Глава 39: Я Аватар;
- Аанг! Аанг, прокидайся, Аанг...
Відкриваючи очі, він знову побачив перед собою обличчя неймовірно красивої дівчини, яка зараз тормошила його за плече.
- Нарешті ти прокинувся, - посміхнулася Катара, розгинаючись у повний ріст. - Вставай і одягайся швидше, всі в селі хочуть тебе бачити!
А, це... так, - кивнув аанг, ще не повністю відійшовши від своєї нічної розмови з попереднім втіленням. - Слухай, Катара, ти випадково не знаєш нікого на ім'я Зуко?
- Зуко? - Катара потиснула плечима. - Ні, я не знаю нікого, хто був би не з нашого села. Він твій друг?
- Ні, все не так... це складно, Аанг потряс головою, намагаючись зібратися з думками. - Я зараз прийду.
Катара схопила його за руку і швидко витягнула на світ. Надворі вже сяяло сонце, а перед тим як він провів ніч у наметі люди одягнули тепле вбрання свого племені.
- Аанг, Катара обвела натовп рукою. - Це все наше село.
- Аанг склав руки перед собою і злегка нахилив голову. - Мене звати Аанг, я маг повітря і Аватар.
- Що? - Очі поблизу Катари округлювалися, як і більшість дорослих. - Аватар?
- Аанґ посміхнувся. - Вибачте, що не сказав вам раніше, просто... Я не дуже-то хотів їм бути.
- Не хотів їм бути? - Нерозумно перепитала Катара. - Але чому?
- Це дурниця, аанґ мимовільно відвів погляд. - Коли мені було чотирнадцять, я раптом сказав Аватару, бо в дитинстві вибрав іграшки. Мої друзі раптово перестали зі мною грати, адже я Аватар і маю перевагу. Тільки один старий монах - Ґіяцо, він поводився зі мною так само як і раніше, але інші ченці це не сподобалося, тому вони вирішили перевести мене в інший храм, щоб я повністю присвятив себе тренуванням та постанові аватаром. І тоді... Тоді я втік, а коли прокинувся, то побачив тебе і Сокку, думаючи, що провів в айсбергі пару днів. Але коли я заснув, зі мною зв’язався Аватар Року — моє минуле втілення і розповів про війну, яка зараз іде! Вибачте, що залишив вас майже на сто років! Але обіцяю, я оволодію всіма стихіями і остану війну, виконавши свій обов'язок Аватара!
- ...Те, що ти розповів... - З натовпу людей вийшла літня жінка. - Я Канна, але можеш називати мене Пра-пра, я бабуся Соккі і Катари. Я народилася після початку війни і вже втратила надію, що одного дня Аватар повернеться... але твій літаючий зубр та ці татуювання, ти безумовно маг повітря! А якщо це так... чи зможемо ми чимось допомогти тобі, юний Аватар?
- Звичайно! – відразу ж кивнув Аанг. - Року сказав мені, що першим я повинен знайти вчителя магії води, у вашому племені є маги?
- Зніяковіло подала голос Катара. - Я єдиний маг води на південному полюсі, але я майже нічого не вмію...
- Це погано, - Аанг похитав головою. - Маг води повинен підкорити воду! А що щодо Північного полюсу, адже там теж є плем'я Води?
- Ми давно не спілкувалися з родинним племенем, - зітхала старенька. - Наше плем'я майже повністю винищене людьми вогню, тому ми ховаємося тут і не виходимо далеко в море.
- Тоді я повинен летіти туди! - З упевненістю заявив Аанг. - Дякую, що допомогли мені, я обов'язково виконаю свій борг Аватара!
- Почекай, Аанг! - Катар раптово схопила його за плече. - Я хочу полетіти з тобою. Тільки там я зможу стати справжнім магом води!
- Катара! - Викрикнув Сока. - Що ти робиш? Скажи їй, Пра-пра!
- Справді, старенька зітхнула. - Мені здається, ви знайшли його не випадково, тепер ваші долі переплетені. Аанг — це наша остання нагода на мирне життя. Якщо Аватар не проти допомогти моїй внучці, то я не буду заважати вам...
- Що? - Сокка поспішав. - Тоді... тоді я теж полечу з вами. Я не відпущу Катару одну!
- Ми підемо в подорож разом? - З радістю викрикнув Аанг. - Чудово! На Аппі достатньо місця для трьох!
***
***
Раннього ранку другого дня своєї подорожі, Зуко вийшов на палубу корабля і на кілька хвилин застиг на місці, насолоджуючись променями сонця, що годували його магію і були так люблять кожним чарівником вогню. Раптом відчувши рух позаду себе, він встиг ухилитися від жіночої руки, що летів у нього ззаду і швидко розвернувшись, з подивом побачив Мей, на якій був тільки нічний халат.
- Я звичайно можу помилятися, але ...
- Так, вгадал. Тай Лі вчить мене блокувати ци, - посміхнулася дівчина. - Поки що найкращий поступ, але я повинна була спробувати!
- Ми обидва ще ті профани, - розсміявся Зуко. - Тільки будь ласка, не здумай кидати в мене ножі, у цьому тобі немає рівних, а я не хочу псувати своє прекрасне тіло понад дірками!
- А скромності тобі не займати, - посміхнулася дівчина підійшовши і вставаючи поруч біля краю палуби. - Тебе щось турбує? Я ж бачу, ти такий з дня від'їзду.
- Ти стаєш занадто проникливою, - криво посміхнувся Зуко. - Не знаю, повіриш ти мені чи ні, але схоже Аватар повернувся.
- Аватар? - брови Мей злетіли вгору. - Одна з твоїх ...ні, ти схоже серйозний. Але ж майже сто років минуло...
- Так, майже сто років, - кивнув Зуко. - Але здається, що фора вийшла, Народу Огня доведеться зустрітися зі своїм головним ворогом вже дуже скоро.
- Ну, ти ж обіцяв, що нудно не буде, - несподівано посміхнулася Мей. - І який план, мій принц?
- Для початку потрібно з ним зустрітися, Зуко задумливо подивився кудись вдал. - Він з Повітряних кочівників, які славляться своїм пацифізмом і відразою до вбивств, а отже, якщо зіткнемося з ним тоді, коли поруч не буде людей із Царства Землі, то зможемо провести розвідку боєм та дещо прояснити. А далі ... скільки все залежить від результатів нашої сутички!