Тільки Вчитель Бай!
Теучі поставив одну з пляшок вина перед Учихою Фугаку, а другу — збоку від нього і сів.
— Фугаку, дозволь мені випити з тобою.
Теучі відкрив пляшку перед собою, і потім налив собі склянку.
- Ха-ха-Ха, старший брат Теучі, а ти все ще такий же цікавий!
Задоволений, Фугаку взяв пляшку, передана йому Теучі, і відразу ж підняв її, відкрив та налив собі склянку вина.
— Вот! Ваше здоров'я!
Фугаку підняв склянку і підніс його до Теучі.
— Ваше здоров'я!
Течі підняв склянку у відповідь.
Відразу.
Стакани двох чоловіків зустрілися один з одним.
Після, вони майже одночасно залпом пили вино.
— Эх!
Теучі, вип’янілий від вина, стало значно зручнішим.
Навіть якщо війна за цей час не перейшла на Коноху.
Але вона все одно вплинула на неї.
Як власнику Ічіраку Рамен, йому настільки не подобалося це відчуття, що воно безпосередньо вплинуло на його бізнес. Тепер він був дуже радий почути, що війна закінчиться.
Теучі в іншому положенні, ніж Учиха Фугаку, він просто готує рамен і його не так сильно турбували політичні справи між селами...
Він більше піклується про те, щоб у світі ніндзя знову запанував світ.
Не будучи таким же, як Фугаку та Аоба, Теучі не надто думав про рішення трьох людей. Поки Конохе мав мир і стабільність, він був цілковито щасливий.
Поки Теучі пив вино, Фугаку теж.
Вони сиділи разом і вимовляли тости.
Але пили вони в абсолютно різних настроїх.
— Я дійсно не можу цього зрозуміти!
Фугаку продовжував виражати свої почуття, випивши склянку.
- Люди з Деревні Скритого Хмлака знущаються над нашою Конохою, і все одно хочуть укласти світ, та ми даємо їм таку можливість...
Фугаку продовжував думати про це питання, що й призвело до його повного розчарування в третьому Хоказі.
До цього.
Навіть якщо у нього і було якесь уявлення про третє.
Це були всього лише думки...
Не настільки емоційні, як зараз!
Но...
Усі змінили дві майже одночасні події — втечу і компроміс Хірузена.
Майже десять днів або близько того.
Коноха і Кумо просто перевіряли один одного.
Ніхто ще не зробив жодного кроку.
Замість них у полон потрапило кілька людей з інших сіл.
Наприклад, підрозділ тортур.
Замість того, щоб захопити ворогів з Облака, вони захопили досить багато шпигунів із Іви.
Це призвело до дуже дивного з’явлення...
Якби Хокаґе дійсно пішов на компроміс і закінчив цю справу світом.
Тоді у цій короткій битві, яку не називали Світовою Війною Шинобі, загинув лише один чоловік.
Найкращий друг Учіхи Фугаку.
Учиха Кай.
І Фугаку ніяк не міг з цим змиритися.
***
Цього разу він нічого не сказав і їв свою лапу, дивлячись на Фугаку.
Можливо...
З цього моменту.
Відбулася цілковита прірва між клоном Учиха і режимом Конохі.
Чи буде війна продовжуватися, чи ні.
Фугаку повністю втратив віру в Хоказі.
***
Пройшов якийсь період часу.
І Фугаку сказав, що не може більше говорити, після чого відразу впав на стіл і втратив свідомість.
Очевидно, напився вдогляд!
Теучи мовчав робив ковток зі свого склянку, його обличчя зовсім не змінилося, навіть не почервоніло. Він дуже добре пив.
— Братан, я піду.
Аоба доел рамен і не збирався турбувати Фугаку. Це не в його владі, у нього було і так багато справ.
— Хм.
Теучи кивнув, даючи зрозуміти, що про Фугаку він подбає.
Зрештою, саме в його магазині він напився.
Відразу.
Егуд пішов до дверей.
Але перед виходом подивився на Фугаку, який схилився над столом.
Тепер він міг прочитати його спогади, просто доторкнувшись до нього.
Але Егуд упустив цю можливість.
Тепер Фугаку тільки відкрив свою мангекью шарінгун, його сила все ще була в стані вдосконалення. В майбутньому він досягне ще більших висот.
Більше того, тепер, коли найстарший син Фугаку ще не народився і до виконання його обов'язку залишалося ще деякий час, так що читання спогадів Фуґаку не таке вже термінове справу.
Почекати ще трохи...
Згодувати його, а потім зарізати.
Поспішати нікуди!
Аоба мовчки прийняв рішення. Він знав, що є деякі шінобі, які не повинні поспішати читати спогади.
Итак.
Аоба вийшов з Ічіраку Рамен і попрямував назад до гуртожитка Анбу.
До сьогодні.
Можливо, він хотів би піти туди, де нікого не було. Він просто використав техніку Гріма, що літає Богом і вирушив до високої вежі.
Але сьогодні йому захотілося повернутися до своєї кімнати.
Він не знав, чи будуть проблеми, якщо він не повернеться після того, що сталося.
Майже через півгодини.
Аоба повернувся до входу і побачив Моріно Ітона, який чекав біля дверей.
Звичайно!
Побачивши його, Егуд глибоко в душі зрозумів, що зробив правильний вибір.
У гуртожитках дійсно могла виникнути проблема.
Шостим почуттям він знав, що Моріно Ітон чекає його тут.
— Брат Итон!
Аоба негайно заходив у ворота громади, ласкаво помахавши рукою Ітона.
Коли юнак привітався з ним, то на нього впав погляд Ітона.
У даний момент.
Обидві думки зійшлися.
— Аоба, чому ти так довго не повертався, я вже давно чекаю тебе тут!
Відразу ж після появи Аби, Ітон ступив вперед, привітався його і оглянув з ніг до голови.
- З тобою все гаразд!
Ітон заспокоївся, побачивши неушкодженого Аобу. Судячи з виразу його обличчя, він чогось побоювався.
- Брате Ітон, що сталося?
Аоба завмер на мить, трохи спантеличений реакцією Ітона.
- Тут не місце для розмов, підемо в гуртожиток!
Ітон кивнув Аобе, потім розгорнувся і попрямував до гуртожитку Анбу з таким видом, ніби повертався додому.
— Ух...
Аоба замер на мить, але пішов за ним. Він дивився на фігуру Ітона і відчував, що щось відбувається, але поки нічого не було зрозуміло.
Дивне відчуття.
Ніби зробили спеціально, щоб виглядало все саме так.
Через деякий час.
Вони підійшли до дверей кімнати Аби.
— Брат Итон, заходи.
Аоба відчинив двері і дозволив Ітону увійти першим, а потім пішов за ним.
— Твоя кімната дуже чиста!
Ітон вже не вперше заходив до кімнати Аоби; минулого разу він відчував подібне відчуття, і цього разу воно стало ще сильнішим.
Здавалося, що...
Тут стало ще менше речей, ніж минулого разу!
— Брате Ітон, тільки що ти сказав, що шукаєш мене? - Не міг не запитати Аоба.
- Хіба ти не знайшов сьогодні шпигуна з Девні Скритого Песка, на ім'я Марні!
Ітон кивнув, його обличчя миттєво прийшло в норму, а очі витріщилися на Егуда, у його погляді читалася серйозність.
— Нет...
Аоба поспішно похитав головою.
— Той шпигун з Деревні Скритого Песка був виявлений не мною, а сінпаєм із клану Яманака, я тоді допустив велику помилку і мало не дозволив йому піти.
Аоба ніколи не прийняв похвали, натомість він пожалкував. У його розумінні будь - яка похвала була негативним баффом.
Йому не потрібно перебільшувати і привертати до себе ще більше уваги.
Як тільки Аоба сказав це, зморшки на обличчі Ітона трохи розгладились.
Ось це так!
Ітон стурбований Аобою, тому що!
Він хороший у своїй справі!
Моріно Ітон не міг сказати, чи дійсно Аоба думає так само, як каже, і це все інстинктивно або навмисно.
У будь-якому випадку.
Він почувався комфортно, коли працював з Аобою.
— Я прийшов до тебе цього разу, щоб нагадати про те, що Марні, шпигун Деревні Скритого Песка, не один! — Сказав з серйозним виразом обличчя Моріно Ітон.
— Не один?
Аоба на мить здригнувся, подумавши, що щось не так. Він вже прочитав спогади Марні, просто не надто детально.
Зачекайте...
Щось тут не та.
Може бути, брат Ітон має на увазі...
Марні — рігоносець?
- Аоба, ти неправильно мене зрозумів, я кажу про те, що в селі є шпигуни з Деревні Скритого Песка, не тільки Марні!
Вираз обличчя Ітона був надзвичайно серйозним, саме після того, як він дізнався цю інформацію, він спеціально прийшов сюди, щоб дочекатися Аоби.
Він думав, що хлопець вже повернувся в гуртожитку.
Але він не очікував, що йому доведеться чекати так довго.
І був стурбований, що з Аобою могло щось статися.
— Інші шпигуни з Суни не ставляться до Абу, і якщо я правий, вони вже знають твоє ім'я. Старайся не покидати Підрозділ Питок у ці дні і будь обережнішим! — Дядя Моно Итон.
- Невже у них вистачить духу розібратися зі мною в Конохі? — Аоба на мить замер.
- Марні прийняв трохи нервово-паратичної отрути перед тим, як зібрався в Анбу. Селиня змогла з'ясувати тільки його особистість як шпигуна, і що в селі були й інші шпигувачі Песка, але хто саме ці люди...
У тоні Ітона виникла пауза, потім він похитав головою.
- Ми ще не знаємо імен!
Після цих слів Егуд відразу зрозумів, що турбувало Ітона.
Шпигун може знаходитися в тіні.
А вони навіть не знали їхніх імен.
Все це буде дуже складно.
Саме тому.
Ітон дуже хвилювався за нього!
— Дякую, брате Ітон!
Аоба відразу подякував йому. Він зрозумів, що дружба з Ітоном дуже позитивно вплине на майбутнє. Коли щось відбувалося, Ітон приходив і розповідав йому при першій нагоді та давав нагадування.
Такі нагадування можуть здаватися незначними.
Але вони можуть підготувати Абу.
Наприклад, це збір Анбу.
— Я нікуди не буду йти якийсь час, просто залишуся тут! Він запевнив Ітона.
Звичайно.
Саме так він казав, але насправді не робив.
Але це стало для нього прикриттям.
У майбутньому.
Неважливо, що станеться.
Він ніби не залишав відділу тортур.
И...
Моріно Ітон був тим, хто створював йому алібі.
— Ха-ха-Ха-хо, точно!
Розслабився, почувши слова Аби, і за звичкою інстинктивно підняв праву руку, бажаючи поплескувати його по плечу.
Але як тільки він підняв руку, то відразу зрозумів, що тіло Аби занадто слабке, щоб витримати таке.
І знову поспішно забрав її.
— Кхм...
Ітон прочистив горло, трохи ослабивши збентеження, яке він щойно відчував, а потім втупився на Аобу, і в його очах спалахнула осмислений блиск.
— Снаружи зараз не спокійно, так що не виходь на вулицю, якщо є можливість. У відділі тортур дуже безпечно! — Дядя Моно Итон.
— Да! — Аоб відповів негайно.
« Цього разу, особливо після перевірки Абу, тут більше немає шпигунів, тому ти можеш залишатися там з цілковитим спокоєм », — пояснив він.
— Да! — Знову відповів Егуда. У нього було смутне відчуття, що Ітон ходить колами, наче щось недоговарює.
— Но...
Ітон раптово змінив тон і втупився на Аобу очима, у яких блищачі доріжки збудження.
— Поки що тобі доступний вільний творчий час, ти зможеш спокійно писати роман у гуртожитку після того, як закінчиш свою роботу в відділі тортур...
Після того, як Ітон сказав це, Аоба нахмурився.
Ось це так!
Я думав, ти щиро турбуєшся про мене!
Отже, ти турбуєшся тільки про продовження!
Не дивно, що він так переживав за Аобою полює шпигун з Суни.
І хлопець тільки зараз подумав, що щось не так!
Як шпигун міг напасти на ніндзя з відділу тортур, чи він піде на таке самогубство?
що все це витвір уяви Ітона.
Або, може бути ...
Запропонований спеціально для того, щоб змусити Аобу поквапитися і написати книгу!
— Зрозуміло!
Аоба безпорадно кивнув і багатозначне подивився на Моріно Ітона. Він ніби розумів, що цей капітан боявся зовсім не його смерті, просто якщо він помре, то історія про вчителя буде втрачена.
— Верно! Добре, що ти це розумієш! Я тут тільки для того, щоб нагадати тобі про це. Мені стало легше, що ти в порядку, так що залишаю тебе творити. Поквапся! — Сказав Моріно Ітон нахмурившись Аобе. Він вже багато днів переглядав старий рукопис про вчителя Бая.
Вона вже зовсім не свіжа!
Тепер йому було ще цікавіше дізнатися, що це за історія!
Після.
Ітон покинув кімнату Аби...
— Невже чари вчителя Бає настільки сильні? — Легко пробурмотів Аоба, дивлячись на закриті двері. Він так багато бачив у сучасному світі, що вже не відчував нічого особливого, просто згадуючи сюжет.
Він також не збирався ставати професійним письменником-фантастом у світі ніндзя, і написав історію з наміром трохи привернути увагу Моріно Ітона.
Хто б міг подумати, що той сумуватиме за ним через це.
Справді...
Аоба відчував, що Ітон вже як ті читачі в Інтернеті, які вимагали проди.
— Пора приступити до справи!
Аоба негайно почав контролювати свою чакру, відчув зв’язок з технікою Бога Гріма на високій вежі і відразу застосував її.
Шш!
Тіло Аби промайнуло і відразу зникло.
Майже в той же час.
Він з'явився на третьому рівні високої вежі в лісі.
Зараз.
На третьому поверсі високої вежі стояв інший Аоба, не хто інша, як його тіньовий клон.
На додаток до цього.
Там були ще два ніндзя коріння, яке було розбите паперовою печаткою.
Ці два ніндзя були в стані сну і жодного разу не пробуджувалися.
Аоба кивнув тіневим клоном.
*Бум!
Несподівано, разом зі звуком бавовни слон повернувся в тіло Аби і передав йому всі події того дня у високій вежі.
Тепер Аоба навчився клонувати, використовуючи різні баги та чити, пов’язані з клоном.
Нехай тінові клони допомагають у тренуваннях.
Нехай тінові клони допомагають читати книжки.
Нехай тіньові клони допомагають прикидатися кимось.
Нехай тінові клони допомагають стежити за вмістом високої башти.
Тіньовий слон міг робити багато речей, звільняючи таким чином оригінальне тіло і даючи йому свободу робити все що він захоче.
Забравши теневого клона, Егуд спустився з третього поверху до поля прибуття на першому.
Коли він прийшов у Додзьо.
Відразу ж він сформував друк обома руками і виконав Техніку Множеного Клонування.
Один за одним тонкими клони з’являлися на полі прибуття, якщо ви хочете.
— Вчите Свиток Водиних Технік!
Аоба віддав наказ ще раз. Він відчував, що після цієї ночі сувій буде попечатаний в його серці.
Після його слів.
Ці темнові клони почали свою роботу.
Серед них.
Було два клони, які не пішли вчити сувій.
Один з них поїхав на третій поверх вежі, щоб стежити за двома ніндзя Корня.
Інший повернувся в гуртожитку, щоб охороняти його замето самого Аоби і робити записи для написання наступної історії про вчителя Байя.
Після того, як Аоба все розрахував.
Сівши прямо на підлогу додзьо, він повільно закрив очі, не відволікаючись водою руками.
— Я б хотів подивитись, хто ці шпигуни з Деревні Скритого Песка в пам'яті Марни!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno