Клан Сарутобі з нескверним презирством дивився на те, як клан Шимура безсоромно намагається піти по їхній проторній доріжці.
Проте тепер від Клана Саутобі до Коноха залишилася лише сім’я Хірузена — усі інші, по суті, переїхали в країну Медведей.
Через жадібність і недалекоглядність правителя, який посідав майно на клану, Сарутобі не було засуджено. Ніхто не вважав, що вони надто суворі.
Будь відвертим: цей світ, незважаючи на всі роки і зміни, що приніс Юя, був основою для миру, де керують шінобі.
Так, наміри Клана Саротобі не були чисті. Так, вони, як Мітокадо Гомуре, замітали у тіньові правителі країн Медведей. Але це ні в якому разі не давало місцевому правителю підняти на них руку.
Чому Юя спочатку так песимістично дивився в майбутнє?
Тому що клани, які діють через куліс і таємно керують цілими країнами, ніколи не думають про єдність чи експансію. Вони втікають у тіні і прощаються з авансценою, тому не будують загарбницьких планів. Навіть якщо і будують, внутрішня гризня за владу поховає будь - які амбіції.
Але коли клан виходить на світ - все змінюється.
Одна річ, коли клан Сарутобі стає повновластним господарем країни Медведей. Нехай всередині у них також будуть суперечки і боротьба за сферу впливу, але в таких умовах зовнішня експансія вже не здається чимось недосяжним.
Іншими словами, завойовні походи є чудовим способом розв’язати внутрішні конфлікти.
А там, дивись і до об'єднання всього світу недалеко.
І якщо в майбутньому це об'єднання стане неминучим, Юя не заперечував, щоб зараз дозволити цим кланам шінобі нависати до відвала.
Хтось може заперечити: а що, якщо в майбутньому ці клани розросться до жахливих розмірів і поковтнуть саму Коноху?
Юя був готовий і до цього. Його діти все одно не будуть допущені до важеля влади у Деревні Скритого Листа, а отже, їм не загрожує знищення під корінь.
Більш того, у майбутній боротьбі за лестощі його нащадкам може бути дуже добре жити навіть вольготно.
Уявіть собі, символ законної влади без жодної реальної сили і будь - якої загрози. Хто у здоровому розумі вб’є таку цінну фігуру? Забезпечити все своє життя і порахувати, що може бути простіше?
Багато хто буде готовий згорнути голови за таку лестощі.
Але все це - справи прийдешніх днів. Але зараз увага була прикута до країни Ремесел.
Країна Ремесел, як і країна Медведей, була відділена від країни Огню морям, а повідомлення між ними підтримувалися завдяки великому мосту.
Клан Шімура, вирішивши повторити "успішні" Сарутобі, відправив туди групу з сотні людей, які тягли за собою цілі кози із припасами.
Уряди Ремесел зустрів їх з розпірними обіймами, швидко розташував у кращих спокошах і навіть люб’язно надав кожному кімнату з окремою купальнею.
Але авангард Клану Шімура залишився глухим до цього зашумування.
Промовляючи прямо, цих людей послали на смерть.
Вони втратили життя, і Клан Шімура, коли виграв праведний гнів Сарутобі за сценарієм, міг залишити в Конохі лише глава клана з родиною « піклуватися про дім », а всіма іншими силами - щоб увійти до країни Ремесел, знищити її правителя та стати повноправними господарями.
Чудовий план. Шинобі, послані на зарізу, зовсім не турбувалися про свої життя. Вони були готові померти будь - якою смертю.
Але правитель країни Ремесел не був дурним.
Він зрозумів, що це не моє крісло. - Їм потрібна вся моя країна!
А що, коли домовитись? Може, варто розіграти партію в дусі країни Водоворотів, де клан Узумакі править від імені Конохи? Давайте сядемо за стіл переговорів!
Теорія розбитих вікон, як і всяка мудрість століть, працювала безрозсудно.
Попервах правителі малих країн не погодилися б добровільно віддати частину своєї влади.
Але тепер, дивлячись на сумну долю сусіда - країни Медведей...
Уряд Ремесел раптово зрозумів, що передати брази уряду з Конохи - як це зробили в країні Водоворотів - не така вже й погана ідея.
Цілком собі предмет для торгу.
Ось тільки клан Шимура вже не прелющався такою дрібничкою, як пост губернатора.
Ціла країна на кону — хіба це не спокусливіше?
Країна Ремесел не змарнувала своє ім'я: вона славилася майстернями. А для того щоб підтримувати їхнє ремесло, потрібно було багато грошей. Країна збагачувала корисні копалини, і хоча більшість з них були залізними рудами та іншими мінералами, мати їх було куди краще, ніж не мати.
* « Захопимо країну Ремесел, і все це стане нашим! А цих місцевих людей — усіх на той світ! Ідеально!»*
Але без вагомої причини прокрутити трюк так само чисто, як клава Саутобі, не виходило.
Насправді, навіть зараз багато маленьких країн нарікають, засуджуючи дії Сарутобі.
Але саме слово « нарікали » означало, що в їхніх діях була певна частка законності.
І це було правдою. Клан Сарутобі втратив групу з понад 100 шіноб.
Хоча більшість з них і були чужинами та генінами, вони становили кістки сили кістяк. Іншими словами, Сарутобі спочатку планували спокійно і мирно йти дорогою Мітокадо Хомури.
Але правитель країни Медведей порушив усі правила і перебив їх людей, ніж і найняв гнів всього клану.
Все було по-іншому з Кланом Шімура.
Шинобі вони, звичайно, надіслали.
Ось тільки кожному з них було років по сорок-п'ятдесят.
А шинобі, який залишився в ранзі чуніна у такому віці, талантом, м'яко кажучи, не блистав.
Прибувши в Ремесел, ці люди почали поспіхом сіяти смуту і провокувати. Їхня поведінка кричала: « Убийте нас негайно! »
У правителя країни Ремесел голова йшла навколо.
Вбивати їх було заборонено. Доля країни Ведмедів була дуже повчальною.
Але ці шінобі були обурені.
До відкритого криміналу вони не опускалися, як грабунки або вбивства на вулицях. Але все, що було на межі - їли в харчевях і не платили, відпускали сальні жарти до місцевої красуні -- вони робили з великим задоволенням.
Врешті-решт, правитель країни Ремесел вирішився. Він як слід все обдумав.
Він наказав арештувати всіх смутьян і направив главу Клана Шімура офіційне запрошення - прибути в країну Ремесел для переговорів.
Ніхто не знає, про що вони говорили, але після цього візиту клан Шімура припинив провокації. Однак, своєю присутністю в країні Ремесел вони все ж забезпечили.
Загалом-то, це було саме те, чого клан Шімура хотів спочатку.
Але варто порівняти цей результат з тріумфом клану Сарутобі...
І якийсь аспект здавалося, що вони залишилися внакладі.
Можна лише сказати, що правитель країни Ремесел виявився не без мозків.
Тим часом проблеми з кланами в Конохі поступово розв’язувалися.
Адже тепер, коли ці клани покинули село, можна було не боятися, що вони заграють з рядовими шінобі.
А якби і продовжили, це було б вже зовсім інша справа...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt