Ніхто не виходив назовні?
Не знаючи, про що говорять Кушина і Мікото, Аоба повернувся на своє місце і знову взяв білу кульку, яка не встиг з'їсти.
— Братан.
Аоба підняв погляд на Теучу - саме час зробити дещо, коли магазин був порожній.
- Що сталося? — Теучи підійшов до нього.
— Мінато попросив мене передати тобі, поклади на членську карту. — Аоба відразу ж дістав мішку з грошима, той самий, який він забрав у Анбу на ім’я Отто з Кумо.
- Скільки тут? — Запитав Теучі, глянувши на мішечок.
— Я не знаю, це гроші Мінато, так що спочатку прибери їх, а то буде важко пояснитися, коли Кушина повернеться. — Аоба штовхнув його в сторону.
— Добре!
Теучі посміхнувся і прищурився, але його погляд затримався на мішку з грошима ще на кілька секунд. Не сказавши більше ні слова, він просто прибрав його.
Подавши мішок з грошима, Егуд переконався, що проблема закрита.
Потім він почав поглинати залишки рамена.
Теучі подивився на його рамен.
І вже збирався сказати, що може ще залити його супом.
Але потім він задумався.
Неважно.
Аоба багато знав про Рамемен.
Так що проблем немає.
***
Через кілька хвилин.
На вулиці стало багато людей.
Кушина і Мікото разом повернулися в магазинчик Ічіраку Рамен.
За ними слідував Мінато.
- Мінато, що сталося зовні? — Запитав Теучи.
Відразу ж.
Погляди Кушина і Мікото зосередились на Мінато.
У їхніх очах промайнуло питання.
Вони ніколи не зближалися настільки, щоб точно знати, що відбувається.
— У переулці через дорогу лежить мертвий чоловік. — Повільно проговорив Мінато.
- Не можу повірити, що щось подібне сталося. — Теучи не міг не вигукнути.
— Якби помер один чоловік, то проблема не була б такою серйозною. Важливо, що померлий був не з Конохи, а із Девні Скритого Хмарака! - Сказав Мініто низьким голосом.
Світ ніндзя вже давно роздирав війну.
Війна завжди була головною темою.
Світ - це короткочасна річ.
Загибель людини?
Це ніщо.
Но.
Якщо померлий — житель чужого села.
Тоді все набагато серйозніше, ніж очікувалося. І це може стати політичною зброєю для торгу між селами.
- Що ніндзя з Кумомаре тут забув? - Обличчя Кушини скривилося, оскільки вона не могла забути про той час в академії ніндзя, коли її взяли у полон ніндзя з Дерені Схованого Хмара.
— Особистість цього ніндзя невідома, як і сила та мета вступу в село. Потрібно подальше розслідування, і ці подальші питання повинні бути трохи прояснені Фугаку. - Сказав Мініто низьким голосом.
— Брат Фугаку... Не повернеться, так? — Запитала Мікото після секундного коливання.
- Він ніяк не може продовжити цю вечерю. Прийшли поліцейські, і один з них був померлим із іншого села винен відділ безпеки. Певно, вони будуть притягнені до відповідальності. Але основна проблема в... « обличчя Мінато стало надзвичайно серйозним і він сказав, — в тому, хто вбив цього чоловіка! »
- Є якісь зачіпки? — Запитала Кушина.
- Поки що нічого, навіть причина смерті ще має визначити загін медиків, але розслідування схоже, зайшло в глухий кут. — Відповів Мінато.
- Все це дійсно та заноза в дупі. Не так давно обшуки проводились знову і знову, боюся, що вони будуть тут і там. — Безпорадно поскаржився Теучі.
Такі торговці, як він.
Найбільше хотіли стабільності.
Щоб мати можливість кожен день відкривати свою справу і спокійно заробляти гроші.
Якщо поліція приїжджатиме кожні кілька днів, то це може перешкодити їхньому бізнесу.
І ось.
Як би на підтвердження слів Теучі.
За дверима Ічіраку Рамен почули кроки.
Відразу ж після.
Ми зайшли кілька ніндзя клану Учиха, одягнені в фору Воєнної поліції.
— Так, мені потрібні свідчення, я хочу поставити вам кілька запитань. — Сказав поблажливим тоном їхній керівник.
І закінчуй говорити.
Тільки тоді його погляд впав на присутніх.
Якби така поведінка була в наш час.
Його б вважали справжнім хуліганом.
Це просто питання правильного ставлення до людей.
Їм було байдуже, хто ти і ким взагалі є. Це була зарозумілість поліції Ліста.
— Кенре, представ це місце мені.
Раптом через двері пролунав знайомий голос, що належав Учіху Фугаку.
Після цього.
Увійшов і його власник.
Він постав перед Кенре, який відповідав за зняття показань.
— Фугаку?
Відповідальний повернув голову до Фугаку, і його погляд пром’якшився. Він сказав, що це не стосується тебе!
- Це правда, що це не входить в мої обов'язки, але я щойно їв з ними, і те що сталося зовні немає до них ніякого відношення. — Сказав Фугаку, похитав головою.
- Ти впевнений? — Запитав Кенре, прищурившись.
Звісно. — Фугаку кивнув.
- Якщо ти впевнений, що з ними все гаразд, то нічого страшного, якщо я їх розпитаю! -Сказав з ухмилкою Кенре. У його погляді була відкрита провокація, коли він дивився на Фугаку. Якби він розмовляв з кимось іншим, то не поводився б так, але Фугаку - інша справа. Фугаку був молодим талантом з клану Учиха, який був більш відомий, ніж він сам
- Ти сумніваєшся в моїх словах? — Обличчя Фугаку похололо, і він миттєво відчув, що втратив обличчя після цих слів Кенре.
- Фугаку, ти повинен чітко розуміти, що це інша концепція, це моя місія, і будь ласка, зрозумій це! — Куточок рота Кенре злегка підвівся. Він працював проти Фугаку, і тепер не збирався упускати таку чудову можливість.
— И...
Кенре продовжив: « Якщо тобі нічого приховувати, що поганого в тому що я розслідую цю справу? Чи те, що трапилось ззовні ваших рук, дійсно може бути справою?
— Ты...
Фугаку не очікував, що той відразу почне гризти його обличчя і тому на нього з’явився гнів.
Всі тут.
Він мав добрі стосунки з ним.
Відповідальним за розслідування знову призначили військову поліцію, до якої належав клан Учиха.
Фугаку хотів скористатися цією можливістю, щоб створити зручності для кількох своїх друзів і таким чином виставити себе в кращому світлі.
На жаль, цьому не призначено було збутися.
Йому не тільки не вдалося показати себе.
Замість цього він втратив обличчя.
Фугаку був дуже незадоволений.
— Розслідуй. — Повільно проговорила в цей час сидячий у кріслі Мікото. Вона бачила, наскільки злий Фугаку, і для нього не буде нічого доброго, якщо ця тупа ситуація і далі розвиватиметься.
Краще просто зняти свідчення.
У будь-якому випадку, з ними не було ніяких проблем.
Мікото ще в здоровому розумі.
Кенре жестом дав наказ кільком людям, що стоять за ним, і увійшов всередину сам, а його люди стали на варті біля дверей.
— Мікото, давай почнемо з тебе, що ти робила в той час, коли сталося ззовні? — Запитав з поганою посмішкою Учиха Кенре. Він знав про стосунки Мікото з Фугаку і хотів скористатися нагодою.
— Ми п'ятеро їли тут рамен. — Відповіла Мікото.
— Спятиром? — Учиха Кенре замучився, — Які п'ять?
— Краще я скажу!
Фугаку зробив крок вперед і встав перед Мікото, втупившись на Кенре.
- Я теж був тут і їв Рамон, коли це сталося, то чому б вам просто не запитати мене?
— Мікото, Кушина, Мінато та Аоба і я були тут і їли.
— И почитай брата Теучи.
— Ніхто з нас не виходив під час злочину.
— Начебто я ясно говорю!
Фугаку говорив з серйозним видом, не бажаючи більше роз’яснити стосунки з Кенре.
— Да?
Кене́ пронісся по кількох людей у магазинчику, і нарешті зупинилися на Фугаку. Ніхто з вас нікуди не виходив?
— Всі вони не виходили. — Той кивнув.
— Ось і все!
Кутики рота Кенре злегка зігнулися, коли він зробив крок в сторону Мікото.
Його погляд зупинився на коробці з даного, що лежить на столі.
- Мікото все ще дуже любить даного!
Кенре безцеремонно відкрив коробку на столі Мікото, всередині якої ще лежали дві палички з данго.
І.
Відразу ж взяв одну.
Поклав собі в рот.
І відкусив шматочок.
Повільно пролив.
— Хм... Ці дані не повинні були пройти й півгодини від часу, коли їх було приготовано!
Кенре помітив проблему.
І відразу ж.
Подивився в сторону Фугаку.
Його темні зіниці сфокусувалися на ньому.
— Оскільки ніхто з вас не виходив, хто купив ці данні?
— Не обов'язково приховувати таке!
- Навіть якщо ти нічого не скажеш...
- Я дізнаюся все, коли запитаю власника ресторанчика данго!
— Отже...
- Ти все зрозумів?
— Я запитаю тебе ще раз.
— Хіба ніхто з вас не виходив назовні?
Очі Кенре агресивно виблискували. У душі він прекрасно розумів, що така дрібниця, як купівля даного, просто занадто незначна, щоб через неї піднімати шумиху.
Не може бути, щоб хтось знайшов час купити даного і одночасно вбити когось!
А потім повернутися, сісти і почати сплітати ці даного.
Це просто неможливо.
Кенре зробив це з однієї причини - щоб поставити Фугаку дурнем.
Але кожного разу, почувши невірну промову Фугаку.
Він просто користуватися проблемою. Тепер він має роздути з цієї великої справи і завдати потужного удару, ускладнивши йому життя.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno