Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
10 років у підрозділі Питок Конохі (Завершено)

Розділ 297 (Часть I)

0% of chapter read

Дразним Данзо! I

Аоба був упевнений, що Данзо захоче побачити його, як тільки дізнається про його прихід.

Причина дуже проста!

Аоба мав таємне завдання від Данзо.

Насправді.

Цього разу.

Він просто прийшов передати книгу.

А потім подивитися, як відреагує Данзо.

Але Данзо не мав можливості з'ясувати, що саме він приніс, не будучи впевненим, Що Аоба має інформацію про Фугаку.

Сама книга була б надзвичайно привабливою.

Не кажучи вже про те, що в ній може міститися важлива інформація.

Склавши ці два пункти.

Данзо не дозволив собі проігнорувати поява Аоба.

- Ходімо зі мною!

Погляд ніндзя Корня на Аобу змінився.

Пан Данзо так легко прийняв його в такому віці, було достатньо, щоб зрозуміти, що сила цього хлопця не проста.

Відразу.

Він провів Аоба на другий поверх.

Хлопець мовчки пішов за ніндзя-охоронцем, повільно піднімаючись по сходах, поки не досяг входу в офіс.

« Аоба, пане Данзо чекає на тебе всередині, тому поквапся і заходь! » — кивнув ніндзя Корня, а потім у спалаху зник.

— Ладно.

Аоба відповів пустоті перед собою, потім підняв руку в сторону дверей кабінету і постукав.

*Тук! Тук! Тук!*

Після трьох стуків всередині дверей пролунав голос Данзо.

заходь.

Відразу.

Аоба штовхнув двері кабінету.

І ступив всередину.

Як тільки він увійшов, його погляд з'явився дуже простий офіс.

Він відчував, що тут проживав дуже чистий і чесний чоловік.

Но...

У цьому не було нічого поганого.

Проблемою Данзо ніколи не було низькоякісних операцій, як - от корупцію та хабарництво.

- Чому ти хотів побачити мене так рано, Аоба?

Данзо піднявся зі стільця, на ньому був все той же темно-зелений халат, бинти обмотані навколо його тіла, відкритий ліве око пильно дивився на Аобу, очікуючи відповіді.

— Я прийшов, щоб закінчити роботу, — кивнув Аоба, поліз у свій підсумок і дістав темну книжку з історії вчителя Академії ніндзя.

— Молодец!

Коли Данзо побачив книжку, з’явився блиск очікування.

Зрештою, згідно з його історією.

Якщо Аоба ви випробував хоч якусь інформацію про клан Учиха.

Потім він записав інформацію в книгу.

І разом з історією передав її йому.

На перший погляд все робилося заради історії, але насправді для того, щоб передати йому інформацію.

Принаймні...

Так думав Данзо.

Звичайно.

Не те щоб історія була важливою!

Історія про Широ, вчителя Академії ніндзя, також була дуже важливою!

Він усміхнувся і передав темну книжку в руки Данзо, а потім повернувся, щоб піти.

— Почекай.

Коли Данзо побачив, що юнак йде геть, він на мить завмер, не розуміючи, чому Аоба це робить.

- Що ти робиш? — запитав Данзо, не в змозі стриматися.

— Щоб повернутися на роботу в відділ тортур! — Аоба, як і сам себе розуміє.

— Притримай коней, я ще не підтвердив завдання, почекай поки я його побачу - сказав Данзо, хитаючи головою, він не очікував, що цей підліток на ім'я Аоба хоче просто залишити це завдання і відразу піти.

Занадто швидко!

Не ставайте такими цілеспрямованими!

Немає нічого страшного в тому, щоб спізнитися!

Судячи з твого характеру, ти все одно не планував отримати підвищення!

Відразу.

Данзо розкрив книгу, і його відкрите ліве око запалився від очікування.

Зараз.

Йому було цікаво, яку інформацію він отримав від Аоба.

Відразу.

Данзо відразу ж перекинув книжку на нову сторінку.

Відкрите очне яблуко пильно вдивляється у слова на книзі.

— Хм-м...

Раптово.

Данзо злегка нахмурився.

У його очах промайнуло здивування.

Це було не зовсім те, чого він очікував.

Те, що було написано в книзі, не було занадто очікуваною інформацією про клан Учиха, а останнім головою історії про Широ.

Немає інформації про клан Учиха?

Може, в попередньому розділі?

Невже цей чоловік так непрофесійно записував інформацію?

Один великий знак за іншим випливав в голові Данзо, і він відразу почав риватись у початковій частині книжки.

Сторінка за сторінкою.

Данзо перегортав, поки не дістався до титульного аркуша.

Він ніби перечитував історію в іншому порядку.

Це була хороша історія.

За якою дуже цікаво спостерігати.

Навіть якщо читати її задом наперед.

Його увага зосереджувалася на пошуку інформації про клан Учиха.

Але це все одно змусило кров Данзо закипіти.

Давно забуте почуття молодості, здавалося, повернулося в його ДНК, змушуючи його поступово відчувати, що у цьому світі є щось важливіше.

— Аоба, в твоїй книзі тільки роман? — Данзо зачинив книжку і подивився на Абу в замішанні, сповнені збентеження поглядом.

- Тепер це ваша книга, Данзо-сама! — Аоба не відповів безпосередньо на питання, зосередившись на книжці.

- Ти не зрозумів, що я мав на увазі, я маю на думці, ти не написав в ньому інформацію про клан Учиха? — запитав Данзо, хмуро дивлячись на Аобу.

— Не написав! - Аоба кивнув і зробив дуже безневинний вираз обличчя, він навіть хотів додати дещо, але не став, врешті-решт, прийшов сюди не для того, щоб протистояти Данзо.

— Ты... це...

Данзо зітхнувся і раптом відчув замішання. Що сказати, все це було великим головним болем.

- Що ти тут робиш, якщо не отримав інформацію?

Веки Данзо сильно здригнулися.

Він ще чіткіше зрозумів, чому юнак на ім’я Аоба не був призначений.

Він цього не заслужив!

У нього навіть мізків немає!

Не вмійте пристосовуватися до виконання завдань!

Ні!

Це вже не питання гнучкості і адаптації!

Це...

Це просто смішно!

Він навіть не зрозумів, як виконати завдання!

Данзо був у серці безпорадним. Якби не той факт, що Егуда, який нічого не просив, діяв дуже спокійно і відповідно до темпераменту Корня, він би не дав йому такого завдання.

Здається, що...

Цей хлопець явно володіє такими перевагами, які не використовуються навіть Моріно Ітон.

Але це далеко не так!

Якщо немає мозку...

Немає можливості призначати надто складні завдання!

Це перебір!

Для цієї дитини це питання вже занадто!

Данзо що встав у очікуванні, неначе мав дві голови, але в результаті втратив одну і вигдяв одиноко.

Ні!

Прочитавши історію!

Він не просто виглядав самотнім.

Тепер, прочитавши його, він відчував!

— Данзо-сама, я бачив, що вчора вам дуже сподобалася історія вчителя ніндзя школи Широ, і я боявся, щоб ви чекали на неї. Тому я скопіював для вас історію за ніч, аби ви могли отримати її сьогодні вранці! — звернувся Аоба до Данзо.

— Це... ем ... Дякую!

https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno

Previous chapterNext chapter