Глава 6. Дух підрозділу тортур
- Ну що там, говори вже! - трохи нетерпляче сказав Ітон.
Йому потрібні були відповіді, бо Конохі був у безпеці.
Зараз такі часи...
Війна може вибухнути хоч прямо зараз.
Тому будь - які розвідники мають велику цінність.
Шпіона потрібно ліквідувати в найкоротші терміни!
- Цей шенобі звуть Кірю, саме він підкинув інформацію торговцю з метою її доставки в Киригакуру! - Аоба відповів.
Ці спогади й досі видавалися досить складними і заплутаними.
Як же це можна припускати!
Це також знову поглибило його розуміння невидимого фронту, який продовжує існувати у тіні світу шінобі навіть зараз.
Його розум добре запам’ятався.
Як після походу в кінотеатр на хороший фільм.
Звичайно, їх не сплутаєш зі своїми.
Але якщо так буде тривати роками...
Навіть сам Аоба не міг передбачити, чи буде на його розум виявлено якийсь прихований, поступовий вплив.
Судячи з усього.
Суть системи...
У ній не тільки вдалу нагороду після автоматичного зчитування спогадів об’єкта.
Разом з ними до нього переходять досвід і знання об'єкта!
- Це був він! - Обличчя командира підрозділу помричнилося, а кулаки в чорних рукавичках стисувалися з такою силою, що у тісному приміщенні луною пролунав виразний тріск суглобів.
– Шпион...
- Ще один шпигун!
- Присягаюся, ти більше ніколи не побачиш сонця! - Жорстоко проричав Ітон.
Він уже збився зі свого рахунку, скільки шпигунів ворожих сіл протягом минулого року!
Не забувайте.
Коноху оточує велетенський куполоподібний бар’єр, що дуже заважає і обмежує отримання інформації ззовні.
Тому шпигуни намагаються проникнути в село...
Збудуй свої сили!
– Но...
- Тут така ситуація.
- Кірі не надсилала його до Коноху...
- А просто підкупило!
Аоба пояснив цю ситуацію, втомлено потираючи віскі.
- Ти хочеш сказати, — ще більше зачепив командир, в його очах проминув кров'яний холодок, що він зрадник?
- Так... ні ... не зовсім, - похитав головою Аоба, після чого глибоко зітхнув і продовжив, — все складніше, трохи складніше.
- Не розумію, — збився з пантелику Ітон.
- Думаю варто розповісти по порядку... - Дуже зітхнув молодий синобі, думаючи як краще висловити отриману інформацію.
- Кірю родом не з Конохи, а навіть не із країни Вогня!
- Він шінобі Іви з країни Землі!
- Об'єкт став шпигуном після навчання у самого третього Цучінга незадовго до початку другої світової війни.
Аоба вдумливо переказав заплутану історію Кірю.
- Стоп... - Якщо ви уважно подивилися в очі Аобе, то чи не сплутали б нічого такого, як ця Земля?
- Командир Ітон, все вірно, вислухайте мене і все зрозумієте, — похитав хлопець у відповідь, бо навіть йому було важко описати таку складну ситуацію кількома словами.
- Тоді продовжуй, — кивнув Ітон.
- Після закінчення навчання шпигун скористався війною і проник у наше село під липкою маленькою сиротою.
- А далі — більше! Він вступив до академії шінобі, ставши шпигуном Іви в рядах Шинаби Конохі.
- Кірю не тільки ідеально приховував свою справжню особистість, але й успішно передавав розвідані в країні землі протягом Другої світової війни Шінобі.
- Але нещодавно, на одній з місій, він атакував ворожих шінобі Кіри і під загрозою смерті став їхнім інформатором...
- Пізніше він не дуже противився, передавав розвідані в країні Водди через торговця країни Горячих джерел.
– Но.
- Він також говорив про це в Івагакурі.
- Як я зрозумів, він робив це в надії розв'язати війну між нами та Кірі, ослабивши Коноху чужими руками.
Аоба не спостерігав настільки складних шпигунських перипетій навіть у спогадах самого Ітона.
На його думку, у цьому світі є не стільки шпигунів, які здатні зробити щось подібне.
Наприклад, Кабуто.
Але звісно.
Кірю не чета Кабуто.
Йому вдалося сплети цю пастку лише завдяки збігу обставин.
Шинобі Кірі, шукаючи мови з Конохи, випадково вловили шпигуна Іви, який ховався у місті Конохе.
– Ну... - Навіть багатодосвідчений Ітон впав у ступор, вислухавши заплутану розповідь Аби.
Чути одне — інше, а зрозуміти — друге.
Насправді тут все не так вже й складно.
Але занадто вже неймовірно.
- Виходить ...
- Ми зловили інформатора Кірі, який насправді був шпигуном Іви в Конохе?
- Хе-хе-хе ... - Несмовно розсміявся Ітон після короткого пересказу цієї до моторошної історії.
Багатодосвідчений командир підрозділу тортур бачив багато в житті, але щоб таке ...
Ніколи!
- Він підштовхував Кірі кинути всіх мечників Тумана у раптову атаку на наше село, серйозно кивнув Аоба.
— Зрозумів, — посміхнулася негайно покинула обличчя командира підрозділу, змінивши серйозно і настороженою.
Ітон добре розумів, що раптова атака такої великої ударної групи, як Сім мечників Тумана, може завдати шкоди навіть Конохе.
- Ще щось?
– Ні, на цьому все, - похитав головою хлопець.
- Аоба, сьогодні ти зробив неоціненну допомогу селі! - Зробив кілька кроків, і командир підрозділу урочисто похлопав свого підлеглого по плечу.
- Це мій обов'язок, командире!
- Ех, я вкликав на тебе багато роботи цього тижня, а ти ж так і не встиг толком відновитися? Даю тобі ще кілька вихідних, добре проведи час, розслабся, — суворі риси обличчя Ітона пом’якшилися, він уже визнав цього хлопця своїм підлеглим.
- Ні, бо ви не втомилися! - Негативний похитав головою Аоба, після чого рішуче додав. - Я хочу служити на благо села!
Ти що, знущаєшся?
Мені потрібно більше, більше спогадів!
- Чудово! - З похвалою кивнув Ітон, спостерігаючи за підсвідомою реакцією молодого шінобі.
Який же начальник не любить працьовитих працівників, які готові працювати нагорі без постійного тягу й перевтоми!
- Аоба!
- Ти ще зовсім зелений.
- Але вже зрозумів дух підрозділу тортур!
- Далеко підеш!
Ітон знову поплескав Аобу по плечу, тільки цього разу обережніше, виявляючи турботу про старанного співробітника підрозділу тортур.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno