- Головне пам'ятай, принц Зуко, ти не зобов'язаний намагатися показати свою майстерність або виконати якомога більше прийомів! Твоє завдання перемогти, а зробити це можна тільки тоді, коли твої базові комбінації близькі до ідеального!
- Я пам'ятаю, вчитель, - кивнув Зуко, зупиняючись біля великого дверей з безліччю різноманітних візерунків. - Перемога — єдиний варіант, який мене влаштовує!
Сказавши це, він глибоко вдихнув і кивнув вартовим, які відразу ж відкрили двері й впускали його всередину залу.
- Дихання і наступ, принц Зуко, дихання та марш! - Ще раз, коли Дарай повернувся і попрямував на тренувальний майданчик палацу через пів години у нього була тренування принцеси Азули.
Коли Зуко ввійшов у просторого залу, то пройшов в його середину і низько схилився до двох людей, що перебували біля далекого муру.
- Господар Огню Азулон. Отец. Ви хотіли мене бачити?
- Так, принц Зуко, хотів. Ти ж знаєш, що тобі чекає сьогодні?
- Так, Господаря Огню, я повинен пройти випробування боєм і довести, що гідний пізнання стародавньої техніки! - спокійно відповів Зуко, випростившись у повний ріст.
Перед ним стояв маленький переносний трон, який завжди більше нагадував йому розкішну лавку через свою форму. Зліва від трону стояв його батько - принц Озай, який на відміну від свого звичного виду, зараз був стриманий, якщо не сказати робок в присутності Господаря Хогнія. Праворуч від трону в цей день повинен був стояти його дядько — принц Айро, але війна на території країни світу спричиняла свої корективи навіть у життя такого далекого палацу.
На самому троні сидів старий, який був дідом Зуко і за послугою теперішнього Господаря Огня. Старий на вигляд старий чоловік, який правив Народом Огня вже понад 70 років і здається абсолютно не збирався покидати трон найближчим часом. Однак його погляд зовсім не був таким, як у більшості старих людей.
Це був погляд проникливої і владної людини, який стримував владу в країні своєю залізною рукою і побажав достатньо, щоб приймати безжалісні рішення на основі тільки власних умозаключень. Саме цей погляд зараз оцінююче пробіг по фігурі, що стоїть перед ним принца, перш ніж Азулон на секунду прикрив очі, ніби приймаючи якесь, тільки йому ведме рішення.
- Добре, принц Зуко. - Нарешті він сказав, відкривши очі і провівши пальцем по своєму довгому правому вусі. – Тайро! Ти проведеш випробування для мого онука!
- Це велика честь, Господарю Огня! - Зуко від стіни ліворуч відділилась невисока фігурка в броні, яка чітко зачепилася до центру кімнати.
Нарешті, коли Зуко отримав можливість поглянути по сторонах, то швидко зрозумів, що кімната в якій він знаходився практично порожня, за винятком стоячого біля стін трона. Крім того, на підлозі була видно чоткову лінію, яка утворює прямокутник, який був вкрай схожий на палацову арену для Аґні Кай.
"Яка передбачливість..." - подумав Зуко, розгорнувшись і швидким кроком пройшовши до місця, звідки він повинен був починати бій.
"Арена" знаходилась паралельно до трону Азулона, що давало йому кращий вид на спрага незалежно від того, в якій ділянці вона проходила. Коли Зуко встав на своє місце, він підвівся у стадійку і змінив свій погляд на те саме, що й противника, який приготувався до бою.
Це був один з магів елітного підрозділу, який називають імператорським кортежем. Основним завданням якого була охорона члена правлячої сім'ї. Це було не важко зрозуміти, адже маги цього підрозділу носили різне екипірування.
Обладунки мали насичений червоний колір з жовтою прямою у шиї та жовчкою на ремені. Шолом з трьома червоними шипами повністю закривав їх обличчя, не маючи висувної частини як у чарівників вогню регулярної армії.
"Він, напевно, не слабкий маг вогню, тому що він зміг пробитися в захист дідуся, а на ньому захисна екіпування, яку він мабуть не збирається знімати... гаразд, я знав, що дуже легко не буде!"
- Чого ви застоїли? - Нетерпеливо поморщився Азулон. - Починайте бій!
У ту ж секунду Тайро зробив швидкий спад вперед, посилаючи маленьку вогняну кулю в бік Зуко. Той у свою чергу не потрапив на цю дуже стандартну хитрість і просто відступив в сторону, пропускаючи кулю мимо себе та не даючи противникові відволікти його увагу. Тайро ж не став міняти свою тактику і зробивши більш глибокий спад, він послав хвилю полум'я в принца, тим самим починаючи свій комбінації ударів, метою якому природно було придушити свого противника.
"Головне не поспішай, він взяв ініціативу у свої руки, але в поєдинках магів вогню все буде вирішувати темп, варто йому збитися, і на коні опинюся вже я..." - подумав Зуко, намагаючись відбити всі вогняні хвилі та кулі, які його противник посилав в його сторону.
Тайро безсумнівно був відмінним магом, але, як вже не раз підмітав Зуко, більшість людей у цьому світі мислили занадто гармонійно, не даючи розгулятися своїй фантазії, через що їх дії можна було передбачити з цілком хорошою ймовірність. На щастя, Тайро не став винятком. Він діяв точно за шаблоном, постійно наступаючи і зовсім не реагуючи на те, що Зуко все ще стоїть на місці. Через що в кінцевому підсумку сталося те, що і мало статися - він опинився занадто близько. Зробивши наступний спад і пославши хвилю полум’я, Тайро раптом побачив, що знаходитись менше ніж за метр від свого ворога. У цей же момент Зуко не просто відбив полум'я в сторону, як робив до цього, а швидким помахом ноги створив сильну хвилю вогню, яка поглинула вогонь його ворога і одночасно не дала йому зробити наступний крок. Комбінація Тайро була збита, і йому не залишалося нічого іншого, крім того, як поспішно відступати, ніж звичайно ж використав Зуко. Зробивши швидкий спад, він викинув обидві руки вперед, створюючи максимально відможнену вогненну стрю, яка відразу ж пішла в бік його оппонента. У Тайро знову не залишилося вибору, він був змушений повторити рухи рук Зуко, викинувши свої руки вперед і створюючи власну створну полум'я. Їх удари зустрілися і оскільки сили виявилися практично рівні, і ніхто навіть не думав припинити випускати полум'я з рук, то пару секунд їх атаки боролися один з одним. За допомогою парітету, що з’явився на світ, Тайро швидко повернувся до стійкої позиції і вже збирався зробити випалення, щоб перевершити принца, але в наступну секунду вогняне струмене Зуко розрослася синім кольором, миттєво переливши вогонь ворога та врізавшись прямо у його вкрите броне тіло.
- Ааа!
Гучний крик рознісся по всій кімнаті, коли охоронець Господаря Огня відлетів до протилежної стіни, в той час як металеві частини його броні помітно оплавилися, а її тканина просто горіли.
- Допоможіть йому, - махнув рукою Азулон, встаючи з свого трону — все-таки моє рішення принести кров Аватара було вірним у наш рід. Відмінно, принц Зуко! Продовжуй старанно вчитися і робити поступ у вивченні Свині Молній!
- Так, Господарю вогню! Я вас не підведу! - На схилі голови Зуко.
Через кілька секунд Азулон вийшов з кімнати разом зі своєю охороною, яка несла за собою Тайро, обличчя якого було в моторошних опіках переважно через оплавлений прямо у нього на голові металевий шолом.
Коли Зуко підняла голову, то стримався від їдкого слова. Зуко міг впевнено сказати, що Озайя — це синє полум’я цілком завдяки своїй заслугі.
« Дивись, дивись, як не обжерся!» - посміхнувся Зуко, поправляючи свій треніровий одяг.