— Вірші Огню: Техніка вогненного дракона! — Учиха Ітачі почав без зволікання, відразу з потужного дзюцу.
Ішшики Ооцукі тільки холодно посміхнувся і виставив долоню.
З глухим шипінням вогонь полум'я було просто поковталося, зникнувши без сліду.
Ітачі і бровю не повелися, а його розум вже холодно аналізував можливості противника.
По-перше, він ширяє в повітрі без будь-якої опори. Вже саме це зробило його вкрай незручною метою для шінобі.
Не встиг Ітачі додуматися, як Ішшікі витягнув іншу руку.
З оглушливим ревом поглинене ним полум’я, яке знову обернулося драконячою головою, кидало назад.
— Братец!
Саску миттєво перемістився, закриваючи собою Ітачі...
Але він не встиг нічого зробити, як на вогняному потоці вдарила могутня водяна стручка, яка взяла форму такого ж дракона.
Саске замер, перекладаючи погляд в сторону.
Там, невтомливо складаючи печатки, стояв Какаші.
— Учителю Какаші, — кивнув йому Саске.
Хоч би що трапилося в минулому, Какаші назавжди залишиться вчителем Седьми команди.
Какаші відповів їм обом коротким кивком.
— Ах вы, молокососи... — На лобі Сарутобі Хірузена здулася вена. Він люто кричав до всіх навколо: « Невже ви не можете залишити такого могутнього ворога нам, старшим? »
Поки третій Хокаґе виливав своє обурення, вперед ступив Сарутобі Асума.
З сигаретою в зубах він смілив батька нікчемним поглядом і втомився вимовив:
- Батьку, ти вже немолодий. Ти зовсім не боїшся скинути тут голову?
— Ты!
Коли Хірузен побачив, як його син перечитує йому на очах у всіх, він ледь не вибухнув гнівом.
Але саме в цей момент небо розкололо оглушливий гул.
Всі присутні шінобі, як за командою, вкинули голови.
Ішшики Ооцукі, нахмурившись, теж подивився вгору.
Через хмари повільно з'явилася гігантська залізниця Махіна - бронований гелікоптер, який завис прямо над полем бою.
Ішшики знущалися. Він підняв руку, і в сторону вертольота мітнувся чорний стрижень.
Зі свистом розсікаючи повітря, стрижень встромився у машину.
Розбилося оглушливе полум’я, і вертоліт розлетівся на шматки у вогняній кулі.
Оцуки холодно хмикнув, відводячи погляд.
Але майже вірш вибуху, як його змінив інший звук - набридливий, монотонний дзижчання, схоже на потрівожений рою...
Ішшики різко обернувся. Прямо на нього летів невеликий безпілотник.
- Що?
Гухнуло!
Вибух у безпосередній близькості осліп яскравої спалахи. А слідом за нею в небі з'явилася ціла купа таких самих апаратів - їх були тисячі, вони заповнили собою все видиме простір.
І відразу з повітря пролунав голос Юя, а сотні безпілотників склалися в величезне зображення його обличчя.
- Хе-хе-хе ... Сучасна війна — це не перші дрібні сутички, і Юя почала веселитися. - І знаєш, якщо ти ведеш бій у повітрі, але не маєш можливості постійно придушувати противника по всій площі... Ти просто жива мішеня. Хірузен, я з'єднаю його на землю. Не упусти свій шанс.
Сарутобі рішуче кивнув. У ту саму мить безпілотні зграї ринули на Ішшіки.
— Що це за погань? « Вперше в голосі Ооцукі було надзвичайно цікаво.
Безсумнівно, сила Клана Ооцукі була великою.
Але ці крихітні машини несли в собі не чакру, а звичайний порох, здатний наносити урон і без будь - якого ніндзюцу. Їх було так багато, що навіть Б’якуган не міг бачити з його майже вигляду.
Так, твій огляд становить майже триста шістдесят градусів. Але що може бути, якщо густий рій безпілотників закриває все поле зору? Бачиш їх чи ні — яка різниця?
І поки у Ішшикі не було техніки для безперервної атаки по площі, йому не вирватися з цього смертоносного капкана.
На жаль, один з його очей був Б’якуганом, а другий — ні. У нього не було нічого подібного до Шінра Тенсей.
Але навіть якщо б і було, це не допомогло би.
Тому що...
*Да-да да-так-д-а*
З усіх боків почувся рокот гвинтів.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt