Користуйся, брате Ітон.
Шимура Данзо!
Серце Егуда злегка тремтіло, і йому було важко здогадуватись про відповідь на це запитання.
Але коли він дійсно почув його, тільки тоді йому вдалося переконатися.
Його відправили до Данзо.
Не в підрозділ тортур.
І його більше не відправлять туди.
Аоба подумав про той час, коли він мав справу з старожилами села, тоді труп Нара Тецуї, привізлений до Данзо, так і не покинув межі його підрозділу.
Тепер, коли Уехара Рурі потрапив в лапи Корня.
Його майже неможливо витягнути!
Живим або мертвим...
Корень стане його могилою!
Аоба мовчки обмірковував. Він відчував, що Уехара Рурі був проникний і подумав: якщо б у нього була можливість, він хотів би прочитати його спогади.
Але тепер...
Це буде дуже, надзвичайно складно!
Майже неможливо!
Аоба не може увійти в Корень лише для того, щоб прочитати спогади. Навіть враховуючи те, що він знав, як потрапити туди з спогадів Абурамі.
Він вже використав метод контакту Абураме Тацуми з Данзо, щоб передати новини про вторгнення ніндзя з села Скритого Хлака.
Щось, що знав Тацума.
Можна використовувати тільки раз.
З того часу Данзо вже знав, що його спогади були прочитані « Ямана Ютою ».
І після.
Мабуть, він зробив корективи.
І ніхто не знає напевно, які саме!
Звичайно, Аба не міг так ризикувати, бо його могла очікувати велика мережа.
І ця мережа може бути навіть не для нього...
Аоба смутно відчував, що утримуючи Уехару Рурі в Корні, Данзо використовував його як приманку для того, щоб зловити тих, хто збирався врятувати Рубі!
За це мить.
Аоба подумав про багато чого.
Що стосується таких речей, як читання спогадів, він був дуже акуратним, якщо є шанс, то він спробує, коли ні, тоді він точно не буде змушувати себе.
Одна легка недбалість.
І маскування, над якою він так довго працював, рухне!
Це зовсім не те, що він хотів бачити!
- З того моменту пройшов вже майже день. Якщо не було ніяких сюрпризів, Деревня Скритого Хмарака вже отримала новини, і, судячи з того, що я знаю про них, вони не залишаться ні перед чим! — продовжував Мінато. Його голос був низьким і хрипловатим, що вистояв крайній серйозності.
- Мине небагато часу, перш ніж прибудуть шінобі звідти. — Аоба кивнув, не дуже здивувавшись.
— Проблема зараз не стосовно Деревні Скритого Хмара, їх позиція абсолютно ясна, вони збираються вразити з Конохою. Найважче з селом Камня і Песка, які спостерігають за ними. Прямо зараз немає можливості дізнатися, де вони і що думають, якщо вони планують зробити крок проти Конохи, село відтіснять! - Сказав Мінато зітхнув. Ці слова спонукали його подумати про Аоба. Якщо б Третій послухався поради Аби і приєднався до Івагакури з вигодою для себе, то в них був би один сильний союзник, якого достатньо, щоб нанести тиск на Дерівню Скритого Хлака. Це рішення, яке може зламати хід подій!
— І село Скритого Тумана, — тихо додав Аоба.
— Киригакуре знаходиться занадто далеко. До того як вони отримають новини, пройде не менше трьох днів, у них немає можливості стати початковою загрозою для села! - Сказав Мінато, похитав головою.
- Не будь так впевнений, все можливо, якщо Кумо зв'яжеться з Кірі на ранній стадії і пообіцяє вигоду та угоду, Туман стане силою, з якою доведеться вважатися в цій битві! — Сказав низьким голосом Аоба. Він прочитав спогади ніндзя Скритою Дерені Тумана, але ці слова він не міг сказати прямо, тільки натякнути.
— Важко сказати!
Обличчя Мінато миттєво змінилося.
Він просто подумав, що якби Коноха зв'язалася з Камнем раніше, вони б сформували силу, щоб протистояти селі Скритого Хмарака.
Но...
Таке міркування.
Якби Аоба міг подумати про це.
Важко було сказати, що ніндзя з Деревні Скритого Хмарака не додумалися б до цього!
— Якщо Село Скритого Хмара дійсно об’єднається з Деревнею Сухистого Тумана, то ситуація буде не дуже гарною!
Очі Мінато стали набагато серйознішими. Він все більше і більше відчував, що води у світі ніндзя занадто клубоки. Селяни не тільки відверто роздавали свої рахунки, але й таємно вели бої. Всюди вітала аура змови.
- Я збираюся розповісти про цього Хокаґе-сама!
Мінато відразу ж встав і вже збирався вийти, але відчув, що його дерли за руку.
Чоловік, який тримав його.
Це був не хто інший, як Аоба, який щойно говорив про можливу угоду між Скритою Дернею Тумана і прихованою Селівкою Облака.
— Хм?
Мінато розгубився і подивився на нього, не розуміючи, чому хлопець тягне його.
« Це лише наші припущення, — сказав Аоба, коли похитав головою. — Ми не повинні панікувати і поспішати ».
— Но... Що якщо... - Мінато збирався щось сказати, але його знову перервали.
- Це все базується на здогадах! Якщо ми говоримо про теорії, будь-яке село може об'єднатися з Деревнею Скритого Хмарака. Хокаге-сама не може захистити від всього світу ніндзя! - З усмішкою Аоба.
— Це правда... — Мінато безпорадно зітхнув і знову сів.
- Мінато, не думай більше про село. Тренуй на горі М'юбоку. Коли ти повернешся після навчання, світ чекатиме на твоє спасіння! - З усмішкою Аоба.
- Щось занадто перебільшено... — Він сказав Мінато, але таємно вирішив наполегливо тренуватися.
За решту часу.
Почетвером вони обговорили інші питання.
У тому числі, як Ічираку Рамен повинна працювати в майбутньому і так далі.
Більше не було розмов про великі проблеми, пов’язані з селом.
Поступово.
Настав вечір.
Мінато і Кушина разом покинули Ічіраку Рамен, і в результаті тут залишилися тільки Аоба та Теучи.
— Я теж ухожу, старший брат Теучы. — Аоба кивнув і підняв коробку, яку дав йому Мінато. Він застосував на ній техніку Сверхлегка Скала, і здавалося, що вона нічого не важить.
Аоба мав достатньо сил.
Легко її нести.
Але він не хотів
Зрештою, він міг зробити коробку легшою.
Так навіщо її тягти?
— Аоба, в ці дні часто прийди поїсти рамен! — Сказав з почуттям Теучи.
— Ладно.
Аоба кивнув, він зрозумів, що мав на увазі Теучі. Після того як Мінато пішла в магазин, я вже не знаю багатьох людей. Не кажучи вже про те, що після початку нещодавньої війни тут, ймовірно, стане ще безлюднішим.
Після цього.
Аоба взяв коробку і вийшов назовні.
Але ми йдемо до дверей.
Він обережно застосував трансформацію до коробки, перетворивши її на пакет, який виглядав так, ніби в нього спакували рамен.
Але цього було недостатньо.
Аоба прикріпив папір поверх пакунка.
І використовував, щоб замаскувати її Танцем Шикігамі.
Після.
Тільки після цього Егуд пішов у напрямку поселення Абу.
Замість того щоб іти в інші місця, Егуд відразу повернувся до себе і поставив там коробку.
Тепер там стояли дві коробки з книжками.
Але не було можливості прочитати їх.
Почекаємо ще трохи!
Аоба все одно нікуди не квапився, тому він просто ліг і приготувався до сну.
***
Наступного дня, рано вранці.
Аоба прийшов у тестову раніше часу, але не встиг він пройти темним коридором, як раптом зіткнувся з високим чоловіком в чорному плащі.
Цим чоловіком був ні хто інший, як Моріно Ітон, капітан відділу тортур Конохи.
Зараз.
Моріно Ітон був єдиним, хто стояв перед Аобою.
Там більше нікого не було.
Справа не в тому, що відділ тортур пустив.
Як тільки люди бачили, що стоїть тут Моріно Ітона.
Ніхто не наважувався йти за ним або стати поруч.
— Брат Итон!
Аоба привітався з ним відразу. У нього з'явилося туманне відчуття, що той прийшов сюди і чекав його.
- Підемо зі мною в офіс побалакаємо.
Ітон кивнув Аобе, і потім, не кажучи більше ні слова, повів його в напрямку свого кабінету.
Тут було багато людей.
І незручно говорити про багато речей.
Потрібно було пройти в офіс.
Це не зайняло багато часу.
Ітон сів у крісло за своїм столом, і жестом показав Абе: « Сідай.
— Ладно.
Аоба сів навпроти. Ітон виглядав спокійним і юнак віяв, що він хоче сказати. Але сам нічого не сказав, просто чекав, коли Ітон заговорить першим.
Після цього Ітон навів порядок на столі.
Налив дві чашки чаю.
Одна чашка була залишена перед собою, а інша — перед Аобою.
- Аоба, ти вчора був дуже втомленим! - Ітон підняв чашку чаю і зробив обережний ковток, його очі дивилися на Аобу, явно щось ще спрашиваючи.
— Не втомився, все добре, — сказав з усмішкою Аоба.
- Ніяких проблем з тим, що я не змінив твого посту? Моріно Ітон зробив ще один ковток чаю - жест, який здавався простим і непримушеним, але насправді приховував сумніви, через що він видавався не особливо стурбованим.
— Я думаю, все в порядке! Мені подобається ця посада, вона ідеально мені підходить, спасибі, брате Ітон! — Аоба задоволено кивнув.
- Це добре... — Ітон зітхнув з полегшенням. Він думав про це весь вчорашній день і все чекав, що Аоба прийде до нього, але той так і не прийшов, тому йому довелося запитати особисто.
— Брате Ітон, раз так вийшло, що я тут, дозволь мені показати тобі результати мого творчості за останні кілька днів!
Думки Аоба шевельнули, і він вирішив, що зараз дійсно хороша можливість показати Ітону початок, щоб його затягнув сюжет.
І ось.
Аоба витягнув з кишені книгу, яку дав йому Фугаку.
І передав її Ітону.
— Старший брат, поглянь, я думаю, що написана мною історія чудова.
Аоба одразу ж сказав, що написав цю історію сам.
Світ ніндзя все одно не знав про реальний світ.
Варто йому захотіти...
І багато з того, що відбувалося в реальному світі у сфері культури, буде його!
- Це твоя книга...
Очі Ітона загорілися, коли він побачив обкладинку книги. Він кинув двозначний погляд в сторону Аби, як ніби побачив когось зі своїх родичів.
— Дуже характерно! - Він додав Моріно Ітон, одразу ж після того як взяв книжку і поклав її на стіл. Його очі пильно дивилися на обкладинку.
Професійно!
Це було професійно!
Ітон уважно розглядала кожну деталь обкладинки.
Раптом він став трохи більше чекати історії Аоби.
Знаєте...
Тільки на основі вибору обкладинки, історія напевно буде непоганою.
Відразу ж після.
З нетерпінням Ітон звернувся до самої книги.
Одне слово за іншим.
Пролітали перед його очима.
Ітон уважно читав написане Аобою і не міг нахмуритися.
Це неправильно!
Як це могло з'явитися і відразу перейти в сюжет?
Його улюблені книги Джіраї-сама були дуже глибокі, а також з надзвичайно детальними описами.
Але книга Аби...
Юнак не надто детально описував зображення.
Замість цього він одразу перейшов до сюжету.
І тоді сюжет контролював емоції.
Особливе відчуття, ніж чітку картину.
Навпаки, такий підхід давав йому великий простор для уяви.
— Це... це...
Очі Моріно Ітона розширилися, і його погляд проминув шок.
На мить.
Його розум почав порівнювати.
Книгу Джираї-сама.
Де були надзвичайно детальні описи.
І коли він читав слова.
У його голові відразу з’являлися образи.
Можна було створювати й додавати багато уяви.
Но...
Коли він побачив книжку Аби, де не було детальних подробиць або навіть пояснення одягу та особистості.
Але були емоції і драйв.
Це дало змогу Ітону зробити з персонажів все, що він забажає.
У ньому був неконтролюваний порив!
- А ти хороший, Егуду!
Ітон зробив глибокий вдих і змусив себе контролювати себе, перевівши погляд зі слів книги назад на Аобу.
— Все гаразд, все в порядку, тільки коли я дійсно приклав перо до паперу, я зрозумів, наскільки хороший Джірая-сама, і що я йому не рівня! « Аоба використовував свої найкращі навички, тобто лестощі й скромність. Нікому б не сподобалось, коли лають його кумира.
- Аоба, не забігай вперед, ти і Джірая-сама - це два різних стилі. Тут тільки перший глава, коли ти збираєшся написати наступні частини? І чи є у тебе плани на її публікації? Він добре розумів, що коли цю книжку буде опубліковано, то це буде ураган, який пронесеться по нудному світу ніндзя.
- Поговоримо про публікації пізніше, це досить напружена справа. Я можу написати ще дещо у вільний час і спочатку показати це тобі, брате Ітон. - З усмішкою Аоба. Коли він писав це, то зрозумів чому « Легенда про вчителя Баа»[1] написана більш захоплюючою від книжки Джірая, тому що почуття були важливішими за опис і часто опису використовувалися для того, щоб розбурхати емоції.
- Чудово!
Вираз обличчя Ітона швидко з'явився. Він прочитав лише один розділ і був повністю захоплений сюжетом, відчуття, що чим більше він хотів читати, тим менше йому залишалося, було надзвичайно привабливим.
- Аоба, розкажи мені про твоє натхнення, як ти придумав цю історію? — запитав з цікавістю Ітон. Він все більше і більше відчував, що Аоба, цей чоловік, який був фізично середнього ,обладив великим розумом, і був дуже талановитий!
— Це... Як сказати...
Аоба застиг на мить, а потім просто напустив на себе задумливий і містичний вигляд.
— Брат Итон.
- Це відчуття.
— Його можна тільки зрозуміти, але не висловити!
Аоба похитав головою. Не те щоб він не хотів сказати, але просто не було способу пояснити це.
Сказати, що натхнення прийшло з Інтернету?
Він стояв на плечах великого велетня, щоб знищити світ ніндзя.
Розгляньмо історію вчитителя Баа.
Помістивши її в світ ніндзя.
Він точно знизив її по всіх фронтах!
— Брат Ітон, у мене в тортурній ще є люди з якими я не закінчив, так що якщо більше нічого немає, я збираюся приступити до роботи, - сказав із посмішкою Аоба.
— Ну... це... Ще дещо...
Ітон збентежено дивився на Аобу. Він кілька разів хотів щось сказати, але нарешті набрався сміливості і повільно проговорив: - Не міг би ти позичити мені цю книгу. Це єдиний примірник, і я боюся, якщо раптом вона втратиться, у мене буде копія!
— Ось так!
Аоба вільно усміхнувся, махав рукою Ітону і сказав: « Брате Ітона! Тільки не забудь повернути мені, коли закінчиш, я повинен продовжувати писати!
[1] Скільки не гуглив, так нічого і не знайшов, тільки згадки в деяких китайських ранобае, в одному і побачив повну назву книжки « Легенда про вчителя Баї».
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno