Настав новий рік, і Юя став старшим ще на один.
Хоча тіло все ще служило йому вірою і правдою, Юя був упевнений, що без найменших проблем дотягне до 80-ти років, а то й до дів'ячості.
А ось Цунаде останнім часом страждала від думок про вік.
Юя скоро стукне шістдесят, а виглядав він від сили на сорок з невеликим, та й фігуру зберіг відмінну. Цунада почала втрачати впевненість у собі, навіть не усвідомлюючи цього.
Юя, однак, її частково розумів. Жінка в сорок і жінка у п'ятдесятеро - це дві великі різниці.
Але ж... Це стосується звичайних жінок...
У тебе ж є друк Інь, а ти все там же... Як тоді тим, у кого її немає?
Цього року Саска і Наруто виповнилося по шістнадцять.
Якби це був манг, їхня історія вже давно почалася б. Адже першоджерело все закрутилося, коли Наруто закінчив Академію: іспит на чуніну, втечу Саска, битва з Ітачі через два роки, козень Обіто і нарешті четверта світова війна шинобі - це було втрачено приблизно у три роки.
Інакше кажучи, врятувати світ Наруто і Саске випало, коли їм було всього по сімнадцять.
Що ж...
То був першоджерело...
А насправді...
Коли Юя дивився через Шар передвидіння на двох балбесів, які запекло сперечалися, як назвати племінницю Саска, то відчув, що в нього свербить куточок рота.
До речі, цей винахід йому з найбільшою неохоче передав старий Сарутобі Хірузен.
Хірузен дуже здалися, і йому перевалило за сімдесят. Він був ровесником Учіхи Каґамі, якого Юя кликав як дядько. Отже, різниця у віці понад 10 років між Юою та Хірузеном була природною.
Стара гвардія майже зійшла зі сцени.
По правді кажучи, думки цих старих людей тепер були зайняті не тим, як скоротати день, а тими, хто на Конохі, щоб вони могли вийти на поле бою і померти в полум'ї славної битви. На жаль... Коли першим з них пішов Акімічі Торіфу, у світі шiнобі як і раніше царював мир.
День видався на рідкість тихий.
Саске все ще ламав голову над ім'ям для племінниці.
Що? Ви скажете, ім'я має вибрати Ітачі?
Все вірно. Старший брат дасть офіційне ім'я, а він - домашнє прізвисько. Що може бути крутішим?
Тому думати треба далі.
У цей день Наруто, як завжди, тренувався.
У цей день Хіната задумалася над тим, як у домі з’явилася « Діалектика суперечностей».
У цей день багато літніх людей зібралися на кладовищі Акімічі.
Хоча на його обличчі ще не висохли сльози, Акімічі Чоуза по черзі стискав руки всіх присутніх завдяки співпереживанням.
Нарешті, після всіх церемоній похорону закінчилися: труна опустили в землю.
Поодаль стояв Ю, засунувши руки в кишені. Поруч з ним - трохи байдужий Сарутобі Хірузен і зовсім вже дрімлий, але з яко ж ясно поглядом Нара Шікая...
Тут зібралися старійшини клонів Яманака, Шімура та інших.
Якби був вибір, я б не хотів так померти - після довгого мовчання проніс Сарутобі, дивлячись, як люди засинають землею труни Чоузи.
Решта мовчали.
Якби був вибір... Хто б з них не мріяв про славетне знищення?
- Пане Хокаґе, я хочу запитати... — звернувся до Юя Нара Шика. - Чи залишилося ще де-небудь місце... Де такі старі, як ми, могли б в останній раз блиснути?
Юя міг лише мовчати.
Кагами вчитала:
— Прожити так довго... і померти от так, у тиші і спокої ... Змиритися з цим і впросту нелегко...
Юя з ноткою відчаю подивився на нього:
— Дядя Кагами, и вы туди же...
Він лише з усмішкою похитав головою, але в його очах пром'яннула тінь туги.
Юя зітхнув. Він подумав:
— Дайте мені рік. Можливо, я щось придумаю.
Вчителька Каґамі удосконалив:
- Цілий рік...
Юя мовчав.
Звідки йому знати, коли з'являться Ооцуки? Не натравляти ж на Коноху старого Онокі?
Хм-м?
Але ж... думка-то непогана...
Раптом Юя згадав про розлом у руїнах Лоуланя.
Він відразу зрозумів, що́ слід робити, і кинув стареньким пару слів на прощання.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt