Смерть — це порятунок для тих, хто помер, але для живих є лише початком усіх труднощів.
Якби цей світ не був світом шінобі, то так і було б.
Але на жаль... Це був саме він...
Камігане Юя вважав, що смерть — це кінець.
Наступного разу він побачив, що знову став молодим і опинився посеред густого лісу.
Він недовірливо озирнувся на своє тіло, і в голові зародилося жахлива підозра...
Невже...
Мене знову закинуло в інший світ?
Ні! Не можете - так поверніть мене назад!
Зрештою, моє життя у світі шінобі я вже прожив. Краще назад, ніж в якесь нове невідоме місце!
Так думав Юя.
До тих пір, поки з лісової чащі не вийшли три знайомі фігури.
Сенджу Хаширама, Узумаки Міто і Сенґу Тобіраму.
Юя застиг на місці, раптом побачив Трійцю. Вони ж, навпаки, з усмішкою на обличчях заступили йому назустріч.
У той же момент Юя прийняв оборонну стійкку.
— Хто ви? Це... Гендюцу?
Хашірама на мить завмер, а потім оглушився.
Узумакі Міто з теплою посмішкою прийняло все пояснювати. Виявилося, що вони були на перехресті в місцевості, де панує мир і спокій. Це була пересувна станція, де душі померлих зустрічали новоприбулих, щоб проводити їх далі.
Звичайно, затримуватися тут було не обов'язково, все залежало від глибини твоєї останньої волі і прив'язаності до світу живих. Так само, як і в історії про Хатака Какаші, який після своєї смерті зустрів тут свого батька — Гата Сакумо, котрий чекав на нього десятиліттями.
- А ти, малий, чудово потрудився! — Головоголосно заявив Хашірама, по-дружескі плескаючи Юя по плечу.
— Но... Звідки ви знаєте? — Невпевнено моргнув той.
— Тут, у глибокому спокоєм вічному спокої, ми можемо бачити відгомін того, що відбувається в світі живих, — з усмішкою пояснив Тбірама.
Юя завмер, і його обличчя миттєво зблідло.
— Не хвилюйся, наш особистий простір не порушується, — поспішила заспокоїти Узумакі Міто. - Те, що відбувається між тобою і Цунадою... Ми цього не бачимо. Тут діють свої правила.
Юя з полегшенням видихнув. Якщо не бачать, значить, все в порядку.
Але відразу ж до нього дійшло. Він здивовано подивився на Першого Хокагу:
- Ви були тут весь цей час?
Хашірема, почесавши щоку, винен кивнув. Тобірама також кивнув і недбало помахав підборіддям собі за спину.
— І не тільки ми... тут і інші старі засиделися.
Прослідивши за його поглядом, Юя мимоволі посміхнувся.
Сарутобі Хірузен, Нара Шікая, Акімічі Торіфу і...
Учиха Кагами...
— Дядя Кагами... — З теплотою в голосі вимовив Юя.
Каґамі, який також повернувся до своєї молодості, з усмішкою кивнув у відповідь.
А зір у мого друга, Юя, був дуже відмінним і він легко побачив іншу фігуру, яка намагалася сховатися за чужими спинами.
- Хе-хе-хе, думаєш, добре сховався? А ну, виповзай, Данзо!
Шимура Данзо, який визирав років на тридцять і з попільничим обличчям застиг на місці, але під суворим поглядом Сенджу Тобірама був змушений вийти вперед.
Юя впнув руки у бік і, дивлячись на його жалюгідний вигляд, не зміг стримати сміху. Сміх ставав все голоснішим і гучнішим.
Він і уявити не міг, що в світі шінобі навіть після смерті можна якось продовжувати спостерігати за світом живих ...
« Якби ж то... Якби я знав про це раніше..." - через сміх подумав Юя і похитав головою.
— Якби ти знав, ці хлопці не посміли б тобі пакосити, — просяяв Гаширама, розглядаючи затилицю. — А ми б втратили такий відпочинок!
— Тут до смерті нудно, — підтвердив Тобірама. — Тільки твої кроки і замальовували нам вічність.
З цими словами він обернув крижаним поглядом Сарутобі Хірузена, Шимура Данзо, Утатане Кохара та Мітоккадо Гомуру.
Ті відразу ж покірно опустили голови.
Чорт забирай, якби вони знали, що після смерті зустрінуть свого вчителя, який буде знати всі їхні справи, то не мали б жодного наміру піти проти Юя.
— Ледве опинившись тут, ви наперебій скаржилися мені, який з нього нікчемний правитель. А тепер що мови проковтнули? Гадаєте, бездарно, самі б справилися краще? - Відчитав їх другий Хокаґе.
Потім він узяв Юя за руку і повіз вглиб гаї.
Невдовзі вони вийшли на поля, де з землі височів величезний гладкий валун квадратної форми.
- Що це?
Тобірама з усмішкою приклав до каменя руку і вилив в нього трохи чакри.
Через мить на поверхні каменя з’явилося зображення.
Юя здивувався на нього.
- Ми не знаємо, як це працює, але принцип схожий на ті штуки, що ти винайшов... телевізори, ось. Ми не можемо втручатися в справи живих, але можна спостерігати за ними з допомогою цієї штуки.
З цими словами Тбірама провів рукою по каменю, і зображення стало парніше.
На ньому з'явився Цунаде.
Юя стурбовано нахмурився. Невже вона вирішила накласти на себе руки через його смерть?
А потім...
А потім він побачив, як Цунаде з перекошеним від люті обличчям, люто барабанить по клавіатурі, виригаючи прокляття на адресу якогось інтернет-собедільника. Юя впал у ступор.
— Це ще не все, — хмикнув Тобіра. - Головне, що ти можеш змінити цей план.
Він знову доторкнувся до каменя, і малюнок змінився. Тепер вони бачили їхнього сина Юкі, який сидів удома за комп’ютером і поливав брудом свою матір.
Юя втратив дар мови.
— Не злись, не злися! — Похлопав його по плечу Хашірама. — Юки просто намагається розхвилювати матір, от і все. Саме так!
Узумакі Міто не витримала і приснула з сміху.
Юя мовчав.
Решта, що слідували за ними, теж були вбиті.
Дивлячись на екран, де його син, який увійшов в бій, крила останніми словами і його самого, Юя не сумнівався: у цьому потоці війни було багато щирих слів...
— Добре, дуже добре, — процідив він крізь зуби і криво посміхався. — Я почекаю. Ось спустишся ти, чорт тебе забирай сюди, подивимося, як ти будеш переді мною звітуватися!
Інші люди, які не розчарувались, спостерігали за його реакцією, але Юя лише мітнув у них спотворений погляд.
Незабаром на екрані настала ніч.
— Ось така річ, — потиснув плечима Гашірама. - Це не так. Якщо по-твоєму, то в тридцять разів повільніше, ніж у світі живих. Так що для нас це все одно, що дивитися кіно в тридцятикратному прискоренні. Але ми звикли, наші здібності дозволяють все вловити.
Юя кивнув, показуючи, що зрозумів.
Тобірама, помітивши його нарочито байдужий вигляд, зрозумів, що той вловив не все.
- Ти ж не думав, що це все? — запитав він з хитрою ухмилкою, поклавши руку Юя на плече.
- А що, є щось ще? — Здивовано підняв брову Юя.
Тобірама розхвилювався, а потім провів долонею по екрану, і зображення знову змінилося.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt