Біля воріт Сунагакуре.
Гаара обкинув поглядом грандіозний загін з кількох сотень чоловік, після чого перевів його на стоячий на чолі Юя, який з посмішкою дивився на нього. Злегка, схилившись на знак поваги, він вимовив:
- Дякую за допомогу Деревні Скритого Песка. Якщо щось знадобиться, можете звертатися до мене в будь-який час.
З цими словами Гаара знову подивився на Юя.
- Будь ласка, пане Хокаґе, ходімо зі мною. Пан Казекаґе чекає на вас.
Юя з усмішкою кивнув і пішов за Гаарою в село.
За роки розвитку Сунагакура перетворилася на невпізнання: з царства кажанів вона стала оазисом, який приносить задоволення і відсвіження. Навколо села вже висаджували рослини, які могли вижити в пустелі.
У супроводі Гаари Юя прибув до резиденції Казекаґе. Під цікавими, шанобливими і вишуканими поглядами шіобі він разом з Нара Шікаку піднявся в кабінет.
Коли Юя тільки ввійшов, то не втримався від їдкого зауваження:
- Слухай, ти все-таки Казекаґе. Що за бідність?
Увесь офіс складався зі столу, диван для гостей та книжкової шафи. На столі, як і на безлічі документів, що загрожують підлогу, Юя навіть не звернув уваги.
Раса підняв голову, подивився на гостя і закричав.
— Я просто не люблю тягуться грошима. До чого вся ця вистава?
Юя без жодних церемоній плюхнувся на диван і плескнув долонею по підлокітнику.
- Так, а де чай? Я, як-никик, Хокаґе. Приїхав, а мене навіть чаєм не пригостять?
Роза на мить замислився, після чого натиснув на кнопку в селі.
- Зелений чай. — Потім він знову подивився на Юя. - Залишимо люб'язності. Давай до справи. Наше село...
Юя підняв руку, перериваючи його.
— Давай без зайвих слів. Я і так здогадаюсь, в чому справа. Ваша просьба про допомогу - лише привід. Насправді ви хочете прощупати позицію Конохі.
Раса насупився, дивлячись на Юя, який невтомливо сидів, закинувши ногу на ноги.
* Як він здогадався з першого погляду? План, який ми так довго обговорювали..."*
Поміркувавши, Раса все ж вирішив стояти на своєму:
— Навідування в нашому селі - це факт...
Юя закотив очі.
— Ладно. Раз так, я задам тобі пару питань. Відповіси - і я кину всі сили на допомогу. Договорились?
Раса відклав ручку.
- Я весь у увазі.
— Яку площу села затопило?
— Приблизно п'яту частину. Ущерб досить серйозна. Насправді...
— А наскільки постраждав торговий квартал?
Роза на мить завмер, але відразу все зрозумів і, посміхаючись, похитав головою.
- Ось що... Не дивно, що ти розкуштував наш намір.
Юна самодовольно качнув ногою.
— Торгівля - це серце добробуту будь-якого села. Свій, в Конохі, я берег як зіницю ока і нікому не дозволю його зворушити. Тому, прибувши сюди, мені достатньо було лише подивитися, чи задає ваша торгова вулиця, щоб зрозуміти, справжнє у вас лихо або уявне.
Звичайно, був і інший знак. Незрозумілі, збентежені люди після справжнього лиха виглядають зовсім не так як ті, за якими стоїть певна влада. Однак було не варто вдаватися в такі тонкощі перед Расою.
Раса кивнув.
— Розлив каналу - це правда. Але мушу визнати, що ми його очікували. Цього року в країні Дощу випало аномальна кількість опадів. Ми вже розширили внутрішнє озеро, але цього було недостатньо. Рівень води в каналі став критичним, і щоб запобігти неконтрольованого прориву я наказав штучно підірвати дамбу, створивши невелику колоду. Я думав, що затопить не більше десяти частин села, але все 20 відсотків пішло під воду. Звичайно, торговий квартал не постраждав.
— Ось бачиш, — кивнув Юя. - Ви були готові. І якщо ви просите нас про допомогу, значить у вас є інші цілі. А яка зараз головна турбота для вас і інших сіл, як не те, хто стане наступним Хокаґе?
— И... Хто ж? — З діловою байдужістю запитав Раса.
Юя посміхнувся і вже відкрив було рот, щоб видати їдку тираду, але в двері постукали. Вошла Темарі з чашкою чаю на підносі.
— Третьому Хокаґе, — кивнув Раса доньки.
Темарі підійшла до Юя. Приймаючи у неї чай, він з усмішкою звернувся до Раси:
— А Темарі-то у тебе славна дівчина виросла. Як щодо того хлопця з клану Нара, що позичив її на іспиті на чуніна? Мені здається, з них вийшла б чудова пара.
Теми застила. Її обличчя миттєво засяяло фарбою, а рука сама дрнулася, щоб запустити підносом прямо в наглезі особа Хокаґе. На щастя, вона відразу згадала про тих, хто перед нею, і зрозуміла, що подібний жест рівносильний самогубствам. Темари сдержалась. Так, вона переконала себе, що дотрималась виключно заради блага села. А чому її так кинуло в жар від цих слів... Про це вона намагалася не думати. Або, точніше, не наважилася копати глибше.
Раса перекладав погляд з дочки на Юя, і в його голові ніби блискавка виблискувала.
- Хіба ви не жартуєте, третій? — Він запитав його, як Юя з насолодою відпиває чай.
— А ти як думаєш? — изгаво усміхнувся той.
* («Гадай, називається...»* — фиркнув Раса, збентежено дивлячись на дочку.
Темарі ж більше не могла тут перебувати. Вся червона, вона вискочила з кабінету.
— Ти знав, що я не скажу тобі, хто стане наступним Хокаґе, тому і затіяв весь цей виставак, — холодно хмикнув Юя, глянувши на Расу. Я зі своїм характером відправлю людей на допомогу. І якби я прислав всього одного кандидата, ти б зрозумів, що він вибув з гонки за владу. А якби всі прибули - ти б дійшов висновку, що я дійсно готуюся вибрати наступника. Хитрый хід. Тільки ось придумав його не ти, вірно? Чи ж це не проробки старої карги Чіо?
Раса зітхнув. Коли він тільки став Казекаґе, його переповнили амбіції. Він вважав, що Чіє — це пережиток минулого і лише під його керівництвом Сунагакур досягне справжньої величі. Але, зайнявши піст, він зрозумів жорстоку правду. Чи пані Чіьо завжди так вколювалася?» ** Безконечні папери, постійні надзвичайні ситуації, вічні прощування з боку інших сіл... А у Чіє була ще й додатковий тягар: як голова лікарні Суна, вона повинна була регулярно там з'являтися. Лише ставши Казекаґе, Рас зрозумів, яка це пекельна праця. На щастя, він мав кількох вірних людей, з якими можна було розділити цей тягар.
— Отже, серед присутніх є той, кого ти бачиш своїм наступником? — запитав Раса, повертаючись до теми.
Юя кивнув. Насправді, його ідеальним кандидатом був Шісуі. Спокійний, розсудливий, неймовірно сильний. Ось тільки... надто м'який. Простіше кажучи, при ньому могла повторитися історія Сарутобі Хірузена. Дай хто-небудь почину Конохе, начни обережно прощупувати її межі - Шісуі не звернув би уваги на такі дрібниці, зосередившись на глобальних цілях. Якби він був Каґе Кумогакуре, Іваґакуре або навіть тієї ж Суни, то не мав би жодних проблем. Але Шісуі був з Конохи... А це все змінювало. Однак це були лише припущення, і Юя хотів особисто побачити, як Шісуї виявить себе. Саме тому, добре розуміючи справжні мотиви Раси, він все одно відправив сюди і Учіху Шисуі та Нара Шікамару та інших кандидатів. Все це було частиною відбору Четвертого Хокаґе.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt