Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
10 років у підрозділі Питок Конохі (Завершено)

Розділ 180

0% of chapter read

Який збіг!

Аоба відразу попрямував до невеликого лісу, який добре знав.

Хоча він уже якийсь час був у світі шінобі, але не відвідав багато місць.

Люди є регіональними істотами.

Що вже казати про таку обережною людину, як Аоба.

Він любив пересуватися по вже відомих місцях.

Маленький ліс за в'язницею.

Це місце, де Аба відчував себе найбільш захищеним.

***

Через деякий час.

Аоба прибув углиб лісу.

І знайшов відповідне місце.

Недобре піднявши руки, він з’єднав по два пальці на кожній із них.

- Тенденційного клонинку!

Аоба негайно застосував теневе клонування, і навколо нього відразу з'явилися п"ятдесят клонів.

Так!

Цього разу їх було 50, а не тисяча!

Цього разу Аоба мав намалювати вибуховий друк, і це означало не лише малювати формулу, але й влити велику кількість чакри.

П'ятдесят тоневих клонів.

Чакра розділилася на п'ятдесят рівних частин.

Таким чином, кількість чакри у кожного тінейого клона буде більше.

— Кожен з вас візьме чистий аркуш паперу і зробить вибухівку, а решта п’ятеро використає Танець Шікіґамі для замаскування цього місця », — звернувся Аоба до 50 теневих слонів.

Він спеціально зробив кілька запасних клонів, щоб отримати додаткову робочу силу, якщо виникнуть проблеми з малюванням.

Після закінчення пояснень.

Клони один за одним підходили до Аоби, по черзі брали з його рук чистий папір і займали відповідні позиції.

Скоро.

Усі сорок п’ять порожніх талісманів були роздані.

Шарх...*

Листи білих паперу злетіли вгору і окутали клонів, покривши їх тіла, а потім замаскували це місце під луг.

Після встановлення клонів Егуд не став тут залишатися і розвернувся в сторону гуртожитку.

Поки нічого не сталося.

Але якщо занадто довго бродити зовні.

Можна на кого-небудь наткнутися.

Це буде для нього великою проблемою.

— У мене призначено справу з Мінато ввечері, так що спочатку повернуся і посплю.

Аоба негайно прийняв рішення і повернувся в гуртожитку Анбу, який був готовий трохи відпочити та зарядитися енергією на вечір.

З того часу, як він навчився Техніку Множенного Tenew Клонингування, це було схоже на додаткову плагін для автоматичного навчання, який працював шляхом зависання машини, але не надто добре.

Насправді.

Багато ніндзя знали про подібний метод.

Але не всі могли скористатися з цієї нагоди.

Найпоширенішою причиною цього є брак чакри, щоб підтримувати теневі клони.

***

Повернувшись у гуртожиток, Аоба ліг прямо на своє звичайне залізне ліжко і не думаючи ні про що, просто закрив очі.

Протягом цього періоду він проводив багато часу, щоб спати.

Тренування і читання пам’яті могли бути виконані клоном.

Все, що йому залишалося робити, — це лежати і чекати на інформацію.

Однак ці великі обсяги інформації мали певний вплив на його дух.

І тому.

Поки він мав час, то використовував його для відпочинку і сну, щоб привести свій дух у найкращий стан.

Тут велика заслуга Тела Мудреця.

Якби не воно.

Аоба не знав, скільки часу йому довелося б спати, перш ніж він зміг би відійти від шоку, викликаного такою кількістю інформації.

Поступово.

Юнак успадкував сон.

І більше не відчував ходу часу.

***

Коли Аоба знову відкрив очі, вже настала ніч.

Він розпрямив спину.

Від темних клонів і далі не було новин.

Отже, всі ці клони були в стані створення друку.

І це ще не все.

Аоба встав з ліжка і вийшов прямо із гуртожитку.

Він стояв у дверях, відчуваючи, як прохолодний вітерець обдуває його. Небо вже потемніло і майже пройшов час вечері.

— На той час Мінато повинен був надіслати мені всі книжки!

Серце Аоба забилося в очікуванні, коли він подумав про те, які книжки міг принести йому Мінато.

Тепер він був схожий на шматочок моря, якому потрібна вода, щоб наповнитися.

Покладатися на прочитані спогади було вже недостатньо.

Він ніби прочитав спогади багатьох учнів, з яких почерпнув частину змісту уроків, отриманих з точки зору учня, але це була лише особиста думка.

Навіть якщо такий погляд особиста, він не є чимось більшим.

Але вона не могла замінити знання, записані в книжках.

У світі ніндзя було небагато записів про ніндзюцу. Більшість інформації передавалася з уст в уста від старійшин сім’ї, але якщо вже були записи у книжках, то Егуд хотів їх прочитати.

Тепер у нього було багато часу.

Якщо є декілька тонувих клонів, можна організувати вивчення цієї книжки одночасно з кількома особами. Кожен вивчав її з нуля, паралельно.

Роздумуючи про це.

Аоба негайно зробив крок у напрямку Ічіраку Рамен.

— Трохи голодний, з'їм однуску рамена.

Аоба вже вирішив, що коли він візьме книжки, то повернеться до відділу тортур і продовжить свою роботу, дозволяючи своїм теневим клонам щоденно читати й вчитися. У ці дні він не буде втручатися в справи села.

Незалежно від того, чи почнеться третя світова війна шенобі чи ні.

Усе це не мало до нього ніякого відношення.

Він лише підкинув Мінато кілька ідей, але чи він піде їм точно чи ні, його зовсім не хвилювало.

І ось.

Аоба підійшов до входу в Ічираку Рамен.

У цей час дня світло всередині Ічіраку Рамен мерцал, усередині було кілька людей, але не багато.

Аоба відразу увійшов всередину і побачив дві знайомі фігури.

Ось ті на.

Він ніяк не очікував.

Що зустрінеться тут з цими двома.

У куті Ічіраку Рамен сиділи двоє чоловіків, одягнених у форму ніндзя Конохі з вогняним віялом Клана Учиха на плечах.

Учиха Фугаку.

Учиха Кай.

Всі вони були "старими знайомими" Аби.

— Фух...

Аоба зробив глибокий вдих і повільно випустив його, нічого не кажучи, і не привітавши їх. Він зробив вигляд, що нічого не бачить, і пішов прямо в напрямку Теулі.

— Братан, Мінато залишив дещо для мене, вірно? — тихо запитав Аоба. Все, що він хотів зробити зараз, це взяти книги, які Мінато залишив для нього, і прибрати з цього місця, поки ті двоє не помітили його.

— Да. — Тіуч кивнув, а потім з усмішкою сказав: « Ти ж не їв у такий пізній час?

— Нет... Я не буду... — Аоба похитав головою.

— Хм? — Течі миттєво нахмурився, прищурився і втупився на Аобу, ніби намагаючись зрозуміти, про що саме він думає.

- Мене чекають ще кілька справ... — пояснив Аоба.

— Ладно. — Тіуч безпорадно похитав головою і відразу ж схилився до прилавок, щоб заглянути під нього, де він залишив речі, які принесли Мінато.

Однак.

Саме в той момент.

Фугаку і Кай одночасно подивилися в сторону Аоби.

— Аоба! — О, привітали оба в унісон.

Жоден голос не мав свого голосу.

Але об'єднані разом.

Їхні голоси рознеслися по ресторанчику!

— Эх...

Вузькі зуби Аоба злегка подерглися. Він знав, що його помітили, і не міг більше прикидатися, тому повернув голову в сторону Фугаку та Кая.

— Привiт~ Старший брат Фугаку!

Привіт! Старший брат Кай!

- Так ви теж тут!

- Який збіг! — Да, не почервонів. Його не турбувало, наскільки незграбним або бентежним було сказане. Він не відчував себе незручно в будь-якому випадку, але ось чого не скажеш про цю пару.

Він сподівався, що обидва злякаються, відпустять його і більше нічого йому не скажуть.

- Це дійсно збіг!

Фугаку відразу встав, його темні зіниці задумливо мерехтіли. По очах було видно, що він дуже нудьгував по Аобі.

— Аоба, я саме їв, коли я сказав Каю, що давно тебе не бачив і нудьгував. Але я не очікував, що ти прийдеш відразу після цього, хіба це не збіг! — Схвильовано сказав Фугаку.

— И правда... Який збіг...

Вузькі зуби Аоба знову сильно б'ються. Мабуть, розмова з кланом Учиха вимагала нового способу мислення.

З главами цього клана точно щось не так.

Він просто сказав про вдало збіг.

Він не думав, що Фугаку справді порахує цей збіг обставин!

Як це робити?

Аоба добре знав, що клан — це дуже чіткі вияви любові та ненависті.

Чим більше вони визнавали людину.

Чим більше вони захоплювалися.

Вони будуть бачити тільки хороше, але не погане.

Аоба дуже гостро відчув стан Фугаку, і в його серці з’явилося зловісне відчуття.

Це занадто небезпечно!

Треба щось робити.

Клан Учиха ніяк не можна називати друзями!

Інакше...

Необережна необережність може стати пакетом вражень для іншої сторони, що намагається відкрити свої очі, які пишуть калейдоскоп.

— Аоба, підходь, поїдемо разом! Ти навіть не знаєш, що я вже багато разів шукав тебе, але не зміг потрапити в твій відділ тортур! — пожартував Кай з кривою посмішкою.

— Ні, ні. Я маю інші справи, а ви їжте. — Аоба кілька разів махнув рукою. Тепер він зрозумів, наскільки серйозно це було.

Більше не треба було боятися, що Данзо та інші неправильно зрозуміють його що він у добрих стосунках з кланом Учиха.

Зараз він найбільше боявся, що клан Учиха сам неправильно зрозуміє.

- Все тут.

Теучі встав і поставив на прилавк великий коробку. І судячи за розмірами...

Вона була важкою!

Заповненою до відмови!

Течі дістав коробку, і це привернуло увагу Фугаку та Кая. У очах обох промайнуло підозра.

https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno

Previous chapterNext chapter