Глава 70. Хто ти такий?
- Ти справді знаєш? - Викрикнув Аву, ворожість як рукою зняв.
Невже...
Виникла непорозуміння?
Юта-сама весь цей час був з Аобою?
Аву заплутався.
— За мною, — спокійно сказав Егуда і без жодних сумнівів попрямував спиною до Аву.
- Ага ...ідем... - при погляді на беззахисну спину хлопця, Аву прийшла остання згадка Юти.
[Аоба Яманака дуже слабий, але спокійний і неприхитний. Не думає занадто багато разів і не ставить незручних запитань. Коротше, чудовий інструмент!
Можна використати для розкручування справи про те, що запащить людей, ну або зробити козлом відпущення, та ще й приплесті Данзо.]
Підсумок.
Аоба чудова пешка!
Тому Аву вирішив подивитися і спокійно пішов за Егудом, вважаючи, що не варто прикладати силу.
Адже все це може бути планом Юти-сама!
А якщо ні...
Завжди встигне!
Аву не сприймав слабкого тіла Егуда серйозно.
Докінчить коли і якщо потрібно.
Легше простого!
В кінцевому підсумку.
Аву пішов за Егудом.
***
Поки двоє повільно йшли один за одним.
Непомітно.
Пролетів півгодини.
- Аоба, ну скільки можна? - Нетерпеливо запитав Аву.
– Скоро, скоро... - Спокійно відповів молодий шінобі.
- Невже ти здумав водити мене за ніс? - Я відчув щось несправне Аву, але аж ніяк не занервував, бо він не вважав його загрозою.
- Та не переживай ти так, скоро все буде... - Як ні в чому не бувало продовжував йти вперед хлопець.
- Ну дивись у мене! - Зима випалила Аву і продовжувала впевнено йти слідом, бо було важливіше знайти Юту, а не розібратися з нею.
***
Ще десять хвилин потому.
- Аоба, моє терпіння на виході ... не обвинувачуй мене в грубості, якщо ми зараз же не побачимо Юту-сама! - Аву різко зупинився, майже не сумніваючись, що його ведуть за ніс.
— Тут, — безжурно кивнув Аоба у відповідь і вказав пальцем на чистий шматок землі з кількома зеленими травінками.
- Не думав, що вони настільки зміцніють! - Хлопець був здивований, бо тоді лише кинув кілька випадкових рослин на випалену землю, зовсім не очікуючи, що вони приживляться і навіть зміцніють.
Не дивно, що навесні на випаленій землі розпустяться квіти!
- Ти про що взагалі? — Нетерпеливо нахмурився Аву і подумав: « Його замкнув у таку глуху, а тепер говорить всяку дурницю...»
І тоді.
Аву зірвався.
Насилу стримуваний гнів вирвався назовні.
- Ти водив мене за ніс! - Холодно, з неприкрим наміром вбити Аву.
- Я не провадив тебе за ніс, ти сам все не так зрозумів! Просили відвести тебе до Юте-сану, ну я і відвів. Тепер ще чимось і незадоволений ... - Пробурмотів Аоба собі під ніс і вказав на чистий шматок землі. - Ось він, твій Юта-сан.
– Юта-сама трава чи по-твоєму? - Я почав втрачати повідомлення Аву.
- Ні, ну що ти, як Юта-сан може бути травою? Адже це могильна трава ...я похоронив Юту-сану як годиться, - безтурботно відмахнувся Аоба, немов йшла про якусь дрібницю.
- Ти що? - Його гнів затуляв очі Аву, але він сказав собі заспокоїтися і запитав: "Навіщо?" - Ти хочеш сказати, що тут похований Юта-сама?
- Не зовсім, тут... розвіяний його попіл — уточнив Аоба.
- Я прикінчу тебе! - І тоді сердитий рев луною рознісся по лісі.
Все ж таки.
Аву потягнувся до сумки шінобі і невловимим рухом витягнув з неї сюрикені, які без коливань мітнув в Егуду.
Фух! Фух! Фух! Фух! Фух!
Сюрикені зі свистом полетіли до мети, відкидаючи гострі блиці своїми гострими кінцями.
- Я привів тебе сюди з двох причин, Аву, — сказав Егуда.
З цими словами його тіло пролетіло повз усі легені й невловимих рухів.
- Перша полягає у твоєму проханні побачити Юту-сана.
- Що стосується другого...
- Тому що я не боюся тебе!
Вклонившись від юрицинів, Егуд повернувся на місце свого колишнього перебування.
Звичайно, він не займався фізичною підготовкою, але звичайна метальна зброя йому була абсолютно великою, навіть з первісною силою та швидкістю ідеального Тела Мудреця.
- Хе-хе-хе, - зневажливо посміхнувся Аву у відповідь і різко відштовхувавшись ногами від землі, кинувся до Егуда.
Судячи з того, що Юти-сама недавно і побачене на власні очі під час продажу даного...
Аоба — біль у доходах зі слабким тілом!
Слова ж.
Не більш ніж жалюгідна спроба знову обманути його.
Щоб врятувати свою шкуру.
Жарти закінчилися!
Аву блискавично скоротив дистанцію і різко розгорнув тіло навколо власної осі, наніс стрімкий удар ногою прямо по обличчю Егуда.
Слабке тіло шінобі найлегше розтрощити в Тайдзюцу.
« Стихія Землі: Теханіка Затвердіння!» — Аоба склав ручну печатку в момент атаки Аву, і через всі частини його тіла пройшов потік чакри стихії землі, зробивши шкіру настільки твердою як камінь.
У наступній мить після затвердіння шкіри.
Хлестий ніж Аву впав на підняту руку Егуда.
Бум!
Їхня конфронтація викликала сильний гуркіт.
- До чого жорсткий! - Коли Аву відлетів після зіткнення, відчув сильний біль у ногах, як пити буде синець!
- Якого біса?
- Хіба ти не дохід?
- Чому такий жорсткий?
- Нічого не розумію!
Аву шоковано втупився на Егуда, ненавмисно почекавши з продовженням битви.
Прямо зараз.
У нього було занадто багато питань.
- Невже ти...
- Не Аоба?
- Але тоді хто...
- Хто ти такий?
Його очі полізли на лоб від усвідомлення, що результат його атаки абсолютно не відповідав сподіванням і йому вдалося досягнути лише одного — навпроти нього стоїть не Аоба!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno