Ти можеш стати крутим!
Коли рука радника Деревні схопилася за чорну тканину, це відразу привернуло увагу всіх присутніх. Кожен дивився на нього з надзвичайно обережною зовнішністю.
Вони були зацікавлені.
Але слова радника Кумо не були дуже надійними.
Два Анбу...
У Конохі зараз не було двох зниклих Абу.
Цей аргумент просто не витримає критики!
Звичайно.
Це означає просто Абу, а не Анбу Корня.
Окрім Шимури Данзо.
Ніхто не знав, чи хто-небудь з ніндзя Корня зник.
Звичайно.
Таку справу Данзо не асоціював з делегацією Дервні Скритого Хмарака.
Хоч би як він думав про це, йому здавалося, що ці два випадки не пов’язані.
Деякий час.
Нервові погляди спостерігали за радниками, коли він підняв чорну тканину.
*Свист!*
Рука радника Кумо сильно б’є.
І чорна тканина впала вниз.
Те, що ховаюлося під чорною тканиною.
Миттєво привернули загальну увагу.
— Це...
Очі Хірузена розширилися, і він зробив різкий крок назад, як і джоунини Конохі, включаючи Данзо та двох радників, щоб не постраждати.
Вони зробили крок назад, обережного блиску в їхніх очах.
- Так ось що ви називаєте Аньбу нашої Конохі?
Хірузен тремтів, коли він втупився на те, що приховувалося під чорною тканиною.
Просто стовбур дерева.
Але до стовбура не було прив'язано жодного шінобі.
Все зовсім не так, як описував радник.
Однак.
Одне вірно.
Стовбур був вкритий печатками.
Не стільки складні, скільки це щільна вибухна печатка.
Судячи за їх кількістю...
Цей стовбур дерева можна назвати бомбою!
— Х-с-з...
Навіть ніндзя Кумо не могли не втягнути холодне повітря під час такої сцени, всі вони відчували ознамен на ногах. Холодний піт продовжував литися з їхніх тіл, і всім їм було не дуже добре.
— Як це можливо?
Нунорай, лідер підрозділу Кумо, втупився перед собою широко розкритими очима з виразом невірства в очах, він просто не міг повірити у те, що бачить.
- Тут щось не так!
— Ми, очевидно, прив’язали до себе двох пов’язаних Анбу!
- Куди вони зникли? — Нунорай голосно вигукнув, що на його обличчі з’явився неймовірно сильний шок, адже такого він зовсім не очікував.
— Я особисто бачив колоду і накрив її чорною тканиною. Я ясно бачив двох Абу, прив'язаних до колоди, перш ніж я пішов, не може бути, щоб вони просто розчинилися в повітрі!
На дуже спантеличеному обличчі Нунорая було написано німе питання. Він не розумів, як все могло піти таким чином, це було абсолютно за межами його знань, щось поза його розумінням.
Щось тут не так!
Це точно неправильно!
Тут щось сталося?
Но...
Як? І що саме?
Він не міг зрозуміти, як ці двоє чоловіків зникли, скуті по всьому тілу печатками, коли навіть він сам не наважився роз'єднувати мотузки.
- Досить прикидатися!
Хирузен помрачнів, його ліва рука тепер залишалася в підмозі. Він був готовий до бою, і його погляд став ще холоднішим.
Він справді сподівався приходу світу.
Но...
Це не означає, що він опускається до такого рівня.
Він може трохи поступитися, дещо знизити нижню планку і піти на деякі поступки.
Але не до такої міри!
Гідно тримати колоду перед Конохою, покрита вибухними печатками.
Це погроза?
Як тільки Гокаґе це зробив, ніндзя Конохі також зробили кілька кроків назад і з такою ж обережно подивився на ніндзя Деревні Скритого Хмара.
На мить.
Сильний запах пороху наповнив повітря між ними.
Все чудово знали.
Тепер ситуація здавалася делікатною.
У будь-який момент від найменшого вогника могла спалахнути битва.
- Пане Хокаґе, послухайте моє пояснення, це не те, ми принесли сюди двох Абу, пов'язаних на вершині цього дерева, а саме, що ви бачите! — Поспішно пояснити радник Кумо.
Тепер йому захотілося плакати.
Він чітко підтвердив це знову.
І попросив ніндзя Кумо підтвердити це.
Два Анбу були живі і дихали, це були справжні люди, а не трансформовані технології зміни тіла, саме тому їм залишалось тільки принести їх сюди.
Проблема полягала в тому, що ці дві людини розчинилися у повітрі.
Це просто перекрутило їх сприйняття.
Ніби сталося паранормальне явище.
Він би ніколи не повірив у те, що говорить зараз, якби не бачив все своїми очима.
Усі пояснення тепер видавалися такими слабкими й необґрунтованими.
У той же час.
У глибині серця радника виникла ідея.
Розрахуй!
Тепер він зрозумів, що їхні дії входили у чиюсь оцінку!
Однак.
Він судив по Хоказі і решті.
І не думав, що це справа Конохі, просто не схоже, та і потреби в цьому не було.
Коноха явно хотіла вести мирні переговори.
Той, хто зробив таке.
Навпаки, він не хотів миритися з іншими.
Тоді є тільки одна можливість!
Війна між Конохою і Кумо йому на руку!
Киригакуре!
Ця назва швидко спалахнула в голові радника Деревні Скритого Хмари.
Тільки Туман, який стояв осторонь і спостерігав за згадкою тигрів, міг зробити це.
Навіть якщо він не знав, який метод вони використовували, щоб провернути такий трюк, це не завадило йому бути впевненим, що це всі роботи Деревні Скритого Тумана без будь-якої правильної інформації.
- Ти думаєш, я повірю в це?
Тон Хірузена став ще нижчим, він відчував глибоке знешкодження після того, як йому довелося пройти через вторгнення Казекаґе і відчув, що над усім цим висить велика рука, руку, яка цілком могла бути рукою Деревні Скритого Хлака.
Тепер, коли перед ним лежало дерево, покрите вибуховими печатками і всі бачили це, а радник Деревні Скритого Хлака з невинним виразом обличчя продовжував пояснюватися, це здавалося трохи неправдоподібним.
Третій прагнув миру в Конохі.
Але те, що він побачив у шінобі Деревні Скритого Хлака було не прагненням до миру, а ситуація, яка могла перетворитися на хаос в будь-який момент!
Хірузена було дуже добре видно на шинобі Кумо, а потім він подивився на радника.
— Вам краще подумати, перш ніж говорити!
Хірузен раптом спало на думку, що всі ці речі можуть бути пов'язані між собою; коли до нього звернулися з делегацією, вони сказали, ніби пришлють своїх радників із Країнах Молнії.
Але ці радники були вбиті підлого нападу Скритою Дерені Тумана.
Тепер це була команда, що складалася з ніндзя.
Збіг чи ні.
Ця делегація ніндзя викликала в нього дуже небезпечне відчуття.
Найважливішим було...
Це велике дерево, вкрите вибуховими печатками, яке могло вибухнути в будь-який момент, тепер воно було всередині села, що змусило третього стати серйозним.
—...
Порадник на мить втратив дар мови, він навіть не думав, що подібне може статися.
Коли він прибув до Коноху для переговорів.
Це підготувало багато промов, а також плани на випадок непередбачених обставин.
Що з'явилося.
І що з цим робити.
Яку позицію потрібно зайняти, щоб зберегти обличчя Деревні Скритого Хмара.
Но...
Два Анбу з Конохі знищили всю його підготовку.
Варто сказати, що...
Пораднику було прикро. Якби він знав, що все так обернеться, то не брав би цих Анбу.
— Добре...
Той, хто також був людиною великих справ, знав, що не може зосереджуватися на цьому питанні. Він подивився в бік стовбура дерева, який був покритий вибухними печатками.
— Давайте просто вдаватимемо, що я помиляюся, раз тут більше немає пов'язаних Абу Конохі, давайте приберемо це і не будемо залишати тут як бельмо на оці.
Він не хотів витрачати багато часу і сил. Події вчорашнього ранкового нападу і це дивне зникнення Абу виснажили його фізично й розумово.
— Нунорай, візьми когось і викинь це за межі села, тільки випадково не здивуйся, інакше це буде занадто великою втратою », — пояснив радник Деревні Скритого Хмарака.
— Так, — негайно відповів Нунорай і підійшов до стовбура дерева. Його погляд був зосереджений на друкуванні, сповненому сумнівами. Він не розумів, як все так обернулося.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno