Нара Шікамару, Іно і Чоджі втекли. Вид у трійці був, м'яко кажучи, потріпаний.
— Але ж ми домовилися співпрацювати! — Я ніяк не міг зрозуміти Чоджі. - Чому ніхто навіть не намагався нам допомогти?
Шикамару втомився зітхнув:
- Тому що, вийшовши з гри, ми перестанемо бути для них суперниками. Все просто.
Іно тільки і залишалося, що мовчки дивитися на Чоджі. Іноді, коли поряд такий умник, як Шікамару і Чоджі було просто ледь напружувати звивини.
Ось тільки лестощі і повна відсутність мозку - це дві великі різниці.
Іно, до свого полегшення, все ж відносила себе до першої категорії, а не другої. Ця думка відразу стала чимось легшим дихати.
А якщо б і у неї їх не було? Що ж тоді робити?
- Вони мають на це повне право. Якщо я правильно розумію, на цьому етапі іспиту... правила просто немає, — подав Шікамару, звертаючись до товаришів.
Чоджі та Іно застигли, а потім в один голос випали:
— Що означає - ні?
— Так, поясни тоном! — відразу ж підхопила Іно.
Шикамару зітхнув. Пояснюючи очевидні речі - та ще морока, але він чудово знав своїх товаришів: не розжуй він все по полочках, вони так і залишаться в незнанні.
— Пам’ятаєте, як ми запізнилися до початку і опинилися біля входу на арену? — Почав він.
Іно кивнула:
- Звичайно, пам'ятаю. Якби не той хлопець з Деревні Песка, ми б досі зовні стирчали.
Шікамару з похвалою подивився на неї. Її спостереження було для Іно великою стороною, і це допомогло йому жити значно краще.
— Ладно. А що сталося відразу після того, як він відкрив ворота? — Він продовжував допит Шикамару.
— Всі рнулися всередину, штовхаючись... — Відказала Іно.
- Саме так. А тепер головне питання: ви хоч раз, хоча від когось чули офіційне оголошення про початок другого етапу?
Іно і Чоджі загинули.
— Ніхто не говорив про старт, — продовжував Шікамару. Нам просто назвали місце збору, і ми прийшли. Той генин з Песка відкрив ворота, і ми увійшли. Все, що відбувалося далі, було лише нашими припущеннями про те, яким повинен бути іспит. Але ось у чому заковика...
Він зробив паузу.
- А що, якщо другий етап... Зовсім не про те, що ми думаємо?
Іно і Чоджі переглянулися і знову втупилися на нього:
- В якому розумінні?
Шикамару витягнув з кишені один із листків, що зірвалися з дерев у Лесі Смерті.
- Боюся, всі ці так звані правила, що ми знаходили... Просто підробка.
Обидва його товариша один раз ахнули.
ти такими словами не залишайся! — Іно зашипела, оплескуючи по сторонах. — У тебе... У тебе є докази?
Шикамару посміхнувся і недбало відкинув листок в сторону.
— Нам не говорили про початок. Не пояснювали правил. А ці папірці просто клочки, приклеєні до дерев. Хто сказав, що це офіційні умови? Ніхто. Це лише наші здогадки. Я готовий посперечатися, що десь у лісі висіють листки з правилами, які повністю суперечать цим. Просто ми їх ще не знайшли. Ліс смерті величезний, тому конфліктні "правили" швидше за все розв'язали якнайдалі один від одного.
Він з досадою похитав головою.
- Я сподівався, що коли ми знайдемо такий суперечливий звід правил, інші команди зрозуміють, як я їх не обманю. Це фікція. Але я ніяк не очікував, що на нас нападуть перш ніж я встигу зібрати хоча б половину команд...
Аж до Чоджі несподівано дійшло:
- Стривай, якщо всі правила є підробкою, значить і те, що не можна нападати на інші команди... теж вранью?
Іно здивувавшись дивилась на друга. Нічого собі. Кінець світу, не інакше: Чоджі почав думати!
Шикамару з посмішкою кивнув:
— Верно, Чоджи. Напад на інші команди не є порушенням.
Чоджі понуро опустив плечі:
- Ну і який в цьому сенс? У результаті все знову зводиться до того, хто сильніший?
На обличчі Шікамару з’явилась дивна усмішка.
— Не думаю. Я вважаю, що умова продовження пов'язана або з часом, або із визначеним місцем.
- Проходження... - Іно подивилася на нього як на божевільного. - Шикамару, це не гра.
Він похитав головою:
« Для пана Хокаґе цей етап, мабуть, і є гра. Він і спланував його як ігровий рівень.
- І що це змінює? — запитав Чоджі.
Шикамару посміхнувся:
- Дуже багато. Це означає, що і спосіб пройти його ... І не один.
***
**Резіденція Хокаґе.*
— Який чудовий хлопець, — цокнув своїми словами четвертий Райкаґе. Помовчавши, він додав: - Шкода тільки, силовку мало.
Решта Каге мовчки кивнули на знак згоди.
Юя лише зухвало закричала губи.
* ("Пф-фе, та що ви розумієте, старість»),* - подумав він.
Звичайно, команда Шікамару не була такою сильною, але... Він і сам це чудово розумів.
Саме так. На екрані, що транслює події, Чоджі та Іно вже питали Шікамару, як діяти далі.
А той у відповідь дав їм усмішку, від якої по спині пробіг холодок.
***
** Ніч. Ліс смерті.*
Команда з трьох шінобі Деревні Скритою Зірки розбивала табір.
Коли один з генінів встановив намет, то захоплено запитав свого капітана:
- Недарма ви наш капітан! Сьогодні ми знатно утерли ніс цим із Конохи! І що з того, що це одна із п'яти великих сіл? Сили немає, отже ні! Навіть ми з маленького села змогли їх здолати!
Капітан розсміявся з себе, бо йому сподобалися лестощі товариша.
Другий генин відразу підхопив:
— А то! Бачили, як та команда з Листа драпнула? Аж п'ятки виблискували, ха-ха! Цікаво, що про це подумають мешканці Конохі, коли побачать?
- Що тут думати? Осоромилися, і все!
Ха-ха-Ха! - Три голоси злилися в розкатеристому хохоті.
Несподівано капітан відчув щось недобре. Він різко обернувся, дивлячись в конкретному напрямку.
Шікамару повільно говорив з густої тіні. Його обличчя спотворила насмішлива умилка, якою він обдарував шінобі з Зірки.
І в ту ж мить...
...з темряви один за іншим виступили Наруто, Саске і Хіната.
Шикамару: Не чекали? А я, чорт візьми, повернувся! Та не один.*
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt