Атакуйте Коноху разом зі мною! II
Сказавши це.
Він передав книгу Джузо.
Тепер вона належала йому.
— Хм.
Без церемоній Джузо взяв книгу, подивився на неї, а кутки його рота злегка сміялись.
- Це текст?
Джузо випустив питання зі своєї душі, для нього вони не відрізнялись від примарних символів, він не міг розібрати жодного.
— Да... да...
Вузьки рота Кірі злегка посварилися, він відчував себе більш або менш ображеним, але не наважився сказати про це Джузо через страх викликати його гнів.
— Книгу повертаю, і ви підете з нами до пана Мізукаґе, але перед цим вам спочатку повідомити нам про дві частини інформації - Джузо швирннув книгу назад у лідера торговців. Якщо він не міг прочитати її, то вона для нього даремна.
— А?
На обличчі лідера з'явилися зморшки, і він відразу відчув, що дорога попереду густо вкрита колючками і стала ще важчою.
Йому слід було як треба тренуватися в правописі
Він не очікував, що його відразу візьмуть в обіг.
Це занадто складно!
Голова торговців миттєво відчув, що йому не щастить будь-що.
— Насправді, цей наступний пункт, який сказав Рентаро, я взагалі не зрозумів і він збив мене з пантелику.
Торговець подивився на свої записи в цій книзі, він точно записав те, що сказав Рентаро, але написане там було спантеличувало його.
Він знав усі слова.
Але разом вони становили щось нечисте.
Цього разу.
Він просто продовжував дивитися на слова в книзі.
У його голові було безліч питань, і він навіть не знав, з чого почати, коли справа дійшла до їх повторення.
- Розкажи мені.
Джузо кивнув, і той побачив обличчя останнього, зрозумів, що він говорить серйозно; йому вже доводилось стикатися з подібними ситуаціями.
— Сацума Рентаро сказав... — Торговець нахмурився, пильно дивлячись у свою книгу. Хоча він вже записав усі оригінальні слова Рантаро, він відчував, що з чимось не так.
— Цзясі підкрався до Казеказі Суни.
— Всі великі держави націляться на Кумо.
- То давайте об'єднаємося проти Кумо?
- Схоже, це означає...
Голова влади закрутилася, і він вже не знав як описати цю справу.
- Ти можеш повторити це перед паном Мізукаґе? І хіба ти не казав, що є четвертий пункт, і що там? - Коли Джузо почув ці слова про ситуацію у світі шінобі, він ще більше заплутався і просто махав рукою. Насправді, після того, як він дізнався новину про те, що Рентаро все ще живий, з його серця впав великий камінь.
— Я дуже добре пам’ятаю останню новину, і в Сацуми Рентаро було серйозне обличчя. Уехара Рурі не вмер! - Сказав лідер продавців.
- Що сталося з Уехарою Рурі?
В голові а Джузо з'явився великий виклик. Тепер він почувався так само, як і перша розмова з Рентаро — збентежений.
— Я не знаю! - Він був лідером торговців, не знав хто такий Вехар Рурі.
- Добре, ти підеш зі мною і доповіси про все панові Мізуказі!
Джузо взяв велетенські меч, а потім помістив його за спину.
Від цього.
Лідер торговців почав люто пітніти.
— Да... да...
Він механічно кинув. Йому було дуже страшно, і в даний момент він не хотів поховати своє нікчемне життя через маленьку помилку.
Після.
Семеро мечників забрали лідера.
І направилися прямо в напрямку Скритою Деревні Тумана.
Джузо спочатку просто припустив, що торговець нічого не привіз, а втік від бою і повернувся додому.
Тепер, дізнавшись, що він отримав інформацію про Рентаро, він відчув, як все сталося так раптово і несподівано, Що це було абсолютно за межами його уяви, та поза фантазії ці інших мечників.
Однак.
Джузо вирішив спочатку дізнатися, що це за інформація.
Врешті-решт, якщо там якась не дуже хороша інформація або інформація, яку не слід говорити, він хотів перехопити її тут, на місці, а не йти з нею до Мізукаґе.
Тепер можна було з упевненістю сказати, що нічого страшного там немає.
По суті, людина, яка очолювала торгових торговців Кірі, тепер буде підкорятися безпосередньо Мізуказі.
***
Інша сторона.
На північному сході країни Вогню.
Голоси швидко рознеслися по цілій країні вогню. Очі людей були спрямовані вперед, і вони дуже швидко втікали.
З тією швидкістю, з якою вони рухалися вперед.
Якщо не буде сюрпризів.
Вони мали досягнути Конохі до світанку.
Ці темношкірі чоловіки були ніндзя з Кумо, очевидно, носили її.
На чолі цієї групи стояв міцний, голий чоловік.
Це був Ей, Райкаґе Деревні Скритого Хмараку.
Як Райкаґе.
Він дійсно був великим, м'язистим і нерозсудливим чоловіком.
Він не розумів складних стратегій та сюжетів, і не міг розібратися у стількох прозорих ситуаціях чи пастках.
Но...
Якщо думати про нього як про ніндзя, який може ритися в бій.
Третій Райнаґе мав набагато більшу силу!
Шахух! Шух! Шух!*
Намагаючись наступати, ніндзя Кумо підходили до Коноху.
Тільки...
До Конохі не дійшло ніякої інформації.
Усі розвідники, які спостерігали за ситуацією зовні, були вбиті під час перших ознак.
Жодне повідомлення не було надіслано.
Можна сказати, що раптова атака була проведена з громовим імпульсом.
Цю стратегію розробили третій Райкаґе. Ніяких хитрощів, все просто і жорстоко - напролом.
Незважаючи на те, що це ворог або скільки їх, просто пробивайте його кулаками!
Поступово.
Минав час.
Минув короткий час.
Земля все ще була оповита вночі, йшла її друга половина.
Неподалік головних воріт Конохі з’явилися ніндзя зі Скрито - хмари.
У цей момент.
Всі ніндзя Кумо зупинилися.
Кожен з них подивився в сторону Райкаґе.
Один з ніндзя, який мав пристойний статус, той самий ніндзя, котрий намагався відмовити Райказі, підійшов до нього.
- Пане Райкаґе, що нам тепер робити? — запитав він.
— Відпочиньте протягом півгодини, щоб наповнити запаси і відновитися, потім... — Повільний голос Райкаґе. У його низькому тоні відчувалося рішучість.
— Ми разом нападемо на Коноху!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno