Глава 50. Драма Клана Учиха
Аоба не стримав посмішку, дивлячись на віддалену спину Мінато.
- Ну а як інакше! - Він погодився.
Шинобі підрозділу тортур і сам не помітив, як його обличчя засяяла щира усмішка.
Нападник вважав себе байдужою людиною.
Ну або швидше людиною, для якої недоречні почуття.
Адже він потрапив не куди-небудь, а в світ шінобі.
Тут вам не сучасне суспільство, де він жив до переміщення.
До того ж.
Коли прибув у цей світ.
Здебільшого він контактував із темним стороною.
Його серце похололо, а погляд на навколишній світ став безстороннім і настороженим.
Но...
Безкорислива допомога Мінато
Вона була сповнена сердечних почуттів.
Їх і близько не було при спілкуванні з іншими людьми.
Теплота лікує душу.
Навіює темряву тугу за недосяжним світлом.
Непогано мати такого друга на своїй стороні!
Та потрапи він в тіло баби, він приугодив би за таким мужиком, як Мінато!
Так Аба пішов за Мінато в Ічираку Рамен.
Невдовзі двоє з’явилися перед рестораном.
І ще до того, як увійти всередину.
Мінато енергійно вигукнув: « Старший брат Теучі, ми маємо дві порції!»
Характерний голос Мінато пронісся через фіранки і чітко пролунав у вусі господаря Ічіраку Рамен.
Але у відповідь лише тиша.
Між ними вже постала мовчазна розмова.
Не слід і не сумніватися, що другий вже готував замовлення.
- Ходімо! - Помахав рукою Мінато і відохотивши завісу, увійшов у ресторан.
— Так, — кивнув Аоба і пішов слідом.
***
Коли двоє увійшли, власник Ічіраку Рамен підняв голову і легонько кивнув Мінато в привітність, а потім перевернув погляд на Аобу.
Тоді.
Теучи завмер на мить.
Але негайно прийшов в норму.
займисто--
Він захминувся, бо за звичаєм очікував приходу Кушини, але сьогодні Мінато чомусь привів Аобу.
Зрештою він замовк і повернувся до приготування локшини.
Мінато сів навпроти ресторану, де раніше зустрів Аобо.
Сам Аоба розташувався в куті.
- Аоба, скажи чесно, невже тобі не хочеться відпочити? - Знову підняв стару тему Мінато, а його погляд став серйозним і проникливим.
Але не дивно, що він знову поставився до цього запитання.
Він з власної ініціативи витрачав відпустку, щиро думав про допомогу.
Но.
Що він бачить сьогодні.
Аоба продовжував працювати, навіть незважаючи на відпустку.
Тож він захотів зрозуміти правдиві думки свого друга.
- Скажи чесно.
Мінато мав чудову думку про Аобу, оскільки вважав його не тільки добрим шкільним другом, але й бездоганним стосовно свого обов’язку шінобі.
- Ти серйозний так... - Ще ніколи Аба не бачив Мінато настільки серйозним, навіть під час минулих дискусій про доцільність відпочинку.
– Эх...
- Якщо чесно.
- Ця відпустка що треба!
- Я дійсно дуже втомився, мені не завадить відпочинок!
- Але довго прохолоджуватися я теж не збираюся!
- Я повернуся в підрозділ, як тільки відчую себе краще!
Аоба відповів так само серйозно, але не вдавався у подробиці лише натякаючи на те, що йому і правда не завадить відпустка.
— Тоді добре, — відповів Мінато з полегшенням.
Він дуже дбав про друга, але боявся заподіяти йому неприємності через свою ж дурість.
Насправді настільки широкої слави майбутнього Хокаґе в такому ранньому віці сприяли не тільки блискучий талант, але й найвищий емоційний інтелект, який допоміг поставити себе на місце інших.
Але завдяки цій відповіді він отримав полегшення.
- Тоді я дам тобі пораду добре потренуватися після відпочинку, — серйозно сказав Мінато.
- Звичайно! - Кивнув Аоба у відповідь на щиру турботу друга.
І в цей момент.
— Завершено~ — з боку донісся енергійний крик.
Потім їм дали дві чаші рамена.
- Я додав до яйця в кожен, рахуйте подарунок від закладу, приємного апетиту!
- Дякую! - Вони подякували хлопця Теучі за невелику добавку.
Вони не мали елементарних норм пристойності, особливо в таких випадках.
- Який аромат, вже не терпиться почати! - Почувши запах рамена, він схопив палички і почав жадібно відплювати лапу.
- Щасливого, — кивнув Аоба і теж взяв палички для їжі, але їв він неквапливо, наче про щось дуже ретельно роздумував.
До цього моменту він тільки і робив, що говорив з Мінато.
Тепер же, коли той жадібно сплітав рамен.
Хлопець не перебільшив нагоди дослідити спогади, яких набрало дуже багато і велика кількість.
Раніше не було вільної хвилинки.
Тепер же він нарешті дізнається про те, що трапилося в ці дні.
Потім.
Хлопець почав лагодити гори свіжих ̄відеозаписів із його особистого charam стеженняё по всьому селі, не забуваючи повільно здавати собі в рот лапшу.
Виявилось...
Після його поспішного відходу того дня.
Мешканці села побачили.
На тій же річці.
У тому ж місці.
Ще один труп!
Нахід миттєво розбудила громадськість.
Тривога та обурення людей не були чимось незвичайним.
Немає сумнівів.
Що хтось зробив, коли з'явився шум.
Але з спогадами не вдалося визначити, хто так активно поширює чутки.
Не минуло багато часу.
І на місце прибула військова поліція.
Де було одне дуже знайоме обличчя.
Учиха Фугаку!
Батько Учихи Ітачі!
Буде цілком справедливо сказати, що...
Він став однією з головних непрямих оповідувань тієї жахливої різанини Клану Учиха!
Адже...
Не будь такою імпульсивною, дій він трохи розумніший і мудріший.
Ну або ...
Варто пустити його ентузіазм на що-небудь реально корисне ...
Може тоді...
Драма омине Клан Учиха!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno