Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 642. Після екзамену

0% of chapter read

Селяни, чиї генини зійшли з дистанції, залишилися більш ніж задоволені щедрою Юєю. Правда про те, що за дзвінку монету і чорт сп'яшує, здавалася незмінною в будь-якому світі.

Коли Юя оголосив, що на сьогодні все, гості почали розходитися. Казі п’яти великих сіл шінобі залишили трибуни в явному поспіху.

Зовнішній іспит відкрив їм очі, без перебільшення.

Виявляється, іспит на чуніна можна було провести і *так*?

Безперечно, ті молоді шінобі мали бути до кінця такими ж як і вони. Кожен з цих дітей показав свою неминучу волю, і це означає, що вони мають намір досягти великих висот.

« Чорт візьми... - У деяких Казі одночасно пронеслося головах. - Якби знали раніше, відправили б більше хлопців".

І справді, хіба знайдеться село, де немає своїх геніїв? Але цей іспит був першим у своєму роді, і всі підозрювали, що Юя затіяв якусь пакість, а тому обмежилися однією-двома командами. Вони знали б, що це стане проблемою для дітей такою загарткою, — вони б вислали набагато більше генінів.

Навіть ті, хто здався і зрозумів суть завдання, напевно, були розчавлені. І саме це їм потрібно було, щоб навчитися важливого уроку! Ті, хто витримав, — молоді люди, але й ті, що не змогли, отримали цінний досвід для росту.

І цей старий лис Юя взяв і показав такий геніальний формат екзамену в прямому ефірі! Що за хід!

Треба переняти!

Все заради дітей наших сіл. Тут нічого соромитися.

Каге швидко рушав. Юя ж не збирався заважати дітям. Дванадцять з Конохі не підвели, жоден не здався, і це тішило.

Закинувши ногу на ноги, Юя відкинувся на спинку стільця і з усмішкою прикрив очі.

Що ж, далі... Другий етап...

Хоча ні. Нехай діти спочатку будуть задоволені заслуженим виходом.

Другий етап - м'яко кажучи, не для слабких.

***

Итак...

Після закінчення першого етапу всі повернулися в свої резиденції. Джірая вже чекав на Наруто біля виходу з іспиту. Помітивши його, він з радістю замахав рукою.

— Ха-ха-хо! Збережений відлюдник, ти бачив? Я пройшов перший етап у два рахунки! - Збудно вигукнув Наруто.

Що не кажи, а коли батьки Джарейя були для нього найближчою людиною.

— Бачив. Ти був неперевершений, — Джарія дійсно підняв великий палець вгору.

Він розумів, що коли б його дитина була на місці такого екзамену, то мала би достатньо грошей. Він би не вирішив жодної задачі. Просто не вистачило б смикалки. Побачивши трансляцію, Джірая все ворожив, як Наруто вдається зберігати такий спокій. Врешті-решт він дійшов єдиного висновку: цей паршивий хлопець, схоже, відразу розкусив суть іспиту. Як тут було не вихитатися?

Так що похвала була від чистого серця.

— Ходімо, твоя наставниця вже приготувала святковий вечерю. Так, це всього лише перший етап але його складність... Таке варто святкувати.

— Ура! Він сказав: « Хоча мені було легше скласти іспити, я зрадів.

Ця фраза змусила людей, які виходили слідом за ним генінів з інших сіл проводити його гнівними поглядами. Багато хто не міг забути цього похмурого виродка. Якщо в наступних етапах будуть бої, вони обов'язково дадуть йому дізнатися, чому фунт ліга.

***

Саск залишив іспитовану зону і попрямував додому. Але він мусив переступати поріг, як уся його напускна холодність випарувалася в той же момент. Він впав на підлогу в передпокої; ноги ослабли і більше не тримали.

- Хі-хі, так це ж наш маленький Саске, щойно склав іспит! — Дався веселий сміх. - Що таке, ніжки від запізного страху підтормилися, так?

Саске повернув голову. В дверному провіте, лукаво посміхаючись, стояла Учиха Ізумі, дружина Ітачі. Його батьки — Учіха Фугаку і Мікото також стали його батьками.

Він хотів було голосно заперечити, але спогади про екзамен змусили його просто глибоко вдихнути і тихо пробурмотати:

- Брат вчинив надто жорстоко. Я хотів використати Мангеку Шарінген, щоб зазирнути в майбутнє, а він просто заблокував мене своїм дзюцу.

Мангек'є Саска був пробуджений насильно за допомогою чакри Мудреця Шести Путей, а тому не мав власних унікальних технік. Пробуди він його сам, то отримав би і Аматерасу, і Кагуцучі. Але чакра Мудреця дала йому тільки « пусту ». І це також мало свої переваги: у такому оці можна було « хитрувати» техніку іншого власника Мангек'є.

Його батько Учіха Фугаку перед цим іспитом так і зробив. Мангекья Шарин Фугаку дозволяв бачити картини майбутнього, і він запечатав цю здатність в очах Саска. Використовуючи чарку Мудреця у своєму тілі, Саске міг активувати цю техніку.

Ось тільки в поєдинці додюцу Ітачі перевищував його на дві голови.

— Я дав тобі цю силу не для того, щоб ти нею так користувався, — зимно хмикнув Фугаку.

Насправді він був задоволений тим, як Саске себе проявив. Він просто з тих людей, що не вміють говорити по-людськи. Слова похвали, повертаючись мовою, постійно виходили у таку форму.

— Але ж це нечесно, — з сумом затулив губи Саске. — Ладно, брат став спостерігачем. Але ж я не порушував правил, використовуючи Мангеку. Навіщо він мені завадив?.

Фугаку похитав головою. У глибині душі він знав, що Саска має рацію. Мангек'є Шарінган не був під забороною на цьому іспиті. Перевірка перевіряла можливості учасників, а хіба Мангекє — це не здатність? Головне — не привертати уваги спостерігачів і не бути спійманим на списуванні. Але Ітачі все одно поламав його силу. Не дивно, що Саске образився.

« Щоб ти мав відповідний досвід, — почувся голос Ітачі. Двері від’їхали в сторону, і він усміхнувся з легкою усмішкою: « Я вдома ».

Фугаку мовчки кинув. Ізумі відразу підскочила до чоловіка і обгорнула його руку.

- Ти чому тут? — Здивувався запитав її Ітачі.

— Мама попросила зайти, — хіхікнула Ізумі. ти забув ліки.

З цими словами вона дістала з кишені коробку із таблетками для серця.

— Дякую, — з усмішкою прийняв її Ітачі.

Саске, дивлячись на брата з його дружиною, знову надув губи, але зрештою лише посміхнувся головою.

« Що ж, нехай так... Так само добре".

- І хоч ти кажеш, що це для мого ж блага, не думай, ніби я тебе прощу! - Він сказав.

— Вибач, Саска. - Це був останній раз.

Тільки після цього Саска з усмішкою піднявся на ноги і сказав матері, що вмирає від голоду.

Учиха Мікото дивилася на своїх синів, і її очі сяяли щастям.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter