Як ці тіла опинилися тут? II
*Бз-с!*
Після того, як долоня притиснулася до стіни, з неї вийшла слабка хвиля чакри, і на стіні залишився не дуже четверта формула дзюцу літущого Бога Гріма.
До цього моменту
Аоба розслабився, стоячи біля стіни, сховавшись у темному кутку.
Таким чином.
Навіть якщо хтось увійде в кімнату.
Спочатку він не помітить, що йому було б добре використати техніку Гріма для того, щоб піти до моменту його виявлення.
Військові можуть подумати, що тут нікого немає.
І не побачать, як Аоб застосовує просторово-часне ніндзюцу і відразу ж зникає.
Відразу.
Аоба почав перебирати в пам'яті щойно прочитаного.
Кадри життя цих людей.
З'явилися в його свідомості.
Поступово.
Час занурився в мовчанні.
Аоба простояв так більш півгодини.
— Фух...
Аоба зробив довгий вдих, перш ніж затягнувся крок, його очі сяяли складним блиском.
Він читав спогади тих трупів.
Ці трупи належали не Конохе, а ніндзя села Дощу.
Відповідно до пам'яті мертвих.
Ці трупи лежали тут кілька років, трохи раніше, ніж Аоба прийшов у світ ніндзя.
Це було під час Другої світової війни шінобі.
Ніндзя з села Аме були вбиті ніндзя з Конохи під час таємного нападу на Коноху.
За їхніми спогадами.
Всі ці ніндзя отримали наказ від лідера Ханзо Саламандри, сформувати авангардний загін смерті, вдерлися прямо на територію країни Огня і почали атакувати Коноху.
Саме завдяки цьому загону.
І вбивства кількох шінобі з Конохи в результаті змусив третього Хокаге відправити своїх учнів до країни Дожя, щоб битися проти шонів із Аме.
- Як ці тіла опинилися тут?
Аоба не зовсім розумів, для чого потрібні ці кімнати, це місце походжало на морг, але всі тіла пройшли спеціальну обробку, не було ніяких ознак розкладення, вони були схожі на зразки, виставлені на загальне оглядання.
Під час читання спогадів Аоба використовував медичну чарку, щоб перевірити мозок цих людей.
Правда, їхні мізки залишилися на місці.
Але щоб запобігти гниттю, усередину було засинано багато наповнителю, який сформував твердий стан.
Якщо б у нього не було системи читання свідомості, то неможливо прочитати спогади цих людей. Ці трупи вже були в такому стані, що їхні спогади не могли читатися.
— Чи це дійсно може бути колекцією?
Аоба смутно відчував, що трупи в цьому таємному проході можуть бути мертвими шивобі великих держав, які воюють проти Конохії.
Тіла цих ніндзя потрапили до Конохе ще перед тим, як їх встигла забрати відповідне село.
З технічної точки зору...
Це можна вважати військовим трофеєм.
"Почекайте!"
Аоба раптом подивився в сторону трупів, що лежать недалеко перед ним, і в його голові випалила дуже дивна думка.
« Всі внутрішні органи цих трупів усунули, а самі мертві тіла забальзамовані, обробка робили не поспішаючи, вони виглядають як завершений твір мистецтва...» — безмовно пробурмотів Аоба. Він, звичайно, не вимовляв ці слова, врешті-решт, навколо було дуже тихо, коштувало йому тільки зробити хоч найменший рух, була ймовірність, що люди тут дізнаються.
"Орочимару!"
Таке ім'я вислизло в голові Аоба.
У цей момент він займався різноманітними дослідженнями людини, намагаючись оволодіти всіма дзюцу і тим мистецтвом, яке могло б призвести до смерті.
Ті трупи не мають внутрішніх органів.
Саме для таких досліджень і збирання субстанції.
Звичайно.
Цих маленьких ніндзя.
Не варто було витрачати як жертву на безбожне Ускреслення.
Навіть коли вони були ще живі.
У них не було кваліфікації навіть на те, щоб стати жертвою.
"Проверю ще раз інші приміщення".
Аоба здогадався про їхнє призначення, можливо там Данзо і Орочимару проводили спільне дослідження людських тіл.
Дослідження стало об’єктом захоплення з інших сіл.
Хм-м...
Аоба думав про це.
І відмовився від своїх слів.
Такий довгий коридор.
Цікаво, скільки тут кімнат?
Можливо що...
Тут тільки люди з інших сіл?
У цей момент.
Раптом у голову Аоби з’явилося багато сміливих думок.
Схоже, що...
Це була можливість розгадати загадку, яку вже торкалася в Наруто.
Подумавши про це.
Аоба підняв руку і знову штовхнув кам’яні двері.
Пройшовши далі по коридору.
Через кілька хвилин.
Він опинився перед іншими кам'яними дверима.
Підйняв руку і штовхнув її.
Перед Аобою з’явилася темна кімната.
Після.
Він зробив крок всередину.
Структура цієї кімнати була точно такою ж, як і попередніх двох, навіть планування було таким же, з платформами.
Тільки...
У цій кімнаті не було жодного трупа.
Здається, що її ще не заповнили.
Однак.
Аоба не відразу пішов.
Він підняв праву руку, як і раніше, та вдарив нею по стіні біля кам’яних дверей, залишивши формулу Гріма, що літає.
Як тільки вона з'явилася.
Аоба вийшов.
Тепер його ідея була проста: накреслити формулу на кожній кам'яній стіні.
Таким чином.
Якщо він захоче.
Він зможе прийти сюди, коли захоче.
Можливо, тут навіть можна залишити кілька тіньових клонів або щось в цьому роді для тренування у надзвичайні часи.
Іноді найнебезпечніші місця є найбезпечнішими.
Помедлив деякий час.
Аоба продовжив йти все глибше і далі.
Він відкривав кам'яні двері за дверима.
У кам’яних кімнатах за чотирма камінними дверима, розташованими в ряд, були тільки платформи і жодного трупа.
Це змусило Аобу сумніватися у своїх підозрах.
"Чи це означає, що це не те місце, де зберігаються трупи?"
"Невже все просто збіг?"
"Просто так вийшло, що було кілька трупів, які нікуди було покласти?"
Аоба був раптово спантеличений: серія кам'яних камер, всередині яких нічого не було, змусила його сумніватися у своїх припущеннях.
Після кількох хвилин ходьби.
Перед Аобою знову з’явилася кам'яна брама.
Тепер Аоба був добре знайомий з таким.
Він відкривав кожному з кімнат кам’яні двері, і можна сказати, що він дуже звик до того, як їх відкривати.
Гул...*
Зі звуком кам'яного дверей, що струмить об землю.
Аоба штовхнув двері цієї кімнати.
У мить ока.
Зсередини кімнати донісся сильний запах.
Запах, схоже, був запечатаний протягом довгого часу. З кімнати йшов гнилий аромат, наче ці кам'яні двері ніхто не відкривав вже давно.
"Тут щось є!"
За запахом Аоба відразу зрозумів, що тут щось є.
Трупи чи ні, він точно не знав.
Але це точно не те ж саме, що в пустих кімнатах, які потрапляли раніше.
Итак.
Аоба зробив крок в кімнату.
І з першого погляду побачив залізні платформи.
Ці платформи були вкопані у землю, і їх не можна зсунути або пересунути.
Аоба швидко подивився на них, т його очі блищили від очікування. Знайшлися на них, підтвердили підозри в його голові.
« Це правда!»
Очі Егуда широко розкрилися, і він побачив трупи на платформах.
Ці трупи виглядали так само, як і мертві в двох крайних кімнатах.
Сховано.
А внутрішні частини видалені.
Тільки...
Від трупів вже виходив дивний запах.
Було очевидно.
Що вони зберігалися тут занадто довго.
Навіть методи бальзамування не допомогли.
Врешті-решт, найкомпетентнішим у цих технологіях був Орочимару, і в даний час він ще не повністю розвинув технології, щоб трупи могли бути забазати на сотні років.
« Ці трупи, мабуть, з першої війни шінобі!»
Аобай відразу помер цікавістю у своєму серці і підняв праву руку, щоб по черзі доторкнутися до цих трупів.
Деякий час.
У голові Аби постійно лунав чіткий електронний сигнал.
Один за одним ніндзюцу ніби вражало його серце, дозволивши йому досконало оволодіти ними.
І.
Сцена за сценою спогади.
Вливались у свідомість Аби.
Вони повернули його до початку історії Конохі...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno