Кораблі новосформованого флоту Народу Огня з упевненістю розсіяли воду, йдучи вперед заздалегідь сформованими групами. Попереду більш легкі фрегати і нечисленні кораблі роздилюючого класу, а за ними дві основні групи бойових суден з крейсерів та декілька лінз. Кораблі Зуко, що вирізнялися навіть на інших кораблях, йшли в другій групі. Цей корабель не мав зброї на своєму кораблі, хоча й не потребував її.
Перебуваючи в центрі бойової побудови, корабель був захищений з усіх боків, крім, мабуть повітря, але напад з неба було також ймовірно, як падіння метеорита на голову Господаря Огня.
На кораблі Зуко було ще троє осіб, окрім команди корабля. Місу, яку завжди супроводжував її брат, тепер була у своєму каюті, виконуючи одне з обов’язків свого пана, вивчаючи властивості води на островах Народу Огня. Корі, яка все ж упрошувала свого принца взяти її з собою і дозволити супроводжувати його в поході. Зуко поставив для цього досить проста умова, щоб бути йому корисною, дівчина повинна в найближчі місяці опанувати один з двох рідкісних талантів у магії землі. Корі чула лише чутки про магів землі, які могли підкорити лаву і навіть не здогадувались про можливість заволодіти металом. Саме тому з самого заходу на корабель дівчина майже не вилізла зі свого каюти, намагаючись змусити різні шматки каміння перед собою розігрітися до потрібної температури і лише іноді переходячи до куска металу, швидше за все слідуючи правилам, що найкращий відпочинок - це зміна діяльності, ніж дійсно віра в те що здатна на щось подібне.
Сам же Зуко разом з Мей проводили цей вечір на просторій палуб, насолоджуючись товариством один одного і неймовірно спокійною атмосферою під час їхньої подорожі.
- Помаранчевий колір, - раптово вимовила дівчина, дивлячись кудись у захід сонця. - Він такий огидний.
- А є колір, що доведеться тобі до смаку? - Посміхнувся Зуко, відірвав погляд з неба. - Я думав, ти ненавидиш їх усіх самотнього...
- Эй! - тихенько розсміялася Мей. - Я люблю чорний, а ще червоний... може бути білий, але він так швидко пачкається.
- О так, здається до кінця коронації батька низ мого одягання вже прилетів на статеві ганчірки, — розвернувшись в бік дівчини, Зуко уважно оглянув її з ніг до голови, чому навіть Мей злегка покрилася рум'янцем. - Ні, вибач. Я не можу представити тебе в білому. Мей без чорного це не Мей ...
- Ти жахливий, але здається ти і сам це знаєш, - дівчина з посмішкою похитала головою і підійшовши ближче до Зуко, встала біля нього у краю борта. - Як ти думаєш, якого там над усіма цими хмарами?
- Чесно кажучи, звідси вид не гірший, - Зуко злегка потиснув плечима. - Але якщо ти хочеш, я накажу підняти повітряну кулю. Думаю, ми встигнемо повернутися поки зовсім не стемніє.
- Підняти що? - Мей з подивом повернула голову в його сторону. - Ти знову встиг придумати щось нове, варто було залишити тебе на кілька днів?
- Азула хіба тобі не розповіла? - На цей раз погляд Зуко був не менш здивований. - Дивно, я був впевнений, що ти давно в курсі. Гаразд, я знаю як ми закінчимо цей чудовий вечір. Дорога Мей, чи не хотіли б ви поглянути на цей прекрасний корабель і все, що його оточує з висоти хмар?
- Якщо мій принц кличе мене на побачення, то як я можу відмовити? - Мей швидко поборола розгубленість і з усмішкою кивнула. - Я б дуже хотіла... поглянути цей корабель з усіх боків.
На кілька секунд на палубі повисла повна тиша, впродовж яких Мей і Зуко дивилися, як особи їх обох старанно намагаються перебрати раптове збентеження. Раптом для обох, Мей не витримала першої і відвела почервоніле обличчя кудись в сторону.
- Або ти... ох духів, я мала на увазі ...
- Мей, - посміхнувся Зуко, схопив щось бормочуючої дівчину за руку. - Тобі краще щось викинути, звичайно якщо ти не хочеш захворіти після нашого першого побачення...
- Зуко! - Дівчина зобразила невдоволення, намагаючись приховати переможну посмішку. - Я вже казала, що ти жахливий?
- Всього пару сотень разів, - розсміявся Зуко і випустивши руку дівчини, швидко заходив в сторону надбудови над палюбою, побудованої у вигляді пагоди. - Шар піднімуть прямо з палуби, будь готова через пару хвилин!
- Звичайно, Зуко, я буду готова! - Помахала Мей і з усмішкою провівши його спину поглядом, тихо пробурмотіла собі під ніс. - Але Азула мала рацію, йому потрібно було відвідати більше любовних п'єс...
Дівчина швидко захопилася нею, і вона поспішала до себе в каюту. Захворіти саме зараз дійсно було останнім, чого вона хотіла.
У цей час Зуко вже наказав приготувати свій особистий повітряний шар до польоту і привалившись до стіни корабля, несподівано зрозумів, наскільки сильно стукає його серце. Приклавши руку до лівої сторони грудей, він тихо посміхнувся.
- Спадкоємний принц найбільшої країни і новий Аватар. Людина, яка вбила більше десятка людей своїми власними руками і раптом так хвилюється через побачення з дівчиною, яку знає років десять ...забавний факт або ще один привід замислитись?
Зуко, потиснувши плечима, відвалився від стіни й пішов у бік палубів. Мей ще не було, а ось куля вже майже був готовий до польоту. Його конструкція була дещо змінена і головною відмінністю від минулої « некерованої» моделі було те, що на його верхній частині тепер стояло невелике отвір з керованою з гондололи кришкою, яке можна було використати для випуску гарячого повітря назовні і відповідно опускати його вниз, не використовуючи складних технік магії вогню. Корзина кулі зазнала найменших змін, звичайно, якщо не вважати, що стала більш суворою і більше не походила на прототип або чорнову версію. Декілька пропелерів, які мали допомагати у керуванні кульками, також були готові до роботи.