- Досить базікати! - Зревів Обіто і відразу ж переніс себе в вимірювання Камуї.
Цього разу він порозумнів і скористався чакрой Шести Путеєю.
Обіто хотів зв'язати своє вимірювання з простором Ішшікі, але варто було йому з"явитися там, як його тіло відразу окутала чорна енергія...
— Чёрт!
Обіто не залишалося нічого, як негайно ретуватися.
— Він заповнив усі виміри просторовими блоками, — доклав він. - Кожен з них може запечатати мене. Я не можу туди зайти.
Якаші Хатаке хмикнув, і Обіто відразу ж зайнявся:
- Я хоча б спробував! А ты?
Какаші кинув на нього спокійний погляд.
- А безпілотники? Ті, що вгорі. Можеш відправити їх туди?
Обіто завмер, а потім подивився в небо. Потім він з силою вдарив кулаком по долоні.
— Ах, точно! Як же тоді, коли він ширяв у небі і ми не могли його дістати!
Сказано - зроблено. З хижою умилкою Обіто за допомогою Камуї відправив цілу сотню безпілотників пряміком в особистий вимір Ішшіки.
Не минуло й хвилини, як Ішшікі з обличчям темнішою хмарою відкрив просторовий розлом і вийшов назовні.
Хоч на ньому і не було пилюки, сам факт його повернення говорив про те, що щось пішло не за планом.
Обіто потерти пальцем під носом і самодовольно хмикнув.
Ішшики холодно обернув поглядом присутніх.
— Вы, виродки! Хіба ми не домовились, що я б'юся з цими стариками? Яке право ви маєте нападати на мене?
Наруто відразу ж вискочив вперед і закричав у відповідь:
— Ах ты сволочь! Спочатку ти висів у небі, де тільки ти міг бити нас, а ми тебе — ні! Тепер у тебе просторові техніки, і що, знову те ж саме? Тільки ти атакуєш, а ми навіть відповісти не можемо?
Ішшики холодно фиркнув. Він і не думав визнавати свою помилку.
Це його здібності, так з якого стати цей щеня тут тявкає?
Але він помітив, що хід думок цих покидьків. Поки він буде битися з цими стариками обличчям до лиця, інші втручатися не стануть. Але варто йому спробувати змити в небо або піти у свій вимір, як на нього відразу ж завалиться шквал атак.
Яка примітивна логіка.
Що ж, нехай буде так. Думаєте, у прямому зіткнення я слабкий? Ви ще пошкодуєте, що змусили мене битися з ними на землі!
З цією думкою Ішшікі, стискаючи свій чорний стрижень, кинувся до Нара Шікая.
"Спочатку розберіться з одним!"
Але його відразу зустрів Сарутобі Хірузен. Третій Хокаґе з усієї сили спустошив його своєю палицею.
Око Ішшики спалахнуло, і Хірузен з жахом побачив, як його тіло почало швидко зменшуватися...
У ту саму мить Хатаке Сакумо ривком відтягнув його в сторону.
Лише за одну мить ріст третього Хокаґе скоротився до метра з невеликим. Він знову став дитиною.
- Обережно! — З усією серйозністю попередив Хирузен. — Здається, його техніка здатна зменшувати що завгодно!
Сакумо кинув. Ситуація ставала все більш брудною. Якщо це так, то укриття тут майже не залишилося...
Вони були на високому плато, і каміння навколо вистачало, але знайти щось яке б повністю приховати їх від погляду Ішшіки та заблокувати його додзюцу було практично неможливо...
Будь серед них користувач Мокутона, одна "Техніка Лесотного Генезіса" вирішила б безліч проблем.
Але, на жаль, такого не було.
*(Сенджу Гаширама: Не думав, що навіть через стільки років після моєї смерті моя цінність буде тільки зростати.)*
І все ж...
Нехай "Лезного Генезіса" не було. Це могло бути можливим.
Блощиці!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt