Бумачні журавлі під холодним блиском місяця!
Аоба — це дуже обережний і розважливий чоловік, який не любить свого відпочинку.
Насправді.
Якби непрохані гості просто прийшли б за ніндзя Конохі.
Він би був якомога далі.
Щоб уникнути участі.
Тепер він нічого не знав про неминучу третю світову Войну Шинобі.
Тільки те, що вона має статися.
Рано чи пізно вона почнеться, але це не вплине на нього, адже він не піде на війну!
Йому просто подобалося спокійно розвиватися в Підрозділі тортур.
Поступово він нарощував свою силу.
Навіть якщо він просто намалював ще одну вибухову печатку і вивчив щось на чиємусь пам'яті, для нього це було поетапне накопичення.
Однак.
Зіткнення з загарбниками із Деревні Скритого Хмарака.
Аоба був дуже засмучений з цього приводу.
Невже вони будуть намагатися красти, поки не отримають біякуган?
Що це за характер?
Хоча Егуд був обережним і волів уникати неприємностей, це не означало, що він боягуз.
Ці ніндзя з Кумо.
Вони розлютили його.
— Неначе надокучливі мухи!
Аоба дістав з підмочка кошку маску Анбу і одягнув її, і раптом його аура різко змінилася.
Разом з тим поступово темнішаючим небом.
Аоба, наче один цілу ніч, створює відчуття порожнечі.
Якщо людина не бачила його фігуру.
Його присутність була майже неможливою.
Відразу ж.
Аоба мигнув і тут же зник.
Не було ні звуку.
Ні його фігури.
Аоба пронісся по лісі швидко і безшумно, як мисливець в темну ніч.
***
По ту сторону лісу.
Дванадцять осіб легко пробиралися лісом, стрибаючи по гілках, як бліхи.
Їхні рухи були дуже легкими.
Наскільки це можливо, вони не видавали ні звуку.
Але шум все одно залишався.
— Стоп!
У цей момент один з шенобі на чолі групи підняв руку, через смагляву шкіру його обличчя було важко розгледіти в темряві ночі.
— Тепер розберемо нашу тактику!
Сказавши, ніндзя блискавично зістрибнув з гілки на землю, і один за іншим пішли за ним, створюючи коло навколо нього.
— У нас три загони.
— Перший підрозділ відповідає за спостереження, стежить за рухом клана Х'юґа і постійно проводить розвідку.
— Другий загін пройде до головних воріт і влаштує переполох, щоб привернути увагу людей клан Х'юга.
— Третя команда проникне прямо в клан Х'юга і швидко знайде ціль, яка подобається молодій дівчині, тим краще!
- Всі чули?
Цього разу цей ніндзя був головним командиром трьох загонів шінобі і мав загальне уявлення про місію з інвестування та викрадення.
— Да!
Решта одночасно кивнули, показуючи, що зрозуміли його слова.
На мить.
На обличчях всіх було надзвичайно серйозне вираз.
Вони всі знали.
Місія ось-ось мала початися.
- Ця місія дуже важлива, і заради села доведеться піти на жертви. Коли дійде до справи, я сподіваюсь, що всі зможуть повернутися живими!
Їхній лідер говорив урочисто, і його очі перетиналися з кожною людиною по черзі.
- Так!
Ниндзя одночасно кивнули. Вони були морально готові до самопожертви, коли отримали це завдання.
Це завдання не тільки для них!
Ця місія заради всієї Деревні Скритого Хмарака!
Ради села.
Потрібно було йти на певні жертви!
Вони дуже добре все продумали, кожен тут був зразковим шінобі. Їх не хвилювали особисті вигоди або втрати.
— Повторюю, Уехара-сама вже привернув увагу сил Конохи, наскільки це можливо, ця місія - наш найкращий шанс!
Обличчя цього чуунина було незрівнянно серйозним, а його голос злегка запнувся.
Після.
Він продовжував більш урочистим і гладким голосом.
— Уможливиться тільки успіх, жодного невдачі!
- Так!
Ніндзя знову кивнули в унісон. Їхні емоції та дух були розпечені. Кожен з них був готовий до битви.
— Почали!
Побачивши, що бойовий дух загону на висоті, чуун кивнув головою і махав рукою.
— Капитан, почекайте, що це там?
Однак.
Саме в той момент.
Один з ніндзя підняв руку і вказав на білу тінь, що безшумно з’явилася над їхніми головами.
У мить ока.
Все зосереджувалося на тому, куди показував палець чоловіка.
У центрі.
Летила тисяча паперових журавлів.
Вони плескали крилами і пролітали недалеко від них.
На головах журавлів були намальовані маленькі чорні кола, і здавалося, що вони спостерігають за ними.
Ця несподівана сцена швидко злякалася ніндзя і нагнала їх жувати.
— Це...
— Зачекайте!
— Подивіться на верх!
- Тут щось не так!
— Швидше!
—...
Раптом.
Дванадцять ніндзя підняли голови, і перед ними відкривалася сцена.
У початковому похмурому небі з’явилися тисячі паперових журавлів.
Кожен журавель мав чорні кола.
Ніби очі.
Наскільки вистачало очей.
Без кінця і краю.
Здавалося, що тисячі паперових журавлів закрили все небо!
- Що тут відбувається?
Чуунін Кумогара миттєво вилякав очі і просто спостерігав за довкіллям. Він не відчував ніяких коливань чакри, а тим більше не помітив нічого незвичайного.
Незадовго до того, як він дав звіт.
Він стояв на гілці дерева.
І міг бути на 100% впевнений, що в окрузі не було коливань чакри!
Тоді...
Коли з'явилися ці тисячі паперових журавлів?
І, головне, як?
У головах ніндзя з’явилося багато запитань, по тілах побігли мурашки і в серці піднявся холодок.
- З цим лісом щось не так!
- Ми не можемо тут залишатися!
— Вперед!
— Бежим!
— Уходите звідси!
Чуунін кричав у весь голос. На даний момент його не турбувало, чи дізнаються про це інші.
Це місце було занадто дивним!
Якщо продовжити залишатися тут...
Навіть якщо нічого не станеться, їх залякають до напівсмерті і тоді немає можливості завершити місію.
*Свист!*
У мить ока.
Ніндзя з Деревні Скритого Хлака встали і приготувалися покинути цей моторошний, у всіх відношеннях, ліс
Але в цей момент.
Тисячі паперових журавлів раптом почали рухатися!
Зазвичай.
Усі ці журавлі плескали крилами у певному ритмі.
Але зараз, в цю секунду.
Вони застигли, а їхні голови втупилися на ніндзя внизу.
Ця раптова зміна.
Усі були в захваті.
Волоски на тілах ніндзя встали дибки.
Відразу ж після цього.
Крила тисячі паперових журавлів склалися, і колір паперу раптово змінився з молочно-білого на зеленувато-белий.
Журавлики почали світитися в місячному світлі.
— БІГІТЬ!
Чуунін з Кумо істерично закричав. Він відчув запах смерті від холодного світла журавлів.
Це була вже не папір!
Всі вони стали лезами!
Тисячі паперових журавлів у небі після цього несподіваного перетворення стали не папером, а гострими, наче леза.
Раптово.
Тисячі складових паперу.
Перевернулися в леза, які блищать холодом у місячній ночі!
Чуунін викрикнув свої останні слова.
І тисячі паперових журавлів відразу кинулися до 12 ніндзя з усіх боків.
Швидкість їх була надзвичайно високою.
А число величезне.
Втекти їх не було жодної можливості.
Як і заблокувати!
*Свист! Свисток! Свисток!
Тисячі паперових журавлів з гострими як бритва крилами і тілами несамовито кинулися в бік дванадцяти ніндзя.
В одну мить.
Пролилась кров.
Усюди літали червоні краплі, а кінцівки спадали на землю.
Лише за кілька вдихів ніндзя потрапили в м'ясорубку. Всі вони впали в одну лужу крові, не маючи можливості навіть побачити закочені тіла.
Звичайно.
Кожен ніндзя має.
Голова була на місці.
І вирази їх облич були майже однаковими. Усі бліді від жаху, а в очах подив і невірство. Вони не могли навіть повірити в те, що бачили перед смертю.
КРИП... *
Тисячі паперових журавлів знову заступили крилами.
І.
З кінчиків їхніх крил полетіли краплі крові.
Кожен аркуш паперу знову став білим, без жодної краплі крові.
Тисячі паперових журавлів змили в повітря.
І їх, наче розбирали незліченні руки, повертаючись з складного стану в аркуші білої паперу.
Листи білої паперу ширяли в повітрі.
І на них не було слідів згинів.
Якби хтось бачив цю сцену власними очима.
Він був би дуже шокував.
Здавалося, що цей папір має життя. Зеліще було приголомшливим.
У наступний момент.
Папір перемістилася в сторону і миттєво прийняла форму людини.
Слої паперу ставали все товщі і товстіші.
І форми людини ставали дедалі чіткішими.
Поки останній шар паперу не наклеївся на його тіло.
Раптом з'явилася фігура в темному одязі і масці.
Ноги цього чоловіка були в повітрі.
Ніби він нічого не важив.
Пара холодних, байдужих очей сфокусувалася на калюжі крові внизу через прорізи кішкою маски.
— А чи зможете ви втекти? — Безжально пробурмотів про себе Аоба, дивлячись на покалічені трупи в калюжі крові. У його тоні не було ні радості, ані смутку.
Ці слова.
Шинобі Деревні Скритого Хмара більше не чули.
Вони до смерті.
Навіть не дізналися, хто їх убив — людина чи привид.
Навіть обличчя не побачили.
Аоба повільно опустився, але залишався на невеликій відстані від землі. Тепер йому ставало дедалі зручніше і легше працювати з Технікою Сверхньої Скали. Він міг повністю контролювати вагу свого тіла, щоб літати за власним бажанням.
Це було схоже на плавання.
Поки інші плавали у воді, Аоба плавав по повітряу.
Аоба завжди тримався на відстані від ліжечка і наблизився до трупів.
Витягнув праву руку.
І по черзі доторкнувся до них.
[Динь...]
[Динь...]
[Динь...]
...
В голові Аоби продовжували роздаватися електронні гудки, і одна його дзюцу за іншою набувала сили.
Просто жодна з цих дзюцу не була високого рівня.
Були й такі, які були отримані неодноразово і тільки додавали майстерності.
— Три чуунина и девять генинiнів. Навіть якщо Уехара Рурі відволікається, як вони посміли проникнути в Коноху за членом клана Х'юго! Занадто несприйнятливі!
У крижаних очах Аби промайнуло презирство. З такою бойовою силою, якби вони дійсно проникли всередину клана Х'юга, то все одно були б забиті до смерті.
Тільки...
На той час.
Лідер Енбу села Скритого Хмара, Уехар Рурі, отримав би ще більшу вагу в переговорах.
Замислившись.
На мить Аоба не помітив різниці.
Чи хотів Уехара Рурі скористатися нагодою викрасти дівчинку, яка мала б’єзнану.
Або ж він хотів, щоб ці люди померли, аби дати Деревні Скритого Облака шанс підняти ціну і напасти на Коноху!
Або, може бути ...
І те, і інше!
Було б краще, якби їм вдалося дістати жінку з боякуваном, якщо ж ні, то вони могли б використати цю можливість, щоб нанести удар по Конохі.
- Хмм...
Егуд повільно кивнув. Він відчував, що це пояснення мало найбільший зміст, врешті-решт, саме так все було, коли помер Х'юга Гізаші.
Неважливо, буде місія успішною чи ні.
Кумо виграє!
І все ж.
Вони були явно загарбниками!
Як можна бути таким зарозумілим?
Єдине, на що вони сподівалися, це на величезну силу свого села і на млявість третього Хокаґе.
По черзі плескаючи по головах цих людей, Аоба підняв сумки на землі і забрав усі монети та цінні речі.
Після.
Аоба дістав зі свого підмогу спеціальну кислоту.
- Залишилося тільки півголовки. Я повинен знайти спосіб дістати ще, це дуже хороша штучка для вбивства людей!
Аоба втупився на плавучу воду у своїй руці.
Він знайшов його у Тацуми Абурамі.
Того дня він обійшовся магазини.
Але в продажу не було такої кислоти.
Можливо, такі речі давалися Анбу або Корню, але просто так купити їх важко.
Чим більше він її використовував, тим краще розумів цінність.
Аоба відкрив кришку.
І рівномірно розлив рідину по луж крові.
*Бульк...*
У мить ока.
Від землі піднявся шлейф білого диму з гнилим запахом.
Відразу після.
Будь то кров або породжені тіла, всі вони розчинилися зі швидкістю, видимою неозброєним оком.
Через кілька хвилин.
На землі залишилась лише чорна вода, яка просочувалась у землю. Ніяких слідів людей.
На даний момент.
Загарбники з Деревні Скритого Хмара були знищені.
Аоба, який вбив всіх порушників, негайно відніс коробку, яку дав йому Мінато, і попрямував назад у густий ліс.
Весь процес зайняв близько півгодини.
Не довго, але й не швидко.
Але й це не мало великого значення для Аби.
Після того як тіла всіх цих загарбників з Деревні Скритого Облака розчинилися, план Делеві Сухнього Х’юґа за захопленням членів клану Г'юга був не тільки сорваний, але й підстав для наполчення на Коноху у них теж не було.
Навіть трупів не залишилося.
Як ці люди взагалі не приходили.
Не кажучи вже про те, що делегація Деревні Скритого Хмарака не могла проникнути в ліс Конохи і обшукати його дюйм за дюймом.
Навіть якщо б вони знайшли місце бою, то могли б дійти висновку лише про те, що ґрунт був просочений трупною рідинею.
Але звідки вона тут взялася...
Окрім Аоби.
Ніхто не зможе отримати відповідь!
Можна сказати, що Аоба вирішив цю проблему в самому серці, принаймні після того, як з’явився Хірузен.
***
Глибини лісу.
Аоба сформував друк і відразу ж посеред лісу з'явилася тисяча клонів.
Вони розділилися на декілька груп.
Смуток...*
Листки злетіли в небо.
І торнадо з них оточувало цих тінейових клонів.
Нарешті, закривши повністю.
І за допомогою Танца Шикіґамі перетворилися на маленьку гору.
Загорнувши маскування клонів.
І взявши коробку, яку йому дав Мінато, Аоба вирушив у зворотний шлях до гуртожитку.
Цього разу.
Він не попросив клони намалювати друкування і не просив читати книжки. Натомість він вирішив закріпити нові технології друкування.
Не відкусуй більше, ніж можеш прожувати.
Аоба розумів цю істину.
Якщо це тільки не ніндзюцу, що отримане через читання спогадів і безпосередньо закарбоване в його душі, немов уроджене.
Кожне інше ніндзюцу, яке він вивчить, вимагало часу та енергії для закріплення і заглибини, а потім досвіду.
Аоба не був настільки нетерплячий.
Він волів йти крок за кроком, а не бігти зламаючи голову.
Книги, які Мінато приніс цього разу, він буде читати неспеши.
Аоба все чудово знав.
Поки він міг стабілізувати ситуацію в світі ніндзя.
Він матиме достатньо часу, щоб накопичити сили і спокійно протистояти різним подіям у майбутньому.
***
Повернувшись у гуртожиток, Егуд поставив коробку з книжками біля свого ліжка і ліг.
- Дозвольте подивитись, які ще трюки ви, шинобі з Деревні Скритого Хмарака, хочете провернути!
Аоба повільно закрив очі і притиснув руки до скринь.
У мить ока.
У його свідомості пронеслися сцена за сценою.
Ніби він дивився фільм.
З фрагментів пам'яті цих 12 загарбників.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno