Гучний голос головного мудреця води рознісся на багато метрів у майже абсолютній тиші. З кожним словом люди, які звикли довіряти інтерпретуванню волі духів, дедалі більше людей пускали на лід. Для декого, подальші заяви не стали чимось шокуючим, вони знали про це ще з вчорашнього дня. Інші ж зробили те, що більшість свого життя робили — йшли за тими, кому довіряли. За лідерами своїх сімей і людей, які мали владу. Фізична або духовна.
- Ми вітаємо тебе, - голос мудреця води став ще гучнішим, все ще стоячи на колінах, старий витискав максимум зі своїх зв'язок. - Того, кому призначено правити двома народами! Племеєм Води, як обранець духів і народ Огня по праву свого народження!
До того часу, коли головний мудрець води закінчив своє вітання, на пристані залишилося дуже мало людей, які все ще стояв у повний зріст.
Лише сам Зуко. Принцеса Юї, яку він тримав за руку. Його особиста охорона. І звичайно ж ошарашений вождь Арнук, який буквально не вірив своїм очам, переводячи погляд з покірними людей води і воїнів вогню на свою власну дочку, яка з ввічливою посмішкою стояла навпроти нього.
Що це означає?
Нарешті Арнук, відійшовши від першого шоку, обернувся і знову застиг на місці. Він завжди міг розраховувати на начальника його охорони, зараз разом зі всіма своїми людьми стояв на колінах і опустив голову на лід.
- Шефе Арнук! - Голос мудреця води буквально гукав по його вухах, він ще ніколи не чув, щоб старий звертався до нього з подібним тоном. - Перед вами обранець духів і правитель нашого племені, виявіть повагу!
- Я і є ваш вождь!
Арнук розлютився і кинувся до старого, який стояв на колінах. Але один з воїнів його ж охорони шустру схопив його за краї шуби. Тоді як мудрий води спокійно відповів:
- Все вірно, Арнук, - його голос знову став гучним. - Ти став провідником після батька за правом народження і всі ми вірно служили тобі!
Він відповів, що натовп хоче послухатись. Мудрець води говорив рівно те, що народ зараз хотів почути. Ніхто не хотів бути зрадником, інша справа...
- Але ж великі духи з'їли нам свою волю! И...
Голос старого трохи тремтів, він вже давно не вимовляв таких гучних промов. Але він швидко зібрався і продовжив, а також багато чого було поставлено на карту.
- І вони обрали не тебе!
- Клятий старий! - Арнук намагався вирватися з боїв воїна, але той тримав його міцно. - Ти і Пакку! Як ви взагалі посміли...
- Ти! - І навіть заглушив його крик старого. - Ти відмовляєшся підкорятися волі великих духів? Арнук! Той, хто не шанує їхньої волі і вважає себе вищим від інших!
Після головного мудреця води почали підніматися інші. Пакку зробив майже непомітною жест рукою і відразу ж, в різних кінцях натовпу людей та площі, на якій вони стояли, почали роздаватись гнівні викрики.
- Долой!
- Такий вождь нам не потрібен!
- Воля духів священна!
Звичайно, той, хто міг би спостерігати за цим з боку, одразу б розпізнав у найактивніших криках учнів самого Пакку, колишніх і теперішніх. Але таких людей не було й менше, ніж за півхвилини вже увійшла в бій. Гнівні крики не лише передавалися від тих, хто вивчив їх заздалегідь. Праведний гнів народу, який прийшов сюди, обрушився на того, хто ще недавно був усім улюбленим провідником.
Лише ті, хто був готовий до цього нескінченного ору, викриків і божевільних, могли бути здоровими. Охорона вождя Арнука обступила його з усіх боків, не дозволяючи пройти до розгніваного натовпу і хоча б спробувати виправдатися. А старий, який у цей конкретний момент мав принаймні владу над правителями народів, терпеливо чекав на його слова знову.
І нарешті, такий момент настав.
- Шефе Арнук!
Його крик змусив останніх кричащів замовкнути, а інших змусили заткнутися їхні сусіди.
- Як той, хто не слухається волі Великих Духів! Ти більше не гідний називатися вождем і чекатимеш суду у тюрмі!
Натовп буквально вибухнув новою порцією схвальні крики. Колишня охорона Арнука підхопила розлютованого і намагається щось кричати чоловіка під руки, заткнувши рот однієї з хутряних рукавичок, потягла його кудись у сторону.
- Як я і обіцяв, Зуко з обережною посмішкою повернув голову до Юї, що дивилася в спину батькові. - Все обійшлося без крові...
- Зуко, я... - Юі також непереконливо посміхнулася у відповідь. - Дякую тобі!
- Принц Зуко! - Павку, який швидко підійшов до них, не дозволив продовжити розмову. - Прошу мене пробачити, але здається ви і самі розумієте...
Він обвів усе ще заведений натовп своїм поглядом.
- Звичайно.
Зуко, впохаючись під ніс, знову взяв Юї за руку. Він чудово знав, що робити. Тепер настав момент, коли люди вже відкинули свого старого правителя, але все ще не повністю зрозуміли прихід нового. І це потрібно було виправити.
На секунду закривши очі, Зуко потягнувся до тієї сили, що дух Місяця залишив в дівчині, яка зараз міцно тримала його руку. Дотягнувшись до цієї сили і вдосконаивши її в себе, принц вогню знову відчув, як його можливості до водної магії зробили величезний крок вперед. З людини, яка відкрила ці здібності лише день тому, він різко ступив на рівень середнього мага води. На даний момент цього було більш ніж достатньо.
Зуко відкрив очі і різко підняв свої руки на рівень грудей. Те, що сталося далі, змусило все ще схвильований натовп північян буквально застигнути на місці. А воїнів вогню, весь цей час стоячи ревенними шеренгами, мимовільно округлити очі від подиву.
Принц Зуко, який тримає його за руку принцесою Юї, повільно піднімався вгору. Лід під його ногами перетворився на маленьку колону, яка мала вигляд двох племен.
Люди відразу почали шукати пристані мага води, що робив це действо, але Пакку і всі його учні стояли абсолютно нерухомо. Ніхто не використовував магію води. Ніхто, крім самого Зуко.
Він керував кригою під собою, коли його рух був дуже незвичним. Невдовзі колона зупинила свій рух вгору і різко зупинялася, змінюючи напрям свого росту. У цей момент обличчя Пакку трохи напружилося, він допомагав Зуко не втратити контроль. Це було можливо для великого вчителя і майстра. Навіть не використовуючи рухів руками, він все ще міг скеровувати потоки ци за межами свого тіла.
Тепер пара, стоячи на вершині крижаної колони, рухалась прямо в горизонтальній площині і здіймалася над натовпом з десяти метрів заввишки. Коли Зуко припинив рух льоду під ногами, він зробив маленький шажок вперед, опинившись прямо на краю перед застигом натовпу. Його духовні сили були спрямовані на утримання льоду під своїми ногами.
- Народа Огня і люди Племені Води! - його гучний впевнений голос рознісся по всій пристані. - Великі духи Місяця та Океану визнали мене правителем двох народів. І як людина, що шанує їхню волю я обіцяю, я буду справедливим правителем для всіх, незважаючи на його походження. Нехай раніше наші народи розділяли тягар ворожості, тепер це залишилося в минулому... і нехай мій шлюб з принцесою Юі покладе початок цій новій ері. Ере миру і процвітання!
Вони зчепилися вгору, і юрба внизу відразу ж прийшла в рух. Цього разу роботи « агентів» не знадобилося, люди і так були достатньо розігріти, щоб контролювати емоції. Скинені шапки і рукавички полетіли у повітря. Радісний гул і крики потрясли околицю, а воїни вогню, що голосували в горлі, просто підпали північним.
Зуко ще більше стиснув руку дівчини, і вона знову стала впевнена в собі. Побачивши, як обидві нації захоплюються ними і не соромляться до свого нового правителя, Зуко лише спокійно посміхнувся.
« Що ж, тут все пройшло як неможливо успішно. Залишається лише зміцнити позицію, а також поставити на місце тих хто обов'язково захоче скористатися ситуацією і отримати ще більше впливу ...так" - він мимовільно кинув погляд кудись вдале. - "Пора нарешті особисто зустрітися і з ним... буде краще ця зустріч проводитися на моїх умовах!"