Нарешті спалахнула буря, яка бушувала цілу хвилину.
Момошики одним рухом розвів дим і холодно втупився на шинобі Конохі.
- Мушу визнати... Я вас недооцінив! — Він проривав, і його обличчя спотворила гариса ненависті.
- Досить балаканини! Отримуй ще! — Викрикнула Хіната і знову вказала на нього. — Продовжити бомбардування!
- Так! — хором відповіли шінобі.
Момошики поспішав.
Знову?
Нова серія вибухів поглинула його.
— Хіба це не буде кінець? — Зревів він, вибігаючи з вогню. — Ви, нікчемні нижчі істоти!
Хіната з крижаним спокоєм лише помахала рукою.
Момошіки подумки взвил.
Ублюдки! Кишка тонка битися зі мною без цього вашого Джогана!*
Тим часом він повільно піднімався з землі. З довгого вертикального розрізу на його попільно-білою шкірою сочилася кров.
Шш!
Неджі випав з просторового викривлення. Один з ніндзя-медиків скрикнув і відразу ж кинувся до нього, щоб надати допомогу. Харуно Сакура, хоч і мала чудові навички зцілення, ще не освоїла сотні зцілень та своєї жахливої сили, а тому сама потребувала захисту на полі бою такого рівня. Вона ще не досягла елітиного джона.
Кіншіки холодно глянув на Неджі, а потім на Гая і Лі. Він зрозумів, що Х'юга більше не боєць. Техніка Кінінінг Баку була надзвичайно сильною, але її використання вимагало величезних витрат чакри і лягає важким тягарем на тіло.
Його оцінка була правильна. Неджі був виведений з ладу. Залишатися тут означало бути тягарем, тому медики почали відступити.
— Не уйдёшь! — Кіншики роїлися в погоню, але шлях йому відразу перешкодив синя тінь.
- Хе-хе-хе, зараз я покажу тобі, що означає Блакитний Звір Конохі!
Обличчя Кіншики помрочело. Він зовсім не хотів витрачати час на цього дивака. Но...
Він подивився на Момошики, якого безжалісно бомбардували з повітря. Якщо так піде і далі... Вони обидва можуть тут загинути...
Смерть... Сам Кіншікі її не боявся. Але він боявся того, що Пан Момошіки загине разом з ним...
А якщо так... - То вихід залишається тільки один...
Оцуки Кіншікі зробив глибокий вдих, і його тіло почало надуватися. Гай і Лі замерли, але відразу ж зрозуміли, що відбувається. Цей хлопець...
Він шалено поглинав чакру!
Насправді, Кіншіки всмоктували не тільки чакру, але й природну енергію навколо себе. Просто ні Гай, ані Лі не були знайомі з режимом Мудреця.
Але для Наруто ця енергія була до болю знайомою. Він різко обернувся і побачив, як Ооцукі Кіншики з жахливою силою опускає ногу на землю...
*ГР-РОООМ!*
Сильніший поштовх потряс весь простір всередині бар'єра, збивши з ніг абсолютно всіх. Земля пішла тріщинами, а всі будівлі в зоні дії техніки миттєво звернулися до руїн. Наче гори топталися, а земля під ногами розкинулась. Навіть сильний бар’єр не міг стримати цієї сили. Ні, швидше, добре, що він був. Інакше від цієї атаки вся Коноха перетворилась б на пил.
Всіх до єдиного погребло під обломками ...
Через довгий час тремтіння землі нарешті вщухло. Всередині бар'єра залишилася лише безжиттєва порожнеча... Навіть за його межами деякі будівлі впали, а земля покрилася тріщинами.
Побачивши це, Юя мало не знепритомнів. На щастя, Цунада помітила це вчасно і допомогла йому відпочити.
— Катастрофа! Справжня катастрофа! Та це ж просто грабіжник, мати його! — У люті затопав ногами Юя. - Якого біса він б'є по будівлі? Виходь на чесний бій, боягузе!
Але, хоч би як він безнадійний, купа руїн уже стала здійсненим фактом...
Пил повільно осідала...
З-під уламків вирвалася фігура і встала на вершині рукотворного пагорба. Це був Наруто в Режимі Мудреця Шести Путів. Він обережно опустив Хінату, яку тримав на руках.
Вона встала на ноги і розгубилась.
А де мої домівки? *
В мене були кілька десятків будинків?
До кого поділилися мої житлові центри?
Нету...
Нічого немає...
— Хе... хе-хе... хех-хе... - Її погляд потьмянілий. — Я дура, така дурня... Давно повинна була зрозуміти, що так все і закінчиться...
Наруто злякався, побачивши її стан, і відразу ж схопив за плечі:
- Люба, що з тобою? Не лякай мене!
Очі Хінати перетворилися на дві точки. Втратити майже десять мільярдів три за раз - її маленьке серднечко не витримало. Здається, що напруження ще мало бути тренуванням.
Шш!
РОКСІ:
Один за одним з-підвалів почали вибиратися інші. І все ж Момошіки з тривогою втупилися у небо. А потім на їхніх обличчях з'явилося здивування.
А де другий? Куди він подівся?
Момошики мовчки дивився на величезний плід Чакри в своїй руці. Рішення Кіншікі, безсумнівно, було правдивим. Якщо б він не увійшов в стан пробудження, ці жалюгідні смерди рано чи пізно доконали б його своїми огидними прийомами.
Ось тільки... Так чи інакше, Кіншіки був мертвий...
— Хм-м... Я змушений визнати... Навіть для нижчої раси ви - найсильніші з смертних, що я зустрічав!
Тим останнім ударом Кіншіки вивільнив всю свою чакру і природну енергію. Інакше кажучи, він не міг би використати ніндзюцу, залишивши собі лише тайдзуцю. Але це було вже неважливо. Важливо було те... що ці створіння дійсно загнали його, Ооцукі Момошіки і його вірного слугу в таке положення!
Момошики широко розкривав рот і впився зубами у горіх Чакри.
А потім...
*БУМ!
Його тіло захопило жахливий, неймовірний потік сили. І з кожним їстівним шматком... Ця сила ставала все більшою і більше!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt