Азула мало не врізалась у камінь, позначений фінішною рискою. Але коли вона підняла голову з води, Тай Лі вже висіла на ньому із переможною посмішкою, важко дихаючи і намагаючись відновити дихання після запливу.
- Ч-черт! - Насилу видихнула Азула, схопившись за випливаючий над водою камінь, з іншого боку. - Я була впевнена... упевнена, що цього разу тебе зроблю!
- Ти була ближче, ніж раніше, - глибоко дихалася Тай Лі. - Знаєш ...ніколи не розуміла цього твого завзяття, ти ж і так найкрасивіша, розумна й взагалі найкраща дівчинка на світі! Навіщо постійно брати участь у змаганнях?
- Припини мене соромити, повиснувши на камені, хихнула Азула. - Може так і є, але коли ти принцеса, важко відрізнити звичайний підгамін від щирих слів. Тому треба завжди доводити себе і це...
Азула раптово зам’якшилась і відвела погляд.
- Я справді красива?
- А? - Чи тайка нахилила голову вбік, з подивом витріщившись на ніяк не незнайому їй особу подруги. - Звичайно! Звідки така непевність? Я ж сказала, ти справді найкрасивіша дівчинка з усіх тих кого я тільки знаю!
- Азула спритно відштовхнулася від каменя і по жаб'ячих попликла в напрямку берега. - Звичайно я це знала, просто уточнила, не більше...
- Чекай, чекай! — розсміялася Тай Лі, з усмішкою до вуха вушка. - Навіщо такі питання? Невже... наші принцеси нарешті хтось приглянув? Хто ж цей щасливчик? Я його знаю? Азулаа!
Тай Лі швидко потрапила на мілину, і вона знехтувала її подругою. Вискочивши з води за Азулою, вона швидко обійшла її збоку і встала прямо, навпроти.
- Скажи мені, Азула! Я ж вгадала, так?
- Азула приречено махнула рукою, плюхнувши на розстелене на піску покривало. - Не знаю, чому я взагалі заговорила з тобою про такі дурні речі. Просто, ну просто я чомусь не впевнена, що буду цікава йому, як дівчина ...
- Ух, як цікаво! - Тай Лі плюхнулася поруч з нею на живіт і поклавши підборіддя на відкриті долоні, пильно втупилася на подруги. - Чому ти не розповіла мені раніше? Азула! Ти така ж прихована, як і твій брат, чи... невпізнали це про нього ти й говорила?
- Що? З чого ти взагалі взяла? - Азула ледь не підскочила, усвідомлюючи, як зовсім непривабливою їй фарбує все її обличчя. - Я зовсім не... а духи!
- Принцеса!
Роздавлений крик буквально змусив її перерватися і повертається в сторону, звідки він доносився. Очі Азули негайно розширилися від подиву. Недалеко від лісових зарослів, які окаймляли пляж, лучники Юян билися з групою дивно одягнених і не менш незвично розмальованих дівчат. Перевага явно була на стороні її охорони, але одна з нападників була куди ближче. Прямо на Азулу через пляж вітала дівчина, у дивному зеленій кімоно з металевими закладами і не менш дивним макіяжем на обличчі, що ймітує білу маску із нешкідливо яскравими губами та бровами.
Однак Азулу більше вдягав маленький щит і катана, які вона тримала у руках.
- Це ще хто?
Тата Лі врешті помітила, що змусило замовчати її подругу і відразу ж відштовхнулася руками від землі. Від колишнього веселого і розслабленого вираження на її обличчі нічого не залишилося, тепер вона була повністю зосереджена на тому, щоб запобігти навіть можливості нападу на свою принцесу. Вона чудово бачила, як Азула почала піднімати руку на атаку, коли за наступною дівчиною вже попрямував один з лучників Юян. І вона також знала, що усунути загрозу швидше, більше того, вона сама цього хотіла. Тата Лі кинулася навпереріз.
Помітивши її до жаху швидкого наближення, Сюкі відразу зрозуміла, що їй не вдасться дістатися до мага вогню вчасно і вона замучилася. Лише на кілька хвилин, але для її супротивника цього було більше ніж достатньо.
У декілька разів пофарбувавши дистанцію, Тай Лі ні на секунду не загальмувала і зробила різкий підйом спиною по піску. У цей момент Азула нарешті випустила в бік їх протиниці невеликий згусток синього полум'я і дівчині у дивному вбранні довелося різко викинути руку зі щитом вперед, приймаючи на нього удар. У цей момент Тай Лі спритно прослизнула у неї між ногами і відштовхнувшись двома руками, відразу опинилася на ногах. Непередбачувана воїнка намагалася розвернутися навколо своєї осі, але в наступній миті удар ногою змусив її впасти на пісок і виколу та щит.
Сюки потемніли, а вуха наче заклали водою. Але слова тихих слів вона просто розчулювалася.
- Будь паинькою і спокійно полежи на піску, - серія швидких та точних ударів пройшлася по незакритих руках і ногах. - Не змушуй тобі шию, бо ми ще можемо стати подругами, мені подобається твоя аура!
Не завдавши шкоди та паралізувавши на них дівчину Тайю Лі, вона швидко розгнівалась і озиралася навколо. Азула за її спиною тихо хмикнув і прибрала великий сноп полум’я, вже готовий зірватися з її руки. Біля зарослів бій також підійшов до кінця — троє дівчат, одягнених у дивні шати, лежали на землі і ще два непритомних тіла один лучник потягнув прямо з вугілля.
- Принцеса! Пані, що побіжив Вашар впав на коліна і поклав чоло в пісок.
Ззаду Азула зупинилася біля подруги.
- Кажи.
Її холодний тон не віщував нічого доброго. Тата лише мріяла про те, що її подруга сьогодні в доброму настрої.
- Вони напали на нас несподівано, з засідки, - лучник збився до промови. - Ми вступили у бій, намагаючись не допустити їх у вашу сторону, але вони мали другу групу і я...
Вашр, - все тим же холодним тоном Азула перервала свого підлеглого. - Повний опис і ваші виправдання я можу почути й після. Зараз же мене цікавить лише один... хто винен у тому, що сталося?
Я, - піднявши голову, лучник відповів без коливань. Він знав, що означає охороняти члена королівської родини. - Моя принцеса, в цьому провалі винен лише я сам. Не маючи жодних підстав для небезпеки, я діяв недостатньо уважно. Мої люди діяли згідно з вказівками, які я давав. І як той, хто присягнувся захищати вас будь-якою ціною, я визнаю свій провал і готовий прийняти всяке покарання!
Голова Вашара знову заткнулася в пісок і, хоча всі його майже непомітно підригувало, очікуючи хвилі вогню зверху, він залишався нерухомим.
- Добре, - раптово спокійний голос Азули буквально гукнув по напруженому свідомості лучника і новопризначеного полковника. - Твоє покарання я визначаю трохи пізніше.
Заклавши руки за спину, Азула швидко розвернула голову в сторону паралізованої дівчини.
- А поки, принесіть сюди тіла всіх нападників - азула тихо посміхнулася. - Погляньмо, що скажуть ті, хто носить бойовий розмальований Кіоші.