— Отец... — Зламались губи Асуми, коли він побачив Сарутобі Хірузен без тіні сумніву рився на Ооцукі Ішіки.
Важка долоня лягає на його плече.
— Не варто, — почувся голос Юя.
Асума обернувся — Хокаґе стояв прямо за ним.
- Пан Хокаґе! - Здивовано видихнув він. — Якщо ви тут, то як же безпілотники?.
Юя ледь помітно посміхнувся:
Ти ж сам сказав: "Вебеспілотники". Ключове слово - "бес", їм не потрібен пілот.
Асума відразу все зрозумів. Ним керує хтось інший...
Він гірко посміхнувся і, знову піднявши погляд на поле бою, з тривогою запитав:
- Пан Хокаґе, я не розумію... Чому батько ... Чому він вирішив битися з цим ворогом самотужки? Цей противник неймовірно сильний, чи не так?
Юя повільно обернув поглядом інших.
- Гадаю, це питання турбує не тільки тебе.
Учиха Шісуі і Хатаке Какаші мовчки кивнули. Їхні батьки, Учиха Кагамі та Хатаке Сакумо були в найгустішій битві і воювали у перших рядах.
— Що ж... — почав Юя, — сказав він. — Це була епоха, яка їх породила.
Він на мить закрив очі, і тільки коли в очах навколо застиг німою питання, знову їх відкрив.
- Я й сам зрозумів це зовсім недавно... Після смерті Акімічі Торіфу дядько Кагами та інші стали дуже... задумливі.
Акімічі Чоза, нинішній глава клана, крокнув вперед.
- Вибачте, це якось пов'язано з моїм клоном?
Юя кивнув, і голос його розвів глибину:
- Тому що... Ця смерть була надто простою.
Всі замерли.
Не звертаючи уваги на їхню реакцію, Юя дивився на віддалені бої силуету.
— Акімичи Торифу не палав на полі битви. Він не віддав життя на завданні. Він не пожертвував собою в ім’я села. Він лише захворів. І нехай хворіння відступилося, і вона виснажила його до краю, й він зник. Просто і буднично. Ніяких змов, ніяких ворожих хитрощів. Тільки природний хід речей... Отже, немає сенсу.
Чоза був у повному замішанні.
— Но... пан Хокаґе, чому? Хіба це погано? Можливо, мої слова звучать недоречно, але чи погано, що мій батько знайшов мир?
Чоза не розумів. І не тільки він — більшість присутніх не могли вловити суть. Лише представники одного клана могли зрозуміти це.
Клана Учиха.
Ітачі повільно закрив очі і тихо зітхнув. Шисуї помрів.
— Мабуть, я погоджуся... - Він глухий. — Останнім часом дід часто сам не себе почуває, немов в хмарах...
Усі його погляди були звернені до нього.
- Так у чому ж справа? — Нахмурився Какаші. — Чому вони так рвуться в бій з цим Ооцукі і не підпускають нас?
Шісуі мовчав, перевівши погляд на Юя.
А той, засунувши руки в кишені, спостерігав за ветеранами, що на рівних билися з Ішіки.
- Саме тому, що вона була занадто мирною... — Повільно вимовив Юя. — Мирна смерть... Змусило їх жахнутися власного фіналу.
Ті, хто оточувався, були приголомшені.
— Подумайте самі, — продовжує Юя з легкою посмішкою. — Вони народилися в епоху війни. З дитинства їх вчили, що життя треба присвятити селі. Вони ніколи не боялися смерті. Коли вони йшли в бій пліч-о-пліч з моїм дядьком-наставником, Другим Хокаґе Сенджу Тобірамою, їх пострашила не смерть, а ганебний кінець. Акімічі Торіфу також втратили свою дорогу до заходу сонця.
Учиха Саске і Взумаки Наруто переглянулися. Саске чітко сказав: « Ти зрозумів? »
Наруто уявив собі, як він відповів: « Я зрозумів! Чим небезпечний мир? Ви повинні йти в бійку, щоб поставити на кон власну голову?!"
Помітивши розгубленість на обличчях молодих шінобі, Юя посміхнувся.
— Не намагайтеся їх зрозуміти. Вони релікти старої епохи. А в гавані нового світу вже немає місця для їхнього дрюхлого бойового корабля. Зберігайте свій погляд на речі, він правильний. Не ломайте голови над думками цих старих. Вони просто... просто хочуть, щоб перед самим кінцем їх імена прогреміли в останній раз.
Його слова стихли, і на полі бою Кагами негайно покликав Сусаноо. На відміну від тих, хто ще не здобув досконалого вигляду Сушноо Саске та Ітачі, навіть недовершена версія Каґамі піднялася на десятки метрів у висоту. Одна з цих технологій була достатньою, щоб доставити Ішікі серйозних проблем.
Але на цьому вони не зупинилися. Сарутобі Хірузен, прокусивши палець, покликав свого вірного товариша. Король Енма, мавпа якого несла з собою.
Сусано мертвий бокал вчепився у зброю і з лютістю обрушив його на Ішіки.
Вираз обличчя Ооцукі змінився. Він хотів ухилитися, але раптом зрозумів, що не може зрушитися.
На обличчі Нара Шика з’явилася холодна висмішка.
- Ти можеш протистояти моєму ніндзюцу, але твоєму тілу все одно потрібно мить, щоб вирватися з Техніки тінького наслідування!
У той же момент фігура Хатаке Сакумо, немов спалах, матеріалізувалася за спиною Ішіки...
— Попався! — Білий Клик Конохі помахав своїм клинком, мітаючи прямо в шию ворога...
Всі думали, що цього разу Ооцукі буде знешкоджений.
Але в наступну мить...
*Ч-ш-ши!*
З тіла Ішікі вирвалася вугільна енергія. Вона миттєво обкутала його, ніби велетенська чашка.
[Задрукувальний Сосуд]
Техніка, яку використовували для в’язування ворога, використовувалась для власної охорони.
З оглушливим дзвоном — « ДЗІН! » Від жахливої вивантаження зброя відштовхнулася, а Сушно пошкодив і відступив на кілька кроків.
І хоча сам бар'єр залишився неушкодженим, ударна хвиля потрясла землю до самого фундаменту...
Юя, схрестивши руки на грудях, не виказав жодного занепокоєння.
Вони були на пристойній відстані від села. А там...
Цунада разом з ібіноністами та шіобай захисного загону вже розвернули щиток на найближчому до поля бою кордону.
Щоб пробити їх і завдати шкоди Конохі, потрібно було зробити це.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt