Секретна місія радника Кумо!
Аоба не очікував, що Сім мечників нападуть на ніндзя з Девні Скритого Хлака.
Це питання не входило у його плани.
Він перевершив усі його очікування.
Но...
Подумайте про це.
Аоба вирішив, що тут нічого немає з ряду геть вихідний.
Зрештою, він імітував особистість Сацуми Рентаро й продемонстрував його великий талант перед мечниками.
Не було нічого страшного в тому, що мечники шукали його, і так як хлопець більше не з'являвся, це призвело до нападу шінобі на Деревню Скритого Хмарака.
Якщо роздумувати в такому напрямку.
Просто сім мечників стали ікс-фактором в його плані, чимось іншим, що він задумував на самому початку, чомусь, який безпосередньо вплинув на план і до деякої міри допомогло йому.
Коли Аоба дійшов до цього моменту, він зрозумів, чому делегація не прибула вчасно в Коноху.
Після такого підлого нападу...
Прибути було дуже важко!
Аоба продовжував дивитися на спогади.
Всю ніч.
Порадник пробув у вологому одязі і нескінченно моторошної темряви.
Аоба міг читати тільки спогади.
Але я не міг читати думки.
Тобто те, що він бачив, було тільки об'єктивними діями, і міг лише передбачити деякі думки, але не міг отримати докладний ментальний стан людини.
Аоба відчував.
Посеред цієї довгої ночі.
Він був наче загублений утаєм, який тримає лише дерево і не розуміє, чи чекає його темна ніч або світанок.
Поступово.
Після довгого очікування.
Пробудився промінь сонячного світла.
Він розсіяв холодну темряву ночі.
Шш!
І в цей час.
У його бік швидко побігла фігура.
Від такого руху серце радника Кумо знову стиснулося, бо він не знав, хто є його ворогом чи другом.
Тільки коли він побачив обличчя чоловіка, то зміг переконатися.
Це був Нунорай.
- Пане раднику, ми можемо повернутися! — Нунорай підскочив і приземлився на гілку дерева. Він підняв радника, який сидів на ній всю ніч, і в процесі виконання цієї дії можна було відчути, що руки Нунора тремтять.
— Нунорай, ти позбувся них усіх? — Здивований, запитав радник і подумав, що Нунорай переміг.
- Як це можливо...
На обличчі Нунора промайнула вираз горчі, перш ніж він похитав головою і сказав: « Я за щастям вижив, Сім мечників були дуже обережні, я взяв на себе декількох з них, але не було способу захистити інших.
- Як інші люди делегації? — Відразу ж поставив запитання радник, який хвилювався його найбільше, бо крім нього було ще три офіційні особи країни Молнія, що представляють Даме, і вони відігравали важливу роль у цих переговорах з Конохою.
— Порадник-сама, вся група крім вас загинула... — безпомічно сказав Нунорай. Він просто не міг нічого вдіяти, одній людині протистояти Семи мечникам вже неймовірно, не кажучи вже про те, щоб в процесі порятунку штабних офіцерів. Це було просто неможливо.
— Проклятье! — Рада Кумо сильно збився, а його серце наповнилось гнівом. Він думав, що ця подорож може бути важкою, але не очікував, щоб вона була такою. Вони навіть не зустрілися з людьми Конохі, а група вже майже знищена.
Ось так, розмовляючи.
Нунорай привів радника назад у комплекс.
Перед ними панував хаос.
Всюди лежали трупи.
Уціліло небагато ніндзя.
Ніхто з них не думав, що загине не на полі бою з ніндзя Конохі, а в поєдинці з нинцею села Скритого Тумана.
Для ніндзя Кумо це було великою ганьбою.
— Киригакуре!
Побачивши цю сцену, радник Кумо дуже розгнівався. Він хотів розірвати його мешканців на шматки, але не міг зробити цього.
Але він мав на це право.
Зрештою, він був радником Деревні Скритого Хмарака.
— Коли я повернуся в, то обов'язково почну атаку на Деревню Скритого Тумана! - Сказав він холодною тоном.
Насправді, вони не боялися Тумана.
Вони просто використовували їхнє село для досягнення своїх цілей.
В їх сприйняття.
Кірі — це просто маленька сила, прив’язана до них.
Зрештою, вони були могутньою країною, тоді як країна Води була всього лише острівною державою з кількома крихітними островами.
Цей острів підлягає владі могутньої держави.
Розгляньмо приклад.
Це не щось неймовірне.
Але тепер...
Молодший брат, який підкорявся їм, раптом встав і відібрав старшого брата.
Головне - навіть якщо це дуель "лоб в лоб".
Це все одно зрада.
Таким чином.
Як могла селище Держави Молені, яка завжди вважала себе старшим братом, терпіти?
- Порадник-сама, проблема зараз в тому, що гонців більше немає, а час для зустрічі прийшов, нам ще потрібно йти до Коноху? — Питал неверно Нунорай. Насправді в його голові вже була думка просто відступити назад, щоб повернутися у Деревню Скритого Хлака.
Тепер.
Якщо Нунорай і інші повернуться назад.
Напевно, це буде безпечно.
Семеро мечників були виснажені й поповнили свої запаси, а не перехоплювати їх додому.
Перехват.
Буде потім.
При цих словах Нунорая всі вижили подивилися в сторону радника.
На даний момент всі знали.
Порадник був єдиним, хто мав право голосу.
Що б він не сказав.
Вони послухаються.
Після кількох хвилинних роздумів радник підняв голову і зустрівся з тими, що очікують поглядів ніндзя, а потім похитав головою.
— Нет!
- Ми поки що не можемо повернутися!
- Якщо ми зараз повернемося в Деревню Скритого Хмарака...
— Це буде таке саме, як відмову від мирних переговорів з Конохою!
— Це поставить нашу Кумо в пасивне становище!
— Ми не можемо зіткнутися з війною, ініціована одночасно Конохою та Кірі!
Порадник Деревні Скритого Хмари миттєво озвучив відповідь.
Як тільки його слова прозвучали.
Усі присутні ніндзя замовкли.
Вони не були делегації.
Проведення переговорів не входило до їхньої відповідальності.
Вони думали, що це максимально прямолінійно.
Боротися! Битися!
Вони хотіли битися з Кірі і помститися за смерть братів-ніндзя!
Але тепер...
Якщо вони залишаться тут!
Тоді був великий шанс, що вони закінчать своє життя в країні вогню без можливості досягти цього!
- Пане Порадник, я думаю, спочатку треба повернутися. Це питання можна буде обговорити заново, коли ми повернемося, я бачу, що Коноха насправді не хоче битися, інакше Хокаґе не погодився б на мирні переговори так легко. Плюс пан Уехара Рурі знаходиться в Конохі. Немає нічого, що може піти не так! - Подумавши, висловив свою думку Нунорай. Цим він озвучив думки всіх присутніх ніндзя, врешті-решт, вони були в одному човні, і була певна різниця у видінні ситуації з радником, який прибув сюди пізніше.
— У даний час, чи зможемо ми врятувати Вехару Рурі або ні, другорядно, спочатку нам потрібно стабілізувати обстановку в Конохі, - радник Деревні Скритого Облака похичав головою, відкидаючи думку Нунорая, і продовжив: ми змогли домогтися переговорів з Коной великою мірою тому, що Хокаґе не хотів починати війну, але ненависть, нагромаджена раніше, була занадто велика. Навіть якщо Хокаґе не хоче цього, шінобі Конохі тільки раді вступити в бій, і якщо ця можливість переговорів буде пропущена... Третьому Хокаґе буде важко переконати ніндзя Конохі вступити в треті мирні переговори з нами.
— Но... Пане дораднику, група гонців втрачена! — Нунорай зрозумів радника, але неохоче, тому він почав висловлювати свої думки в іншому світлі.
— А як же я? — Да. - Поки я тут, делегація так само тут... Тільки я не можу піти до Коноху один. Мене можуть атакувати, ви мені потрібні!
Після цих слів.
Всі ніндзя замовкли.
Нехай ці слова були сказані.
Але вони не дуже переконали їх.
На мить.
Всі мовчали.
Ніхто нічого не говорив.
Вони не знали, чи вважати це наказом або проханням, але що б це не було, їм було важко вирішити.
— Я розумію.
У цей момент заговорив Нунорай, кивнувши і подивившись в сторону радника.
Після цього.
Нунорай подивився в сторону ніндзя.
Він спостерігав за присутніми, фіксуючи погляд кожного ніндзя Деревні Скритого Хмарака.
— Брати!
- Разом ми станемо частиною делегації!
- І ми виконаємо це життєво важливе завдання для села!
— Тоді ми повернемося в село і помстимося за наших братів, що зникли!
— Як ви вважаєте? — Нунорай люто кричав, використовуючи свої емоції, щоб заразити цих людей якомога сильніше.
Їм треба було змусити цих ніндзя прийняти цю справу серцем.
А не виконувати наказ.
Усі вони вижили, щойно знесли кризу.
Таке траплялося.
Навіть ніндзя.
Дуже чіплялися на життя.
Ніхто не хотів вмирати.
— Да!
Присутня ніндзя Деревні Скритого Хмарака відразу ж голосно заплакали, погоджуючись з Нунореєм.
На даний момент.
Аоба відключився від читання цього розділу спогадів.
Він заповнив сумніви і прогалини, спостерігаючи за тим, що сталося з делегацією до того, як вона прибула в Коноху.
Зрештою, згідно його схемі.
Він хотів досягти всього двох цілей, які змінив у ніндзя з Кірі і атакував водного дзюцу.
По-перше, це порушити добрий стан деяких делегацій, намочити їх усіх, щоб їхній настрій змінився роздратуванням і перевернути хід подій проти Тумана.
Другий - послати їм двох ніндзя Корня, покритих спеціальними печатками, щоб вони забрали цю бомбу з собою, бажано Коноху.
Це були дві єдині цілі, які переслідував Аоба.
Хоча вони і досягли успіху, але завдяки цьому виникли невеликі замінки.
І ця замінка розбудила його інтерес до того, що сталося в цьому спогаді!
Що змусило його план зірватися?
Після прочитання.
Він зрозумів.
Це Семеро мечників Тумана!
Але те, що сталося не дуже вибило з подій, врешті-решт, Сім мечників були обманені ним, так що вони також є частиною його плану, але він не очікував що результат так скоро себе виявить.
Відразу після.
Аоба відкрив очі.
Тепер він уважно переглядав спогади радника, сподіваючись зануритися в них з головою, тому спеціально не прискорився, просто перестрибуючи через вже відомі йому частини.
І так.
Минув деякий час.
У цей самий момент Аоба відкрив очі.
І побачив перед собою білу усмішку.
Раптова поява викликала у нього прямий шок; він знав, що поруч хтось є, але не очікував, щоб цей хтось буде сидіти всього в декількох кроках перед ним і дивитися на нього.
- Що ти робиш?
Аоба за маскою сильно смикнувся, він дізнався іншого Анбу, який був один в групі.
Ось тільки він не знав цього чоловіка.
Справа не в тому, що ім'я цього хлопця було недостатньо гучним, а радше у тому що Аоба навіть не здогадувався звернути увагу на іншого невдаху з клана Яманака.
— Цілком зручно поспав!
Шікі дав Аобу важким поглядом, коли той побачив несподіване видовище для нього — те, що він відкрив їх.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno