Ти хочеш, щоб я був твоїм Данзо?
Аоба нічого не сказав, щоб висловити свою думку.
Це вже друге твердження про бажання стати Хокаґе за сьогодні.
І в майбутньому ці двоє стануть майстром і учнем.
Згідно з типовим розвитком подій, Мінато став Хокаґе.
Просто...
Дотримуючись цих подій.
Мінато заробив видатні військові досягнення під час третьої світової війни шінобі.
Це та основа, яка допомогла йому стати Хокаґе!
І не тільки.
Катастрофічний кінець війни був таким, що третєму довелося піти у відставку і взяти на себе відповідальність за це.
Але тепер події третьої світової війни шінобі явно змінилися.
І, судячи з усього...
Дуже сильно!
Можливо, більше не буде анімації.
І що станеться в майбутньому.
Навіть Аоба не зовсім впевнений. Ми можемо лише зробити висновок, який ґрунтується на особистостіх персонажів.
Наприклад...
Він вважав, що навіть якщо клан Учиха не буде знищення, Ітачі добровільно стане шпигуном села і шпигуватиме за своїм кланом.
Інший приклад...
Він також вважав, що навіть якби Обіто Учиха не був розчавлений валуном, він все одно потрапив би на улов Мадри і став б свідком смерті Рін.
І багато іншого...
Усе це було визначене від самого початку.
І це важко змінити!
Звичайно.
Аоба не збирався нічого міняти.
Це означало, що Мінато мав стати четвертим Хокаго́м, чого хотів його серце. Але без третьої світової війни Шинобі, також можливо, що він зрештою піде шляхом Білого Клика.
- Аоба, ти мені не віриш? — Мінато перевів на нього погляд. Він не почув ствердної відповіді, яка була йому потрібна для того, щоб переконатися в правильності своїх думок.
— Я тебе верю. — Аоба кивнув, прямо і без зайвих дурниць.
— Ха-ха-хо, непогано для мого доброго друга! Якщо я стану Хокаґе, мені знадобиться твоя допомога, ти бачиш багато речей більш ясно, ніж я. — Тепер Мінато простягнув Аобе оливку.
- Ти хочеш, щоб я був твоїм Данзо? — Запитав Егуда, піднявши погляд, щоб подивитися на Мінато.
- Данзо-сама зробив значний внесок у розвиток села, і саме завдяки його допомозі Гокаґе-сама зміг правильно керувати селом. — Мінато не відповів на запитання Аоба позитивно. Він мало що знав про те, що зробив Данзо, але розумів: будь-який Хокаґе повинен мати таку людину поряд з собою. І єдиною людиною, якій він міг довіряти і яка була компетентна для цієї посади, був Егуд.
— Я зрозумів. — Аоба усміхнувся і кивнув. Пройде ще багато років, перш ніж Мінато стане Хокаґе і коли стане, Данзо Шімура не повинен існувати, інакше він стає просто перешкодою.
- Ха-ха-хо, я знав, що ти мені допоможеш! Я постараюся стати сильнішим, не слабшим Першого Хокаґе! - Блукаючі очі Мінато були сповнені рішучості. У нього був чудовий талант, але тепер йому доведеться ще наполегливіше тренуватися.
— Ти впораєшся! — Кивнув Аоба. Він вірив у Мінато, і його серце навіть тремтіло від очікування.
Якби Мінато не помер молодим.
І продовжував зростати і накопичувати досвід.
Чого б він досягнув?
Ви знаєте...
Мінато вивчив той самий режим мудреця, а також метод маскування дев’ятихвостого в животі Бога смерті.
Дуже потужний талант!
— Аоба, я не можу більше втрачати тут час. Я збираюся обговорити те, що ти щойно згадав, з Хокаґе-сама, а потім піти тренуватися! - Мінато закінчив виражати свою тривогу. Тепер, маючи чітку мету, він більше не почувався розгубленим. У нього з’явився напрямок, і раптом він відчув, що час став цінним.
- Не згадуй мене. - Відразу ж нагадав Егуду.
— Так, так, ти все ще не впевнений в мені? Я добре контролюю що можна, а що не сказати. — Мінато кілька разів кивнув.
- Поки ти нікому не розповідаєш про мене, можеш говорити все, що завгодно. — Аоба злегка усміхнувся. Йому було спокійно з Мінато, тому що той нікому не розповів про нього.
- Аоба, я іноді дивуюся чому ти тримаєшся в тіні, з твоїми навичками можеш стати штабним офіцером Хокаґе! — Недовірно запитав Мінато.
— Зараз мені і так досить непогано. — Аоба нічого не пояснював. Провівши в Конохі стільки часу, він пристосувався до цього темпу і знайшов його дуже спокійним та зручним.
— Добре, я доставлю книгу в Ічіраку Рамен сьогодні ввечері. Не забудь запитати брата Теусу! - Сказав з усмішкою Мінато. Після розмови з Аобою він відчув полегшення і вирішив, що коли в майбутньому у нього виникне подібна ситуація, то зможе справитися з нею.
— А тепер мені пора йти! Вид тут досить красивий, можеш ще трохи подивитися, я не візьму тебе з собою! — Безцеремонно сказав Мінато. Потім він негайно застосував техніку, яка літає за допомогою Гріма і миттєво зник.
—...
Аоба на мить втратив дар мови.
Ну, ну ж бо.
Який жовтий спалах!
У поспіху прийшов, у поспішаючи пішов!
Навіть не підкинув.
Просто безжалісно залишив його на вершині Скала Хокаґе.
***
Лише за кілька хвилин до того, як Мінато застосував техніку літає від Бога Грім і пішов геть.
Вулиця Конохі.
Кушина і Учиха Мікото прогулювалися рука об руку, розмовляючи на теми, які доречні між подругами.
- Я відчуваю, що Мінато останнім часом перебуває під занадто великим тиском, але не знаю, як йому допомогти... — З гіркотою сказала Кушина.
- Так уже й не знаєш? — Мікото нахмурилась, дивлячись на Кушина, і на її обличчі з'явилася велика усмішка.
— Ты... Про що ти думаєш? - Побачивши вираз обличчя подруги, Кушіна почервоніла лише за секунду зрозумівши зміст її слів.
- Що? Хіба не про це ти думала? Хіба не чудова можливість завалити Мінато? - Сказала вона з ухмилкою. Судячи з виразу обличчя, справи подруги турбували її більше, ніж власні.
- Подивися на себе, Мічан. Ти виглядаєш такою тихою і лагідною перед іншими, як господиня будинку, але в голові у тебе відбуваються дивні речі! — Сказала безпорадно Кушина. Але кажучи це, насправді вона була вражена, це була дійсно хороша можливість не тільки допомогти Мінато зняти стрес, але і ще більше зміцнити їхні відносини, щоб глибше пізнати один одного.
- Що у мене в голові? — Мікото збудила вираз невинності, моргнула і втупилася на Кушіну з голою посмішкою: « Скажи мені, про що я думала, скажи чітко. А то я не розумію, говориш занадто розпливчасто.
— Сто відсотків... — Кушина кинула на Мікото безпомічний пустий погляд. Вона знала, якою була її найкраща подруга, в присутності інших вона була дуже спокійною, але перед нею відкривалися всі її справжні кольори.
— Эй-эй-ей, не хочеш пригостити Мінато сьогодні ввечері? Ви так довго разом, саме час вам одружитися! — На обличчі Мікото відобразилося передчуття пліток.
Не хвилюйся, ти точно вийдеш заміж раніше за мене. Навіть якщо у тебе будуть діти, я можу ще не бути дружиною. — Сказала Кушина, качаючи головою. Вона дійсно так думала, у її найліпшої подруги була дуже жадібна риса, вона ще просто не вирішила, хто цей справжній чоловік, інакше діти були б всюди.
- Про що ти говориш, як я можу бути такою швидкою... - Очі Мікото розширилися, і цього разу настала її черга червоніти, вона дійсно представила це, поки говорила.
— Поквапся, не думай про мене. Можливо, ваш син народиться саме до майбутньої війни якраз вчасно, щоб піти на війну і послужити селі! — Без гумору драчила Кушина.
- Ти думаєш, так легко знайти хорошого хлопця! У нашому поколінні є тільки один Мінато, я не знаю, як, чорт візьми, він закохався в тебе. Ти не уявляєш, скільки дівчат у селі заздрять тобі! — Сказала Мікото. Якби її найкраща подруга не випередила її, вона б намагалася наладнати контакт з Мінато. До цих пір, вона не знаходила нічого неприємного в ньому.
— Почекай...
Поки Мі-чан фантазувала, очі Кушини раптово сфокусувалися на Скалі Хокаґе недалеко від них,
Їй було цікаво, коли в останній раз вони з Мінато піднімалися на Скалу Хокаґе, щоб помилуватися видом.
І в цей момент вона побачила на Скаці Хокаґе фігуру.
— Там же Мінато, вірно?
Крихітна кришка нахмурилась, а її червоне волосся, що спадали каскадом, почало звиватися вгору, незважаючи на силу тяжіння.
- З ким він крутить роман за моєю спиною?
Куша стиснула кулаки. Вона завжди була такою, її запальність з'являлися і зникала так само швидко, але в такі моменти ніхто не смів з нею жартувати.
— Хм?
Мікото простежила за поглядом Кушіни, і її очі впали на фігуру на Скаці Гокаґе.
Саме зараз.
Жолтоволосий Мінато стояв на вершині і щось збуджено говорив. Навіть якщо вираз обличчя не міг чітко побачити, його настрій був піднесений.
- Це справді Мінато, і він з кимось балакає! Кушена, ти помиляєшся щодо своїх шансів! — Сказала с ухмилкою Мікото.
- Здається, там хтось ще, ти бачиш хто? — Голос Кушини став зовсім неприємним.
це... — сказала Мікото, її очі розширилися. І погляд зупинився на чоловікові, який підійшов до Мінато ззаду, - Аоба!
— Аоба?
Несподівано налаштування Кушини стало складним. Гнів, який тільки - но спалахнув, був примушений.
Захиститися від нього було неможливо!
Неможливо повірити, що вони втекли туди, щоб побути вдвох!
— Мінато виглядає так, ніби йому весело! — У вухах Кушина почувся розгублений голос Мікото.
— Правду кажуть, що найкраще було б висловитися моєму найліпшому другові, коли ти збентежений!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno