Глава 78. Навіть позу не зміниш!
Аоба неквапливо прослизнув ліс до Анбу.
По дорозі він не ослабив пильності.
Щоб не потрапити нікому на очі.
А коли наближалися околиці лісу, здалеку донеслися звуки битви.
Частокол дерев у нічному небі відбиває світло.
Виводив він з боку Резіденції Хокаґе.
« Поджог!» — здогадався Аоба і пішов на протилежний бік по безлюдній вулиці до Анбу.
Божевільні пешки Тьцуї підуть на все, щоб доставити Третьому Хоказі якомога більше проблем.
Но.
Їхня сила обмежена.
Звичайно, вони можуть зруйнувати частину своєї резиденції, покладаючись на несподівані наслідки.
Але точно не вбити третього!
І.
Жоден з них не доживе до ранку!
Перед тим раптовий, а навіть зовсім шалений напад напевно закінчиться смертю всіх тих, хто нападав.
« Сьогодні, коли ми не можемо уявити собі свого майбутнього, насувалась опозиція третього року з минулої епохи...» — зробивши пристойний гак, Аоба прослизнув у гуртожитку Анбу під покровом ночі, далеко від чужих очей.
***
На світанку наступного дня.
Розгорнувши очі, Егуд разом зі своєю маскою пішов на старе робоче місце.
« Все повертається на круги своє», — посміхнувся хлопець у чудовому настрої.
Йому не потрібно багато для щастя.
Достатньо повсякденного життя в підрозділи, без всякого мороку.
Навіть через стільки часу у відпустці він не забув дорогу в свою казарку для допитів підозрюваних.
На підході.
До його вух донісся гомон.
Прям як на ринку.
Звичайно, виникали запитання.
З яких це пір в підрозділи стало так жваво?
І скоро.
- Ти все-таки вийшов на роботу, — до нього поскаржився не сказати що знайомий, але й не казати що абсолютно чужий командир вартових, який наглядав за супроводом підозрюваних на допит.
Прямо за ним, двох підлеглих конвоювали підозрюваного у віці близько сорока років.
- Забирай клієнта, — сказав командир, поки двоє інших прив’язували його до дерев'яного стовпа.
– Ага, — кивнув Аоба.
Тільки вийшов з відпустки, а вже намалювалася робота!
Яке ж щастя!
Молодий шінобі, який успішно засидівся у відпустці, не міг дочекатися повернення до роботи.
- Він спробував крадіжку під час вчорашньої метушні, але потрапив у військовий відділ, коротший за плечу. Який же бардак творився вчора ввечері ... чекаючи нових клієнтів! - З'явив командир.
- А що вчора сталося? — Наївно плескнувши очима в прорізах маски, здивувався Аоба.
- Чи не чув? - Здивований вичавив очі командир, після чого пояснив. - Вчора на резиденції третього Хокаґе прийшли якісь божевільні екстремісти. Ох, стільки шуму було, що на полювання вийшла купа дрібних злодіїв і домашніх гавків!
- Ось воно як! - Розійняв рот Аоба.
- Короче забери клієнта, пізніше доставлю ще. Будь готовий гарненько попихіти в перший день після відпустки! - Помахав рукою командир і залишив казарку, перекинувшись кількома фразами зі знайомим.
Аоба тільки потім переклав пристойний погляд на чоловіка, який мав сорок років.
- Пожежа напала, грабуючи! - Хлопець прийшов до думки, що стара приказка з його колишнього життя, тут дуже підходить для буквального опису ситуації.
- Хм! - Холодно він не розкаювався, а лише з жалем і наріканням від того, що потрапив у таку вдалий ситуацію.
Окрім нього.
Було повно інших дрібних злочинців.
Які не тільки не попалися, але й зірвали пристойну їжу.
Цей факт ще пуще вганяв чоловіка у тугу!
- Будемо мовчати значить, так? Ось і відмінно... - Підсумував стілець ближче і сказав Аоба, прийнявшись клікати сімки, передбачливо покладені в сумку шинобі сьогодні вранці.
Щілка, клацання, клацання...
Хлопець безтурботно гризв насіння під штовханою жінкою Анбу, закинувши ногу на ноги і зробивши вигляд, що підозрюваного ніби й ні.
- ? - Необізнано розинув рот чоловік.
Якого біса?
Хіба його не на допит привели?
Але він вже був налаштований відкладати ув’язнення за ґрати всіма правдами й неправдою!
Тепер же...
Чому чортів Анбу мовчить?
Щілка, клацання, клацання...
Час минув, а тріски семечечок не вщухали.
В абсолютній тиші.
Ця тріска дедалі більше зумовила психіку чоловіка.
Хвилини видавалися роками.
Все тіло зупиняло від напруження.
І через півгодини.
Чоловік не стримався.
- Ти взагалі збираєшся допитувати мене чи ні? - Роздратований він.
На стовпі було не поворухнутися.
Навіть стояти на місці важко.
До цього моменту у нього затікло все тіло.
Навіть не виходило змінювати пози!
Гарна порка напевно відвернула би його ...
Але абсолютна тиша, яка розбивається методом натискання насінини, непомітно переросла в дійсну муку, що набагато приємніша за будь - яку порцію.
Прямо зараз він відчував ...
Неімовірне роздратування!
- Вирішив зізнатися? - Наплеві сказав Аоба, продовжуючи клацати насінини.
– Я... - Звичайно, чоловік не хотів знати, але його роздратування продовжувало рости, аж до нав'язливого відчуття, що він реально їде дахом.
Був матерним злодієм.
Чоловік не боявся наслідків своїх злочинів.
Але мав дуже нетерпеливий і нетерплячий характер.
Що й призвело до його теперішнього стану.
- Я зізнаюся! - безпорадно зітхнув чоловік, і його відразу ж накрила втома, а на душі полегшало.
Чортова тортура закінчилася...
Краще вже сидіти у в'язниці, ніж терпіти ТАКе!
— Так би відразу, - прибрав насінинки в сумку Аоба, встав зі стільця і взяв чистий документ зі столу.
- Всім було б простіше, так? - Підійшовши ближче, він безжурно потріпав чоловіка по голові і розв'язав частину мотузки.
- Ти сам напишеш, — потім він простягнув порожній документ, поки в голові лунало повідомлення системи.
[Динь! Читання свідомості пройшло успішно]
[Нагорода: Розростання чакри!]
Разом з сповіщенням.
У його розум завантажилися спогади чоловіка.
Аоба діяв свідомо.
Просто він став ще обережнішою через події зі старими.
Раніше він просто брав і рахував спогади, після чого писав на основі їхнього визнання та змушував підозрюваного поставити підпис.
За бажання.
Тут було до чого придертися.
Тому.
Довелося змінити стратегію.
Адже йому стільки відомо про катування...
Тепер він спочатку змушує підозрюваного зізнатися, і тільки потім невзначний дотрагується до його голови, щоб вважати спогади.
Но.
Коли чоловік слухняно писав визнання.
Снаружи раптово донісся звук кроків.
Кроки зупинились акурат підле його казарки.
Після чого двері відчинилися і всередину заглянула голова у фарфоровій масці.
- Ти з групи аналізу? - Я не ходив біля Анбу.
- Так, я трохи помедлив з групи аналізу і кивнув Аоба.
- Тоді давай, дуй в підрозділі тортур!
Після цих слів.
Абу пішов далі по коридору.
І відчинив двері наступнім казарям.
Судячи з усього.
Проводиться збирання всіх співробітників групи аналізу!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno