Глава 30. Я люблю зелений чай
Після цих слів Юта пильно подивився в очі молодого шінобі.
- Аоба, ти зовсім не змінився за ці пів року, — скаржився він після декількох секунд мовчання.
Півроку тому Аоба був саме таким.
Схоже його зовсім не хвилює нічого.
Окрім власних обов’язків.
Повністю зосереджений на виконанні місії.
Як і належить дійсно шінобі.
Нічого зайвого...
Не цікавиться, не питаєш.
Насправді.
Такі види рідко зустрічаються навіть в Анбу.
Саме тому Юта має добре враження про Аоба.
- Командир Юта, ви сильно змінилися за ці пів року, наче по шаблону відповів хлопець.
- Невже? - Покінчив командир, адже сам він не усвідомлював змін у його житті, ніби це було завжди.
- Тоді дай відповідь мені...
- Як саме?
- Ким я став?
Слова Аоби викликали в Юти велику цікавість.
Напевно він просто розсміється.
Скажи подібне комусь іншому.
Але це сказав Егуд.
Старійцям чомусь хотілося почути думку такого цікавого і іноді дивного хлопця з його клану.
- Ви почали шукати правду... - Майже чутно прошепотів Егуд.
- Але хіба це не суть нашого підрозділу, шукати правду? - Юта відразу заперечила, але якось в’яло.
— Ні, — похитав головою Аоба і глибокодумно сказав, - ми тут шукаємо зовсім не правди, а відповідей.
- Відповіді? - Присоромився Юта, виявивши що цей молодий шінобі далеко не так просто, як йому здавалося, і поставив ще одне питання. — Правда не є відповідь?
— Правда є правда, відповідь є відповіддю, а відповідь не завжди є правдою... - Прозаїчно заперечив Аоба.
- По-твоєму виходить, що відповіді нашого підрозділу не завжди є правда? - Обдумливо запитав Юта, попутно переглядаючи свою думку про це молоде шинабі.
- Відповідь зовсім не повинна бути правдивою, але вона зобов'язана бути правильною. Так само як ви просите підлеглих про допомогу, але не хочете чути від них запитань, і як нинішня верхівка села не чекає на вас занадто старанних пошуків правди! -Ехино підмітив Аоба.
- Я зрозумів тебе... - Прошепотів Юта.
Він зовсім не дурний, а навіть навпаки, досить розумний і ерудований людина, яка знає про все не по мисленні, просто надмірна одержимість завела його в зачароване коло на старість років.
— Командир Юта, слова якого сказані, мені треба працювати, — прямо запропонував закінчити розмову хлопець.
- Може, чайку вип'ємо? Я пригощаю... - Перемінив тему Юта, а на його зморшкуватому обличчі з'явилася посмішка. - Я не збираюся продовжувати розслідування, просто хочу поспілкуватися.
- Не витрачайте ваш дорогоцінний час на жодному незначному Ані, як я, — рішуче відмовився Аба.
– Даю тобі вихідний, — відразу ж погуляв Юта.
- Ви ж не відступите? - безпорадно посміхнувся Аоба.
- Не відкину, — ще більше усміхнувся Юта.
Старий чудово розумів, що хлопець піде на поп'яту, якщо йому надати навіть мінімальний простір для маневру.
***
Через півгодини Аоба і Юта Яманака вже сиділи в одній з чайних Конохи.
Між ними стояв невеличкий столик, накритий білою скатертиною. На ньому був витончений чайник, а в повітрі витікав приємний аромат чаю.
Юта взяв вихідний і привів Аобу сюди.
- Ти не любитель пити чай? - Поцікавився старий чоловік, готуючи чай плавними і за розмірами рухами зморшистих рук, ніби займався справжнім мистецтвом.
– Так, — кивнув Аоба.
- Ти можеш бути більш багатослівним? - сказав Юта, підйнявши погляд на молодого шінобі навпроти.
З минулого досвіду спілкування він знав, що Аоба спілкується по системі питання-відповідь.
Немає ініціативи у діалоговому вікні.
- Я можу, — знову кивнув хлопець відповідно, але його відповідь обмежилась лише скупим maгиmbe.
– Ха-ха-хо... - Старенький і сам не зрозумів, чому розсміявся, подивившись на свого собеседникаchina, після чого надів йому чай зі словами, — спробуй мій зелений чай.
- Зелений чай? - взяв теплу чашку хлопець і розглядаючи її, енергійно сказав. - Я люблю зелений чай!
- Ти все-таки пробував чай? - Замикався Юта, адже буквально Аоба сказав практично протилежне.
- Ні, ніколи, просто я чув легенди про неординальність і ніжність зеленого чаю, але на жаль, чайні церемонії не призначені для посередницьних та грубих людей як мене... - Сказав зі зітханням Аоба.
- ? - Тоді над головою старого чоловіка спалахнула низка питань.
Не зрозумів...
Ні, не так.
Зрозумів кожне слово!
Але я не зрозумів, що це за пропозиція!
Якесь глибоке пояснення зеленого чаю?
Забудь...
Юта поспішно відкинув непотрібні думки, бо вже навчився відфільтровувати деякі дивні фрази цього хлопця.
- Аоба.
- Дещо я так і не зрозумів.
- Чому ти такий обережний?
Юта зробив ковток чаю і поставив Аобе питання.
Тепер він розумів, що цей хлопчина з його клана не такий простий, як може здаватися на перший погляд.
Далеко не так просто...
Шинобі його віку частіше відвідують новонароджених левів.
Силина кота наплавала.
Але вже мчать себе королями прайд.
Шукають самовираження.
Для того щоб привернути увагу інших, здобути вірних друзів і визнання однолітків...
Но.
Поведінка цього хлопця діаметрально протилежна.
Він подібний до черепахи, що ховаються у своєму панцирі.
Незбагненна.
Обережний.
Замкнутний.
Максимальна непризначеність, що і зовсім немає.
Але черепаха може прожити тисячу років...
Ось тільки...
Така поведінка зовсім не пов’язана з віком!
- Тому що люблю безпеку, звичайно ж, прошепотів Аоба і зробив ковток зеленого чаю, сховавши обличчя за чашкою.
– Ты... - Старенький відчув, як хлопець зробив два кроки назад після одного вперед раніше, наче сховавшись в панцир.
Аоба все ще напивав чай, сидячи навпроти.
Але тепер його оточила аура пильності.
Те, що більшість свідомих людей прослуховували в групі аналізи, легко з’ясовувало зміну настрою.
Під таким байдужим обличчям ніколи не згасала пильність і настороженість до всіх інших.
Такий спокійний!
Старик вперше зустрів чоловіка з таким чудовим самовладанням у такому юному віці.
Не говорить зайвих слів, не робить нічого поганого.
Не робить помилок, не залишає доказів.
Не створює причин, не дає можливості.
Навіть зараз.
Юта дивився і не міг знайти...
Поводир докопатися до Аби!
Якби захотів звичайно.
Лише на мить.
Аоба здався Юте лякаючим до дріжджи типом!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno