі і капюшоні, і збентежено відчували, що ця людина дуже небезпечний.
Не кажучи ні слова, Фугаку просто зберіг осанку і крок за кроком попрямував до головної двері офісу Хокаґе.
— Не двигайся! — Відразу закричали два охоронці, намагаючись побачити хто ховається під капюшоном.
І в цей момент.
Фугаку ривком підняв голову.
І зустрівся поглядом з двома охоронцями.
У полі зору з’явилася пара очей кольору крові, що має три чорні томое.
Шаринган!
У цей момент обидва ніндзя зрозуміли, що щось не так.
Однак.
Вже було запізно.
— Усіть, — байдуже сказав Фугаку, і його губи злегка піднялися. Він просто застосував техніку сонної ілюзії.
*Бам! Бах!*
Два охоронці, які охороняли вхід до кабінету Хокаґе, знепритомніли і впали на землю.
- Сюди! — Покрикнув Фугаку, не вирішуючи підняти голос надто голосно або називати Аобу по імені, зрештою він не міг залишити тут інформацію про своїх товаришів за командою.
Як тільки слова були вимовлені.
Аоба вже з'явився перед ним.
— Давай разом.
Аоба підійшов до найближчого охоронця і відніс його в сторону.
Фугаку ж переніс іншого.
И посе.
Аоба кивнув Фугаку, подаючи знак, що все готово.
Фугаку відразу ж пішов за ним, не в силах не нервувати.
Під керівництвом Аоби.
Вони прибули в самий кінець додзьо на першому поверсі офісу Хокаґе.
Не знаю, чи було це пов'язано з тим, що люди втомилися через потоп напередодні вечора.
Окрім охоронців біля входу.
Вони не зустріли жодної людини.
Аоба вів Фугаку до самого місця, де були двері.
— Ось воно.
Аоба зупинився перед темними дверима, він не почав відразу штовхати її, врешті-решт неймовірно небезпечно заходити туди зараз.
- Якби ти не сказав, що це двері, я б цього не зрозумів...
Очі Фугаку були прикуті до стіни, яка мала візерунки різьби ідеально придатні для цього двері, через що важко було точно сказати, що це двері.
- Тепер, коли ти все обдумав, якщо ми зайдемо прямо так, є велика ймовірність що ми зіткнемося з Орочимару, і тоді все буде не так просто, — сказав низький голос Аоба. Він не хотів бути з Орочимаром.
Якщо він зустріне його.
Це додасть дуже, надзвичайно багато клопоту.
А він цього не хотів.
— Идем, — рішуче кивнув Фугаку. Він чекав цього моменту, і тепер, коли у нього з'явилася можливість доторкнутися до трупу Рурі, це дуже добре для нього.
— Ладно.
Аоба негайно кивнув головою, визнаючи, що тепер все вирішено, і, не вагаючись, підняв руку і штовхнув двері.
« Тут дуже темно, тож будь обережним », — сказав Егуд і зайшов першим.
Кутики рота Фугаку злегка зігнулися, а його очі змінили форму зрочки на шарингану, і він пішов за Аобою.
Відразу після того, як вони увійшли разом.
Темні двері зачинилися.
- Йди за мною.
Аоба легкою ходою попрямував до темного коридору, він був нахиленим і після того, як вони пройшли кілька кроків, з'явилося чітке відчуття спуску.
— Хм.
Фугаку простежив за його поглядом. У нього було відчуття, що це місце не просте, коли він увійшов в цей темний коридор, і тепер, як він продовжував спускатися, його серце билося все швидше.
Через кілька хвилин.
Аоба і Фугаку опинилися в кінці коридору, де була ще одна темна двері.
— Ми майже прийшли, за цими темними дверима знаходиться сходи, так що будь уважний, — сказав Аоба, потім штовхнув двері і почав спускатися сходами.
Фугаку пішов за Аобою.
І ось.
Вони прибули туди, де лежали трупи.
— Нумо, зараз у кожній кімнаті може бути труп Уехари Рурі і, звичайно ж, в кожному номері Орочимара, — пояснив Аоб.
— Зрозуміло.
Його очі були надзвичайно серйозними, він тримав шарингану.
— Брат Фугаку, почекай хвилинку.
Аоба зробив глибокий вдих, потім повільно закрив очі і, вправляючи чакри навколо свого тіла, відчув частину цього таємного проходу.
Результати були чіткими, коли він подумав.
Їх тут двоє.
Більше нікого не було.
Орочимару не було.
— Давай почнемо шукати тіло Уехари Рурі!
Аоба не розповів Фугаку про результати свого сприйняття, це були його власний маленький секрет, не було ніякої необхідності йти і розповідати про це Фуґаку.
Сказавши це.
Аоба зробив крок вперед і торкнувся першої кам'яної двері.
Він був тут вже двічі.
Усередині лежали трупи ніндзя з села Скритого Хмара.
Звичайно.
Аоба відчував, що найбільш ймовірне місце для зберігання трупу Уэхари Рурі також тут.
Тому що всі вони були з однієї групи!
Ладонь Аоби наданула на кам'яні двері.
Гул...*
Двері відчинилися з гуркотом.
За нею була темна кімната.
Це була кімната, в якій колись були ніндзя Деревні Скритого Хмари.
Усередині панувала суцільна темрява.
Після того, як Аоба штовхнув кам'яні двері, він просто стояв у дверному проході, не вирішуючи відразу увійти.
— Брате Фугаку, я буду охороняти двері для тебе, подивися, чи є... Щось всередині.
Аоба свідомо зробив свій голос повним страху, показуючи свою слабу сторону якомога більше, щоб спонукати Фугаку рухатися вперед.
Все було чітко.
Оскільки він прийшов з Фугаку, йому не потрібно турбуватися про багато речей, можна просто дати все Фуґаку.
— Добре!
Фугаку негайно кивнув і ступив прямо всередину кімнати.
Він виглядав хоробро, але переступивши поріг обережно і пильно озирнувся на бік.
Зрештою, тут було темно.
І на кожній з залізних платформ лежало по трупу.
Фугаку по черзі оглянув кожне тіло, і нарешті, зупинив свій погляд на залізній платформі в кутку.
Там було два трупи.
Одним з них був Рурі Уехара, якого він бачив і кого шукав.
Інший виглядав так, ніби його опали полум’я: лише череп і кілька дрібних зламаних кісток.
Два тіла лежали на одній залізній платформі.
Якби він не знав Рурі Уехару, то міг би і не помітити цього.
- Ось він! — Прошепотів Фугаку. Його голос був негромким і нарочито низьким, але оскільки в цьому місці було так тихо, він був достатньо ясен, щоб досягти ушей Аоба.
- Я йду.
Почувши слова Фугаку, Аоба дуже здивувався.
Хоча він уже знав, що Уехара Рурі буде тут.
Але коли дійсно стало відомо, що він тут.
Його серце трохи затремтіло.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno