Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 696. Те, що було ясно з самого початку...

0% of chapter read

Майстер Джиген був монахом з надзвичайно люб’язною особою.

Однак у таких місцях, як Коноха, з похмурим і злобним виглядом свої вчення далеко не просунеш.

У минулому Юя дотримувався певної політики щодо буддизму та інших релігій країни Огня: він поважав їх, але тримав на відстані. Хоча Коноху міг відвідувати людей, проповідування не було.

Тому, коли Джіґен отримав особисте запрошення від самого Юя поділитися своїм вченням у місті Скритого Листа, він не знайшов жодних підстав для відмови.

Звичайно, Джіген — а точніше Ооцукі Ішшіки в його тілі — не міг запитати себе: « Чи це справді пастка? »

Але, добре зваживши все, Ішшикі дійшов висновку, що його маскування бездоганна. З того часу як Юя став третім Хокаґе, він вів себе дуже тихо. Він створив організацію « Кера» поки була на стадії набору і навчання адптавів, і зовсім не збиралася висовуватися.

Тож Конохі не мав жодних підстав підозрювати про його існування.

Крім того, упусти він цей шанс і хто знає, коли з’явиться інша можливість.

Джіген був могутнім створінням, який прожив майже тисячу років.

Однак він був зобов’язаний настільки довго жити, що його вибрав Хуцуцукі Ішшіки - можливо, йому довелося вибрати свою посудину, власну "Карму". Це врятувало йому життя.

Джіген, який провів своє тисячолітнє життя впродовж тисяч років, надивився на незліченну кількість війн і великих та малих. Тому він мав глибоку повагу до Юї.

Якби він не був у світі шінобі Юя, то, без сумніву, не знав би того спокою, що панує в ньому зараз.

Хоча Джіґен прожив на кілька століть довше, він ніколи не міг зупинити взаємної різанини.

А Юя смог. Одного цього було достатньо, щоб Джиген вклонився перед ним.

Але навіть якщо його особисте ставлення до Хокаґе, одна лише можливість нести своє слово в Конохі вже приводила Джагену у тремтіння.

Так що це була гра в відкриту.

І для Палена, і для Ооцукі Ішшіки цей візит до Коноху був кроком, який вони просто не могли не зробити.

Спелена проводили до гостевого будинку і розмістили в одному з кращих спокійів.

Побачивши це, він розслабився ще більше.

Гостьовий будинок... Що це було за місце? Так тут зупинялися Каге всіх п'яти Великих сіл шінобі, коли прибули до Коноху!

Джиген, який прожив майже тисячу років, не розумів, що його ситуація вища за становище в П’яті Казі.

Нічого не поробиш - Ішшіки ніколи насправді не довіряв Джіґену, бо той був лише вимушеною міркою, відчайдушним вибором після раптового нападу Кагуї.

У такій ситуації, як Ішшікі міг довірити йому всього себе? Та ні за що! Навіть якби Джиген і був згоден, сам Ішшікі ніколи б на це не пішов.

Талант цього смертного, прямо кажучи, залишав бажати кращого.

Джиген провів три дні в гостеві. За весь цей час його майже ніхто не тривожив. Лише працівники заходили до них і запитали, які в нього смаки. У іншому ж його спокій ніщо не порушувало.

Це переконало Діґрена, що Коноха запросила його з єдиною метою — вислухати думку про спосіб самовдосконалення.

Саме так. Джиген застосовував керування природною енергією.

Що до її могутності...

Ну, до шаленої сили Режиму Мудреця їй було далеко.

На четвертий день за Джигеном прийшли, щоб провести його до місця лекції.

Не підозрюючи підвоху, він прослідкував за ходьбою і зійшов на високий помст.

Прямо перед ним стояв мікрофон.

Джиген, звичайно, знав, що це таке. Він уже уявляв собі, як його образ з’явиться перед людьми цілого світу.

І тоді він говоритиме свою глибоку, надихаючу промову про духовний шлях і в один момент стане знаменитістю всього світу шінобі!

Джиген був у цьому твердий.

Ця впевненість була настільки сильна, що він навіть не помітив тривожного факту: навколо немає жодного працівника.

Або, точніше...

Він не звернув уваги на це, бо перед ним постав той, кого він очікував побачити.

Юя.

- Пане Хокаґе, ви як завжди в доброму здоров'ї. Роки не беруть вас, — з усмішкою виніс Джіґен, відвішуючи уклон.

Юя довго і пильно дивився на нього. Нарешті, він з важким зітханням вимовив:

— Пане Джиген, я скажу прямо... Ви прожили майже тисячу років... Невже ви й справді нічого не помічали?

Обличчя Джегена миттєво скам'яніло. Краска то спала з нього, то поверталася. Минуло кілька довгих хвилин, перш ніж він тихо сказав:

- Пане Хокаґе, про що ви говорите?

- Силу Клану Ооцукі не так просто угамувати, - спокійно продовжив Юя, дивлячись йому в очі. — Цей... Оцуки Ишшики... Використання вас. Тисячу років ви ховались, ховалися по кутах і боялися здаватися під сонцем. Невже вам не набридла таке життя, пане Джиген?

Він прожив надто довго і змінив багато імен.

Але Джіген було його справжнім ім'ям.

Те, що він відважився повернути собі лише кілька десятків років тому.

Коли побачив, що у світі шінобі нарешті запанував справжній мир.

І він міг знову ходити по цій землі під своїм правдивим ім’ям.

А світ цей приніс...

Людина, яка зараз стоїть перед ним...

Но...

- Пане Хокаґе, ви...

- Є речі, які не перестають існувати лише тому, що ми відмовляємося їх визнавати -- м'яко, але ж твердо перервав його Ю. - Цей урок, пане Джиген, ви повинні були навчитися краще за нас.

Джиген замовк. Через вічність він підняв голову і запитав:

- Як ви мене розкрили?

Звичайно, Юя не міг сказати, що отримав інформацію з іншого світу. Замість цього він впевнено заявив:

- Анбу Конохі ще ніколи мене не підводили.

Джиген зітхнув. Потім щиро і впевнено сказав:

— Він, — так, той, кого ви назвали Ооцукі Ішшіки - він не з тих, хто несе світу шінобі біду. Я в цьому впевнений. Не могли б ви... що цієї розмови не було?

— Майстер, — сказав Юя з рогом голосом, - ви краще мене знаєте, що це лише слова. І ви краще мене знаєте, брешете зараз чи ні.

Джиген відкрив рот, але не видав жодного звуку. Через мить він несвідомо опустив голову, і в погляді його погас світло.

Да. Джіген глибоко в серці знав, що Ішшікі не є добродійником.

Просто...

Тисяча років. У серці все ще була надія.

*А раптом?

Сучий Ооцукі Ішшіки справді не з тих, хто плете інтриги і задумує зло?*

А раптом...*

*Хокаге помиляється?*

Але найважче обманути себе.

"Кара". Сам факт, що Ішшікі почав збирати цю організацію, говорив про те, щоб він більше не був готовий нічого робити і чекати.

Адже він ...

З самого початку все розумів...

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter