** Початкове замальовування: ***
Дитя Скритего Песка. На центральній площі перед великим екраном зібрався натовп людей. Вони спостерігали, як Гаара разом з старшим братом і сестрою поринає у Смерті. Невідомо, хто крикнув першим, але незабаром його голос підхопили інші діти:*
- Пан Гаара такий крутий!*
*Особливо голосно кричали дві дівчинки. Ті, що в оригінальній історії першими кинулися до Гааре, коли той воскрес. Ось тільки, підростаючи, цей бовдур так і не одружився, не вибравши жодної з них.*
* Треба лише гадати, як все складеться в цьому світі...*
***
*** Зал Ради Каге*
— Дешевова хитрість, розрахована на роздор, тихо хмикнув Оноки, спостерігаючи за діями Учихи Ітачі на екрані.
— Методи й справді примітивні, — кивнув Юя. — Будь-який шінобі, у якого є хоч крапля мозку, на таке не купиться. Однак...
З цими словами Юя перевернув погляд на Четвертого Райкаґе.
Обличчя Ея затремтіло. * Це ви на що натякаєте? Що у мене немає? Та я геній, щоб ви знали!
Але те, що він побачив на екрані в наступну секунду змусило його серце заміряти.
- Що ти маєш на увазі? — З повним правом поцікавився капітан команди з Кумогакурі в Ітачі.
Ітачі пояснив:
- Щоб пройти другий етап, вам потрібно довести унікальність своєї команди. Якби ви були тут, то вам було б достатньо перемогти суперників і переможці пішли б далі. Але я чекав досить довго, а ніхто так і не з'явився. Значить, щоб піти звідси, з вашої команди повинен залишитися тільки один.
Обличчя капітана з Кумо витягнули. Він обернувся до своїх товаришів.
І застиг у захопленні. Ті двоє, на відміну від нього, збуджували кулаки.
- Тобто, треба просто віддубасити капітана і потім розібратися між собою. І переможець пройде далі?
На обличчі Ітачі було розкрито здивування.
Капітана команди з Облака теж не міг зрозуміти, що відбувається.
— Вы... Ви чого? Ви про що взагалі думаєте? Мы же команда! Ми ж товариші!
« Так, товариші », — посміхнувся один з них. - Але це не заважає мені хотіти тебе врізати.
— Так-то, не заважає, - піддакнув другий.
Капітан втратив дар мови. Наступного разу його товариші кинулися на нього кулаками.
- Давно ти мене бісиш, козел! Пощастило тобі, чорт візьми, з сестрою, а у нас таких немає! Ще й за староста нашої бігаєш! Думаєш, ти їй подобаєшся? Та що ти говориш, подобаєшся?! Неможливо! Зовсім неможливо! Староста — наша богиня! Як вона може на тебе запасти? Ти брешеш!
Двоє шінобі з упованням ганялися за своїм капітаном, обсипаючи його ударами.
Ітачі втратив дар мови.
*Надо же... Банальна заздрість до того, кому дістається жіноча увага, а їм - ні...*
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt