Розділ 21. Рок живі — сторіччя в підрозділи трудись!
За роботою секунди мінялися хвилинами, а хвилини годинами, поки не пройшов цілий день.
Сторонньому спостерігачеві могло здаватися, що Юта та Аоба Яманака ретельно досліджували спогади трупів.
Але на ділі другий лише катав вату.
- Знайшов що-небудь? - Потихеньку зітхнув командир групи, відірвавши погаслий погляд від останнього трупа.
– Нет... - Похитав головою Аоба, не те щоб лукавя, адже йому і правда не вдалося розкопати ніяких важливих спогадів.
Всі ці в'язні і самі не зрозуміли, як загинули!
- Нічого, ти відмінно попрацював, гарненько відпочинь і не запізнюйся завтра — кивнув і спокійно сказав командир, не став критикувати сучасну роботу новачка.
- Так! - Він відповів Аоба і поспішно залишив приміщення.
Після його відходу...
Юта знову взявся за останні через новачок тіла в’язнів.
***
Тим часом сам Егуд не повернувся до кімнати « гуртожитку », а подався у темний коридор, який проходив неподалік від в’язниці Конохі.
Цього разу він не відчував стеження.
Ітон Моріно втратив інтерес, після тієї розчарованої слежки і справ у командира підрозділу був навалом.
Юта Яманака знову обшукував тіла в’язнів, щоб не пропустити жодної поради про нещодавній інцидент у тюрмі.
Так що.
Ніхто за ним не стежив.
Тому молодий шинобі, одягнений у сірий броніжилет та порцелянову маску Анбу, прибув до рощу саме з приходом темряви.
З усіх членів Анбу.
Хіба що Ітон Моріно та Юта Яманака можуть розпізнати Аобу.
Не кажучи вже про звичайні шінобі Конохі.
« Я можу добре тренуватися! » — гукнув він зі всіх ніг по нічній галявині.
Ще в часи перегляду Наруто він дійшов одного важливого висновку...
Важливо, щоб Тайдюку було легше!
Тепер для Аоби найбільш вигідно і важливо займатися поліпшенням фізичної підготовки, оскільки він володіє тілом Мудреця.
А щодо конкретних методів тренування...
Йому на думку відразу ж прийшли тренування Гая і Лі.
Біг.
Віджимання.
Присідання.
Ну і так далі...
Просто, але ефективно!
Невдовзі Аоба перетворився на похмурого привида, який затягує кругами по нічному лісі на шаленій швидкості.
« Оце яке воно тіло Мудреца? » — його дихання залишалося гладким, а тіло нехай і обливалося потім, але зовсім не відчував втоми незважаючи на великий темп бігу.
Нескінченна витривалість!
Тепер Аоба зрозумів, чому Наруто такий енергійний!
Но...
Хай Син Суддя й має силу, але його тіло далеко не ідеальне.
Якщо Аоба назве свій фізичний талант другим.
Ніхто по всьому світі шінобі не сміється назвати себе першим!
Порівнятися може лише Мудрець Шести Путів!
***
Під час пробіжки кожна пора Аоби дихала, даючи їй відчуття близькості та єдності з природою.
Таке приємне відчуття!
Якщо спробувати описати його словами...
Як людина відчуває воду, заходячи в річку.
Людина живе в наземно-повітряному середовищі, при цьому не відчуває повітря як таке, але він не звичайна людина.
Тіло Мудреця дало Аобу зв’язок з Природною Енергією.
Саме так.
Природна енергія просочувалась у кожну пору його тіла.
Таким чином відновлює енергію.
***
Непомітно.
Пролетило дві години.
Увесь цей час Егуд продовжував бігти, що було в його силах.
До моменту завершення пробіжки.
Потоївся струмок, а відчуття задоволення після хорошого тренування піднімало настрій.
Без перерви між вправами.
Аоба почав відтиснутися як скажений.
Його руки напружувалися в унісон кожного підйому корпуса.
Хлопець зупинився тільки коли відчув ледь винесення в м'язах рук і грудей.
300 віджимання!
Але навчання не закінчилось.
Він наполегливо сідав з вистрибуючи, аж поки його стегна й м’язи не справили на нього такого ж розчарування.
***
Тренування закінчилось за північ.
«Фух~» — видихнув Аоба, насолоджуючись приємним відчуттям свіжості в усьому тілі.
Ще ніколи він так не тренувався у світі Наруто.
« Сьогодні мене чекає довга подорож! » — він добре розумів, що не можна проковтнути велетенський пиріг за один укус, особливо на шляху фізичних тренувань, які вимагають праці і терпіння.
Неможливо стати Богом Шінобі за одну ніч.
Сьогодні він не відчув за собою стеження.
Схоже, що філософія води, нижче трав’янистої рослини, дає свої плоди.
Но...
Ніколи не втрачайте пильності!
Аоба ступав на стежку, яка вела до Анбу.
На цій вправі він пролив річки поту.
До такої міри, що форма Абу прилипла до тіла!
Фух~
У галявині потонув прохолодний вітерець, дерева навколо закачалися.
« Ейх...» - мимовільно зітхнув хлопець, відчувши затишну прохолоду.
Якби не перша нагорода системи...
Напевно він захворів би після такого!
***
Недбатно-невідомо.
На вході в положення Аньбу.
Аоба натрапив на виходящого Ітона Моріно.
Навіть зараз.
Командир підрозділу носив звичайний чорний плащ, а його обличчя виражало сильну втому після тривалого робочого дня.
Аоба не подумав про це...
Його порядком дивував вигляд Ітона.
Раніше.
Молодий шінобі вважав командира справжнім трудоголіком.
Необізнаним утому!
- Аоба? - З сумнівом у голосі запитав Ітон, з ніг до голови оглядаючи пропотеного Аобу.
- Упав в річку чи що? - Над головою командира з'явився великий сумнівний погляд, він не розумів що взагалі могло приключитися.
- Я тренувався, командире! - сказав правду Аоба.
- Тренувався? - скептично запитав Ітон, куточок його рота ледве помітно смикнув від нервового цика.
Скажи чесно...
Ти ж ходив просто розмиватися, хлопче!
Ні.
Стільки пота...
Схоже він і справді потренувався...
Кілька хвилин.
Тоді він розминався цілих півгодини!
- Так, я добре розмився і тепер відчуваю себе просто чудово! - Скинув маску і посміхнувся Аоба, абсолютно свідомо підтримуючи помилку Ітона.
- Ну... це ... давай, поступ тобі, хлопче! - трохи ніяково, але духовенство сказав командир.
А як інакше?
Хіба він не міг розкрити факт спостереження за підлеглою?
- Так! - Кинув хлопець і зрадів додав. - Працюватиму з усіх сил, так як кажуть століття живі — сторіччя в підрозділи тортур трудилися!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno