Глава 60. Не зважайте на слабкість!
Аоба ходив на тренувальний майданчик кілька днів.
Постійно зустрічав різні обличчя.
Але батько і син були там як багнет.
Потітні, виснажені і втомлені, але як завжди енергійні.
Завдяки спостереженням за ними стало зрозуміло головні принципи тренування тіла.
Сьогодні він востаннє заглянув на майданчик.
Час починати самостійне тренування.
У ці останні дні він не рахував спогадів, а навіть взагалі не звертав уваги на ситуацію в селі.
День пролетів непомітно.
Сонце клонувалося до заходу сонця.
Темнота поступово застила ліс, поглинаючи останні промені світла.
І тут...
- Ось ти де, Аоба, — почув низький голос, і неподалік від Егуди з'явився тендітний старий.
Звичайно ж...
Юта Яманака!
- Юта-сан, ви шукали мене? - вираз обличчя Аби залишився незмінним, коли він помітив сусіда старого.
- Так, хотів побалакати, може заглянеш до мене, поговоримо, вип'ємо чайку, — ласкаво кивнув Юта.
- Відвертуюсь, — похитав головою Аоба.
- Аоба, мені залишилося недовго, і знаєш, ти відразу здався мені особливим шинобі, ось і захотілося попрощатися наостанок... - Він продовжував наполягати.
— Не сьогодні, — побіжно обвівши поглядом Юту знову похитав головою.
Потім...
Невтомно встав і пішов у гуртожиток.
Не можна сказати, що Аба поводився ввічливо, навіть якщо він не хотів спілкуватися з Ютою.
На сьогодні.
У справу про зниклих безвісти і загиблих залучено кілька сторін.
Крім того, що в наш час відбулися релікти, Данзо, Орочимару, Військова поліція Конохі та Підрозділ Питок.
Кожна сторона має свої думки і наміри в цьому божевільному прагненні за владу, вплив та особисті інтереси.
Зустрівати туди собі дорожче.
Немає сенсу.
Саме тому Аоба намагався обмежити спілкування з одним із головних учасників — Ютою Яманакою, навіть ціною грубості й неповаги до старого співклановця.
***
Юта мовчки проводжувала поглядом видаленої спину Аоби.
Добродушна усмішка швидко зійшла з обличчя старого, а гострий погляд сяяв спалахами люті.
« Аоба, ти сам мене змусив! Зараз немає кращого кандидатуру...» - пробурмотів собі під ніс Юта і дочекався, поки Аоба відійде на почесні відстані, шатко пішов за ним по п'ятах.
***
Трохи пройшовши вперед.
Аоба відчув на собі пристойний погляд.
Виникло дуже чітке відчуття.
З часом Ітон Моріно спостерігав за рохом.
« Не смій, не смій старий...» — злегка нахиливши голову пробурмотів собі під ніс хлопець.
Тіло Мудреця дало Егуду відчуття природної енергії, завдяки чому світ став більш чутливим до інших поглядів. Отже, йому навіть не довелося думати і йти на різні викрадання, щоб розпізнати джерело зору.
Аоба — обережна людина.
Навіть трохи параноїк.
І його зовсім не цікавило темні ділові справи реліктів минулої епохи проти старого третього.
Але через те що люди надто зайняті й вивчають Біблію, то це було лише бажанням не впадати у вічі самому.
Но...
Аоба зовсім не боягуз.
Просто він шукає звичайного життя в підрозділі.
І не збирається шукати проблем на свою голову, суючи ніс в чужі справи.
Але хто сказав, що він не має своїх принципів і переконань?
Дотична ситуація.
Юта не раз шукав його.
І він шукав не найкращих намірів.
Аобе навіть довелося подружитися з Мінато, щоб не відпускати і уникати цієї праці.
Но...
Юта знову взявся за своє?
Аоба втрачав терпіння.
«Старик, ти не лізеш до мене, я не лезу тобі, хіба не легко? Надивився на спокійного мене і вирішив, що можна знущатися, як задумається? Не зважайте на слабкість!» - подумки виніс остаточне рішення Аоба.
Ради себе.
І заради нього.
Старика було дано кілька шансів.
І цей ...
Останній!
« Я можу використати їх, дурний старий!» — провертав Аоба і зосередився на слезі, почав поступово прискорювати кроки до гуртожитку Анбу.
Коли він прискорився.
Юта теж прискорився.
Він дотримувався дистанції.
Не наближався впритул.
Але й не забував.
Старик і думати не міг, що хлопець відразу відчув стеження.
Через кілька хвилин.
Ні з того ні з сього.
Аоба зупинився.
Підняла голову до темного неба.
Тут був край гаї, а попереду безлюдна вулиця і в'язниця Конохі.
Але Аоба не вийшов на вулицю.
А заходив у протилежному напрямку, глибоко в рощі...
«М?» — замислився старий чоловік.
Якого біса?
Чому Егуд раптом поліз у риштування?
Невже...
У нього є секрет?
Негайно.
Юта ще більше зацікавився Аобою!
Старий так і продовжував вести біг.
Якщо хлопець сповільнявся, він теж уповільнився.
Якщо хлопець прискорився, він теж пришвидшувався.
І він ні на секунду не зводив погляд зі спини Аоби.
Таким чином.
Прогулянка тривала півгодини.
І коли вони були серед глухого лісу.
Ні з того ні з сього.
Аоба знову зупинився і повільно повернув голову в сторону Юти.
Но.
Нікого не побачив.
А старий зовсім непоганий...
Але це не так.
- Ну покажіть вже, скільки можна ховатися, Юта-сан... - голос хлопця рознісся по тихій гащі.
У відповідь на це Юта посміхнувся і з’явився блискавично за кілька метрів від Аоби.
Пух! Пух! Пух!
Не знеохочуючись, він похлеснув у долоні і ряд чітких звуків відлупцювали.
- Аоба, ось вже не думав, що ти виявиш мою стеження! Я ще ніколи не зустрічав настільки обережного шинобі! - Він похвалив Юта, але потім з нотками жалю продовжив. - Досадно...
- Трохи прикро.
- Такий талант!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno