Я хочу захистити це село!
— ?
Від почутого над головою Мінато висіла купа маленьких запитання.
Ці слова...
Чому вони почувалися ніяково!
Він повинен вірити чи не повірити в нього?
Це дивно!
- Аоба, не говори так, Хокаґе-сама робить все можливе для села, і те, що сталося з Деревнею Скритого Хлака ніхто з нас не очікував. — Безпорадно відповів Мінато, хитаючи головою.
Я маю на увазі, що ми повинні довіряти Хокаґе-самі, щоб він робив усе можливе для підтримки миру в селі. Не турбуйся занадто сильно. - Сказав Аоба з посмішкою.
— Саме так! Хто знову хоче війни? Але ця Дерня Скритого Хмари занадто підступна! - Сказав крізь стиснені зуби Мінато.
- Щось сталося? — Коли Егуд побачив його поведінку, то не міг нахмуритися. На його думку, Мінато рідко виходив з себе і, мабуть, сталося щось ще.
— Эй... це... Насправді я не повинен говорити тобі... - Мінато похитав головою. Він зрозумів, що зробив помилку. Інформація ця була тільки для Джоунінів села, і чув він її особисто від Хокаґе. Про неї не повинні знати інші.
— Ти ж не проболтаєшся, так?
Аоба підняв руку і поплескав Мінато по плечу. Він не знав, чи на нього вплинув Ітон, але тепер він був більш схильний робити те ж саме.
— Рано чи пізно це стане відомо всім. Ти розповіси мені, а я - могила! — Заверил Аоба.
— Но... - Мінато був повний сумнівів.
"Нічого собі!" - Аоба швидко перервав його, а потім почав свій вихід, готовий одним махом розв'язати сумніви Мінато: — Слухай, я щодня перебуваю під землею у роздробленні тортур. До мене не потрапляє жодна інформація зовні, якщо дійсно йде війна, ти повинен підготувати мене до неї!
- Хіба капітан Ітон не сказав тобі? — Мінато не міг вирішитися. Він був не впевнений, чи варто йому говорити про такого Аоба.
- Звичайно, ні, якби він це зробив, навіщо я питав тебе? Просто дай мені трохи інформації, щоб я міг підготуватися, а не просто чекати, поки Дерня Скрито Хлака здійснить раптовий напад на село! — Аоба розвів руками в безпорадній позі і продовжував словесно провокувати Мінато.
— Добре...
Мінато безпорадно посміхнувся. Він і сам трохи стримувався, хотів висловитись як слід, але в нього не було можливості зробити це. Тепер, коли Аба стільки сказав йому, це справило на нього велике враження.
— Давай поговоримо в іншому місці!
— Академія ніндзя.
- Не місце для розмов.
Мінато підмивав Абе, потім взяв ініціативу і пішов до виходу з території.
Не кажучи вже ні слова, то Егуд пішов за ним.
Вийшовши з академії, вони продовжували йти по відносно жвавій вулиці до нижнього поверху офісу Хокаґе.
Перед ними з’явилася величезна Скала Хокаґе.
У ній були висічені три величезні голови.
Перший Хокаґе, Сенджу Гашірама, Другої Гокаги, Санджу Тобірама і третій Хокеге Сарутобі Хірузен.
- Аоба, ти коли-небудь був на Скаці Хокаґе, звідки можна подивитися вниз на все село? — Мінато подивився на скелю, і в його бісюзо-блакитних очах з'явився м"яко блиснули.
— Ніколи там не був. « Аоба похитав головою: — Я зазвичай хворію, а нагорі ветрено, так що я легко пролізуся. Але зараз це не проблема.
- Дозволь мені показати тобі, що там. — Мінато підійшов до підніжжя Скали Хокаґе.
— Ладно. — Аоба кивнув і пішов за ним. Він не був тут раніше і скористався нагодою провести одноденну екскурсію по селі.
« Коли я був дитиною, то завжди приходив сюди і інколи хотів розмалювати ці обличчя. - Сказав Мінато з посмішкою, поки йшов.
— Эх... — Аоба і відразу подумав: « Яблуко від яблуни, навіть їхні дитячі захоплення такі схожі!»
що я посміяв думати про таку безглузду справу! — Розсміявся Мінато.
— И правда, несподівано. — Аоба кивнув, але тихо додав: « Те що ти не смієш і думати вже зробили твій син та онук".
По дорозі вони розмовляли між собою.
І так прибули до підніжжя Скали Хокаґе.
Тут була сходи у формі літери "Z", по якій могли підніматися люди.
Коли вперше прорубали драбину, багато селян підходили по ній і хотіли піднятися на вершину Скала Хокаґе.
З часом.
Новина сходження майже пройшла.
Підніматися по ній було досить виснажливо.
На сьогоднішній день майже ніхто не вилізав.
Тепер у нас є учні Академії ніндзя з трьома - п’ятьма друзями, які піднімаються і розповідають про своє життя.
Мінато попрямував до сходів.
Коли він ступив на перший сходинка, то почав підніматися вгору.
Аоба пішов за ним.
Минув деякий час.
І вони вдвох почали повертати вперед-назад по зигзагоподібній траєкторії.
- Останній раз я приходив сюди з Кушиною. У той час мені було особливо приємно бачити красу села з висоти Скала Хокаґе. — Мінато глянув на Абу кряем очі. Він навмисно згадав Кушину з легким елементом хвастощів, ніби заявляючи Аобе, що він його має.
— Красу села чи красу людини з тобою? — Невибагливо піддобрив Аоба. У його очах Мінато був схожий на хлопців зі старого класу, які тільки закохалися і бачили попереду щасливе життя.
— Ты... це...
Мінато завмер від слів Аби. Йому було не так соромно відповідати на запитання.
Просто...
Він подумав, що Аоба думав про Кушина.
І не міг зробити глибокий вдих.
— Людина!
Сказавши це, Мінато миттєво почервонів і став схожим на волосся Кушіни.
— Ха-ха-Ха-хо!
Аоба не зміг утриматися від сміху, коли побачив це. У присутності Мінато і Теучі він міг трохи розслабитися й не так тримати свій захист.
Ще через деякий час.
Вони піднялися на вершину Скала Хокаґе.
І під керівництвом Мінато.
Підійшли до краю Скала Хокаґе і сіли поруч, дивлячись на пейзаж.
У розлогих деревах проводились квартали будинків, і здалека можна було побачити натовпи людей, які йшли вулицями.
Мушу сказати.
Екологія Конохі була однією з найкращих серед сіл шінобі.
Гори, вода і ліс!
— Чи знаєш ти, Аоба, що саме тут перший Хокаґе Сенджу Гашірама сидів і планував, щоб ліс під цією горою став Конохой? А потім він побудував її крок за кроком до того, чим вона є сьогодні. — Мінато подивився вдалечінь, його погляд впав на будинки, а в очах блищив слід спогадів.
—...
Аоба нічого не сказав. У даний момент, відповідь знає він, або не знає, не важливий.
— Я хочу захистити це село!
Диво-блакитні очі Мінато, які подивилися на село, раптово стали затверділими.
- Я нікому не дозволю завдати шкоди Конохе!
Фанатський арт на чолі:
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno