Глава 40. Шпигун!
- Та кинь, - відмахнувся Аоба і прозаїчно додав, — я всього-навсього виконую свій обов'язок.
- Аоба, вистачить сміливості, краще відпочинь, сподіваюся у тебе все буде добре! - Глибоко серйозно сказав Мінато, навіть зі слабкими наказовими нотками в голосі.
- Зрозумів, зрозумів... - Цього разу він не став заперечувати і покірно прийняв настійне прохання.
- Дуже радий, що ти розумієш, — зараз розлився у сонячній усмішкою Мінато.
Кушина теж посміхнулась.
Усередині маленького ресторанника знову запанував невимушений і дружній атмосфера.
Так Аоба досягнув поставленої мети переконати Мінато продовжити свою відпустку.
Він вірив, що це під силу майбутньому Четвертому Хоказі.
При думці про цей хлопець нарешті трохи розслабився і навіть відчув сильний приплив радості.
- Давайте вже робити те, навіщо ми сюди прийшли! - Він вигукнув Мінато і відразу ж почав сплітати охолоджений рамен.
Під час їжі вони торкнулися ще кількох тем, які не брали до уваги минулої розмови.
Мінато особливо цікавився життям Абби в Анбу.
Адже він вважав, що вже багато разів засвідчений фактами, а розум шінобі вносить негативні почуття до Анбу протягом багатьох місяців.
На плечах таких шінобі стоїть село.
Як їх можна захоплювати?
***
Швидко спустошивши миски рамена, трієчка розійшлася.
Але спочатку Мінато ще раз покарав Абе гарненько відпочити.
Після переконливих заверей молодий шінобі нарешті покинув ресторан, взявши курс на гуртожитку Анбу.
«Фух, був на волосинці! » — подумав Аоба, йдучи по нічній Конохі.
Він провів у Ічіраку Рамен сім вечорів до ряду і добився свого тільки в останню мить!
Йому вдалося переконати Мінато і тепер продовжити відпустку — це лише питання часу!
Відтепер...
Не важливо що там щодо зниклих безвісти.
Він у відпустці!
Але якщо чесно.
Може статись і так, що він просто надумав...
Хто знає?
Старик Юта може піти зовсім іншим шляхом або без підстав.
Но...
Кредо обережності не дозволяє йти на ризик.
Йому просто хочеться спокійно, не привертаючи зайвого уваги, зчитувати чужі спогади і отримувати за це нагороди, мало-помалу нарощуючи особисту силу.
***
Аоба встав рано - вранці наступного дня і одягнувся в форму Анбу, у тому числі порцелянову маску.
Мінато звичайно пообіцяв допомогти, але це ще не сталося, тому він зобов'язаний оголоситися на роботі після семиденного відпустки.
Пройшовши по тісному коридору без жодного сонячного променя, він увійшов у маленький кашорок і спокійно чекав на нього.
Невдовзі там на чолі з кількома підлеглою, яка конвоювала чоловіка середніх років.
- Ти нарешті повернувся, - привітався командир.
— Як бачиш, - кивнув хлопець у відповідь.
Один носив маску, а інший шолом, тому вони не мали поняття про особу одне одного.
- Ех, без тебе тут все відразу сповільнилося! За словами очевидців, командири поліції вдерся до госпіталю села з метою крадіжки.
- Зрозумів, — ні холодно ні тепло, швидше нейтрально відповів Аоба.
Цим він уникав формування особистих зв’язків на роботі, а також потенційних проблем.
— На цьому все, — кинув командир у відповідь і махав рукою підлеглих, щоб ті прив’язали підозрюваного до дерев'яного стовпа, після чого залишив кашру й повернувся до роботи.
За останні півроку він вже звик до такого холодного, нейтрального ставлення молодого шінобі Анбу.
Хлоп!
Аоба ж дочекався, поки сторожі привезуть підозрюваного до стовпа, проводячи їх поглядом і зачинив двері каморіки.
Потім він повільно повернув голову, зосередивши увагу на пов’язаному чоловікові середніх років.
Через прорізи маски на підозрюваного втупилися темні, беземоційні очі молодого шінобі.
- Я не винен! - Чоловік, який не витримав тиші і погляду Абу, почав виправдовуватися.
— Немає сенсу розпинатися, усе потаємне стане явним, — відповів Аоба і зробивши кілька кроків, поклав долоню на голову чоловік.
Грох!
У ту ж мить по тілу прокотилася звичайна тремтіння.
[Динь! Читання свідомості пройшло успішно.]
Вірші Ветра, Техніка Вітряного Резака!
Було чути чіткі сповіщення про систему.
Паралельно.
Свідомість прийняла нову порцію спогадів.
- Хо? - Застиг як вкопаний хлопець, у глибині його очей промайнули сумніви.
З цим підозрюваним....
Щось не так!
Ця каша призначена для допитів і тортур звичайних підозрюваних з ряду громадян Конохі.
Нагородою за читання їхніх спогадів зазвичай є прикрашання до чакре і набагато рідше до духу.
Но...
Цього разу він отримав ніндзюцу.
Тут навіть не потрібно досліджувати спогади, щоб зрозуміти...
Що перед ним, не звичайна людина, а шінобі!
- Цікаво, цікаво! - Подивившись на підозрюваного, він чисто перевіряв його на наявність характерних рис шінобі, як-от протектора.
Вони не мали на думці, що знайшли правдиву особистість. Принаймні командири сторожі не розпізнали у ній шинобі.
Тоді що там по спогадах?
Хлопець відразу почав риватись в спогадах підозрюваного.
Країна Ветра, Сунагакуре...
Чуунін.
Проник у село два роки тому в складі групи внутрішніх мігрантів, які втратили свої домівки через бушуючу тоді війну.
Звичайно, під чужою особою.
Працював у кількох сільських ресторанах.
Найчасто відвідуване місце...
Лікар Конохі!
Згідно з спогадами, йому поставили завдання дослідити систему охорони здоров’я Конохі, щоб на основі цієї інформації старійшина Чіе розробила найбільш ефективну отруту проти шинобі Коної!
От так раз!
Тільки перший робочий день після тижневої відпустки, а тут вже намалювався цілий шпигун ворожого села.
"Ех, суцільні проблеми..." - нагмурився хлопець, думаючи як краще розрулити цю справу.
Шпигун має невеликий строк і штраф, якщо визнається в крадіжці ліків з лікарні, що абсолютно неприйнятні.
Тому його потрібно передати Ітону.
Но.
Це питання.
Як?
Він не може заявити про використання секретної техніки клана на звичайному підозрюваному...
Як же тоді вимагати відпустки?
Він все ж таки знайшов рішення, відштовхуючись від величезного масиву поглинених спогадів.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno